Егілл Ейнарссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Егілл Ейнарссон
Основна інформація
Дата народження 13 травня 1980(1980-05-13) (43 роки)
Громадянство Ісландія
Професії музикант
Жанри електронна музика

Егілл «Гіллз» Ейнарссон (нар. 13 травня 1980(1980травня13)) — ісландський телеведучий, ведучий радіошоу, фітнес-тренер, мотиваційний спікер, ді-джей і співак. У 2008 році він брав участь у гурті «Merzedes Club» як музикант і був відомий під псевдонімом Gillz and Gillzenegger[1]. У подальшій кар'єрі виступав як диск-жокей DJ MuscleBoy[2]. Його поради, відео та твори піддавалися критиці, включно зі звинуваченнями у мізогінії[3][4][5], пропаганді зґвалтувань[6][5] і расизмі[7][8][9][5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Медійна особистість[ред. | ред. код]

Егілл вперше став відомий як блогер на нині неіснуючому вебсайті kallarnir.is у середині 2000-х років[10]. Пізніше він писав колонки для газети «DV» та журналу «Bleikt og blátt», а також вів радіошоу на ісландській радіостанції KissFM. Його популярність зросла після виходу в ефір власного телешоу «Kallarnir» і виходу його книги про стиль життя «Біблія прекрасних людей»[11].

Егілл був одним із ведучих радіопрограми «FM95BLÖ»[12].

Фітнес і стиль життя[ред. | ред. код]

Егілл керував дистанційною програмою фітнес-тренувань і є прихильником фітнесу та здорового способу життя. Він — автор книг про саморозвиток, пікап, був ведучим телешоу «Mannasiðir Gillz» на Stöð 2 у 2011 році[13].

У листопаді 2011 року він розкритикував книгу «Bang Iceland» американського пікапера Руша Верека, назвавши її «наскільки невірною, на скільки це можливо». Егілл заявив, що його тактика пікапу ґрунтується на розвагах і веселощах з жінками, а не на ізоляції та напиванні[14].

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Егілл був учасником техно-гурту «Merzedes Club», де він мав прізвисько Gillz або Gillzenegger, і був клавішником і речником гурту. До гурту також увійшли Rebekka, Ceres 4, Gaz-man і Party-Hanz[15].

Композитор і продюсер Барді Йоганссон брав участь у відборі представляти Ісландію на пісенному конкурсі «Євробачення» 2008 року[16]. «Merzedes Club» з піснею «Ho, Ho, Ho, We say Hey, Hey, Hey» посів друге місце після переможця «Eurobandið» з піснею «This Is My Life»[17]. У 2008 році з'явилася серія синглів. Зокрема пісня «Meira frelsi» з'явилась як фірмова мелодія для рекламної кампанії Síminn (попередня назва Landssíminn), ісландської телекомунікаційної компанії[18]. Пісня викликала суперечки через подібність музичного кліпу з піснею Basshunter «Now You're Gone»[19]. Серед інших хітів гурту — «I Wanna Touch You», «See Me Now» і «Basscop». Гурт випустив альбом «I Wanna Touch You», після чого розпався[20].

Після розпаду гурту Егілл Ейнарссон продовжив виступати як сольний диск-жокей.

Суперечки[ред. | ред. код]

Звинувачення у сексуальному насильстві[ред. | ред. код]

У грудні 2011 року 31-річного Егілла звинуватили у зґвалтуванні та сексуальному насильстві над 18-річною дівчиною[21]. У січні 2012 року окрема 15-річна дівчина звинуватила його в сексуальному насильстві[4]. У листопаді 2012 року розслідування було припинено через низьку ймовірність засудження[22]. Після трансляції інтерв'ю, в якому обговорювалися звинувачення у зґвалтуванні, користувач в Instagram опублікував пост із підписом, у якому назвав Ейнарссона ґвалтівником. Ейнарссон безуспішно подав позов про наклеп до окружного суду та Верховного суду Ісландії, але Європейський суд з прав людини не погодився з рішеннями ісландських судів[23][24].

На момент висунення звинувачень телефонний довідник з обличчям Егілла на обкладинці роздали усім жителям Ісландії. Через звинувачення компанія-постачальник цих каталогів запропонувала наклейки на обличчя Егілла[25][3].

Звинувачення в расизмі[ред. | ред. код]

Вчені та громадськість звинуватили Егілла у расизмі[9]. У своїй книзі «Mannasiðir Gillz» 2009 року він написав, що «захоплювався багатьма чим у культурі темношкірих людей. Їм наплювати на освіту та їм ліньки працювати»[26][27]. Його також звинуватили у расових стереотипах за слова: «у культурі темношкірих чоловіків нормально називати жінок стервами та дівками. У культурі темношкірих чоловіків дуже важливо ставитися до своєї жінки як до сміття. З іншого боку, азійські чоловіки старанні та хороші працівники, але погані в ліжку»[28][27].

У 2020 році Егілла розкритикувала правозахисниця Сема Ерла Сердар після появи у соціальних мережах відео з нагоди його 40-річчя. На відео показано, як Егілл сміється, коли його друг демонструє вузькооке обличчя, імітуючи мінет і прикидається азіайською повією, яка з сильним акцентом пропонує «прибрати вдома» або «відсмоктати» за гроші[7][8].

Звинувачення в мізогінії[ред. | ред. код]

У 2007 році Егілл опублікував статтю, в якій перелічував відомих ісландських політиків і журналістів, які були пов'язані з феміністською політикою, і які, за його словами, мають «назавжди замовкнути». Егілл зазначив, що найкращим способом зробити це зайнятися сексом з вигаданою «Джамалою Джонсон». У статті Егілл сказав, що більшість феміністок були огидними та психічно хворими. Серед названих жінок були політики Дріфа Снедал, Колбрун Галлдорсдоттір і Стейнунн Валдіс Оскарсдоттір[3]. Він звинуватив численних жінок у тому, що вони досягли свого становища у суспільстві за допомогою мінету керівникам. Ця стаття викликала широке обурення в Ісландії, зокрема й у згаданих жінок, які опублікували спростування його слів, а також серед академічної спільноти[5]. Через десять років, у 2017 році, Егілл перепросив, сказавши, що йому соромно за статтю[29].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Biblía fallega fólksins
  • Mannasiðir Gillz (2010)
  • Lífsleikni Gillz (2011)
  • Heilræði Gillz (2012)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

  • Svartur á leik як Севар К (2012)
  • Lífsleikni Gillz (2014)
  • Leynilöggan (2021)

Телевізійні шоу[ред. | ред. код]

  • Kallarnir
  • Wipeout Ísland
  • Auddi og Sveppi
  • Ameríski Draumurinn
  • Mannasiðir Gillz

Дискографія[ред. | ред. код]

Альбоми[ред. | ред. код]

У складі «Merzedes Club»
  • 2008: I Wanna Touch You

Сингли[ред. | ред. код]

У складі «Merzedes Club»
  • 2008: «Ho, Ho, Ho, We Say Hey, Hey, Hey»
  • 2008: «Meira Frelsi»
  • 2008: «I Wanna Touch You»
  • 2008: «See Me Now»
  • 2008: «Basscop»
як DJ MuscleBoy
  • 2014: «Louder» (як DJ MuscleBoy за участю StopWaitGo)
  • 2014: «Pump»
  • 2014: «Musclebells»
  • 2016: «#Muscledance»
  • 2018: «#VIKINGCLAP»
  • 2018: «#Summerbody»
  • 2019: «MuscleClub»
  • 2020: «Stronger Without You»
  • 2021: «Spending My Time» (за участю Yohanna)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Gillz fær loksins að njóta sín. MBL (ісл.). 13 березня 2008.
  2. ↑ I Got Advice from DJ Muscleboy, Iceland's Most Muscular DJ. Vice (англ.). 30 травня 2014.
  3. ↑ а б в Sverrisdóttir, Anna Pála (October 2012). Félag kvenna í atvinnurekstri og veiting viðurkenningar til Já. Rannsóknir í félagsvísindum XIII: 1—6. Процитовано 8 серпня 2021.
  4. ↑ а б Kjartansdóttir, Ingibjörg (25 січня 2012). Egill kærður aftur. № 10. Dagblaðið Vísir - DV. Процитовано 17 квітня 2021.
  5. ↑ а б в г Steinþórsdóttir, Finnborg (2014). Þær segja svo margar að það megi bara nauðga (MSc). University of Iceland.
  6. ↑ Gillzenegger um Steinunni Valdísi: Á hana dugar ekkert annað en lágmark tveir harðir [Gilzenegger about Steinunn Valdís: She requires nothing less than two hard ones]. Stundin (Icelandic) . Reykjavik. 3 грудня 2017. Процитовано 11 серпня 2021.
  7. ↑ а б Bjarnar, Jakob (9 червня 2020). Sema sakar Pétur Jóhann, Egil Einarsson og Björn Braga um viðbjóðslega fordóma. Vísir. Процитовано 17 квітня 2021.
  8. ↑ а б Sakar Pétur um rasisma og kvenfyrirlitningu. MBL. 9 червня 2020. Процитовано 17 квітня 2021.
  9. ↑ а б Jóhannsdóttir, Ásta (September 2011). Skaðleg karlmennska? : greining á bókinni Mannasiðir Gillz. Netla: 11—14. Процитовано 17 квітня 2021.
  10. ↑ Magnússon, Höskuldur Daði (27 червня 2006). Kallarnir hverfa úr netheimum. № 170. Dagblaðið Vísir. Процитовано 17 квітня 2021.
  11. ↑ Ný mannasiðabók eftir Gillz. Fréttablaðið. 1 серпня 2009. Процитовано 12 квітня 2011. (ісл.)
  12. ↑ FM95BLÖ - Útvarp - Vísir. Vísir. Процитовано 17 квітня 2021.
  13. ↑ Lokaþátturinn af Mannasiðum Gillz. Vísir.is. 24 лютого 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 12 квітня 2011. (ісл.)
  14. ↑ Ritstjórn, «Gillz um flagarabók Vöreks: „Eins rangt og hægt er“» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.], «DV.is», 2011-11-04
  15. ↑ Grétarsson, Jakob Bjarnar (9 січня 2008). Partí-Hanz rindill við hlið helmassaðs Gaz-manns (ісл.). № 8. Fréttablaðið. Процитовано 17 квітня 2021.
  16. ↑ Grétarsson, Jakob Bjarnar (15 лютого 2008). Sökuð um svindl í Eurovision (ісл.). № 45. Fréttablaðið. Процитовано 17 квітня 2021.
  17. ↑ Lögin sem komust ekki áfram (ісл.). № 29. Dagblað Vísir - DV. 13 лютого 2009. Процитовано 17 квітня 2021.
  18. ↑ Bjarkason, Atli Fannar (11 квітня 2008). Allir aðilar græða á myndbandinu (ісл.). № 69. 24 stundir. Процитовано 17 квітня 2021.
  19. ↑ Hugmyndi að myndbandi MC stolin? (ісл.). № 103. Morgunblaðið. 16 квітня 2008. Процитовано 17 квітня 2021.
  20. ↑ Solla stirða í G-streng (ісл.). № 187. Fréttablaðið. 11 липня 2008. Процитовано 17 квітня 2021.
  21. ↑ Kjartansdóttir, Ingibjörg (5 грудня 2011). Við grétum með henni. № 140. Dagblaðið Vísir - DV. Процитовано 17 квітня 2021.
  22. ↑ CASE OF EGILL EINARSSON v. ICELAND (PDF). medialaws.edu (англ.). 7 листопада 2017. Процитовано 17 квітня 2021.
  23. ↑ Smyth, Patrick. European court agrees with bloggers demand on rape comment. The Irish Times (англ.). Процитовано 6 листопада 2022.
  24. ↑ Einarsson v Iceland: Worrying Implications for Discussing Rape Allegations on Social Media. OHRH (англ.). 13 січня 2018. Процитовано 20 серпня 2020.
  25. ↑ Pálsdóttir, Álfrún (2 лютого 2012). Útgefandi símaskrárinnar býður fólki að líma yfir Egil. № 28. Fréttablaðið. Процитовано 17 квітня 2021.
  26. ↑ Einarsson, Egill (2009). Mannasiðir Gillz (Icelandic) . Reykjavík: Bókafélagið. с. 27. ISBN 9789979994459.
  27. ↑ а б Jóhannsdóttir, Ásta (September 2011). Skaðleg karlmennska? : greining á bókinni Mannasiðir Gillz. Netla: 13. Процитовано 17 квітня 2021.
  28. ↑ Einarsson, Egill (2009). Mannasiðir Gillz (Icelandic) . Reykjavík: Bókafélagið. с. 45—51. ISBN 9789979994459.
  29. ↑ Egill biður konurnar sem hann nafngreindi í pistlum sínum afsökunar: "Hver djöfullinn var að mér?" [Egill apologizes to the women named in his articles: „What in the devil was wrong with me?“]. Nútíminn (Icelandic) . Reykjavik. 5 грудня 2017. Процитовано 11 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Егілл_Ейнарссон&oldid=40636100