Економічно активне населення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економічно активне населення — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

  • Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві — не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.
  • Безробітні, (у визначенні МОП) — це особи у віці 15 — 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але в цей час ще не працюють.

Міжнародна організація праці рекомендувала систему класифікації, згідно з якою населення поділяється на економічно активне та економічно неактивне.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Голіков А. П. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії. — К.: Либідь, 1996.
  2. (рос.) Ковалев С. О., Ковальская Н. Я. География населения СССР. — М.: Издательство МГУ, 1990.
  3. (рос.) Население и трудовые ресурсы: Справочник. — М.: Мысль, 1990.
  4. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998.
  5. Топчієв О. В. Основи суспільної географії — Одеса: Астропринт, 2001.