Робоча сила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Робо́ча си́ла (англ. Labor power, нім. Arbeitskraft) у економічній теорії — здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності[1]

Робоча сила (англ. Labor force) у статистиці — кількість людей, готових працювати за наймом. У різних країнах цей показник розраховується по різному. Зазвичай він включає кількість працюючих з додаванням зареєстрованих безробітних. Існують вікові й інші обмеження. Наприклад, американська статистика враховує людей, не молодших від 16 років. Є певні методологічні питання — наприклад, чи включати в цей показник «самозайняте» населення (дрібні підприємці, фермери, художники), чи тільки працюючих за наймом. У більшості випадків «самозайняте» населення враховується у складі іншого показника — «економічно активне населення».

Іноді під робочою силою розуміють працівників будь-якого підприємства за винятком адміністративного персоналу.

Робоча сила у популярній літературі і публіцистиці — робітники. Найчастіше маються на увазі робітники фізичної праці, що виконують роботи низької кваліфікації. Зазвичай у таких випадках не робиться різниці між добровільним найманням на роботу і примусовою працею. Приклад: «Метою окупаційного режиму було знищення СРСР як держави та перетворення території в аграрно-сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили для Німеччини та її союзників.»

Робоча сила в теорії Карла Маркса[ред.ред. код]

Карл Маркс в своєму творі «Капітал» стверджував наступне:

  • В умовах капіталістичного способу виробництва робоча сила стає специфічним товаром. Носій робочої сили є її власником і юридично вільний розпоряджатися нею. У той же час у нього немає засобів виробництва для самостійного господарювання. Для отримання засобів до існування він змушений продавати свою робочу силу.
  • Вартість робочої сили визначається витратами на підтримку життя робітника та належного рівня працездатності, його достатнє навчання, освіту та відтворення. Ці витрати дуже залежать від рівня економічного розвитку країни, природно-кліматичних умов, інтенсивності і складності праці, зайнятості жінок та дітей. Вартість робочої сили виявляється у вигляді заробітної плати, на яку додатково впливають ситуація в економіці та на ринку праці. У період економічного зростання і підвищеної зайнятості зарплата може істотно перевищувати вартість робочої сили, що дозволяє робітникам істотно поліпшити своє матеріальне становище. У період спаду зарплата може ставати нижче вартості робочої сили, що призводить до витрачання раніше накопичених запасів та до різкого погіршення становища робітників.
  • Цінністю (корисністю) робочої сили як товару є можливість у процесі праці (використання капіталістом купленої робочої сили) створення нової вартості, яка зазвичай більше сплаченої робітникові вартості (більше за вартість використаної робочої сили). Таке перевищення Маркс назвав Додатковою вартістю. Саме вона є основою формування прибутку.
  • Робоча сила не завжди є товаром. Вона може не належати людині і забиратись без еквівалентного обміну (наприклад, у раба чи кріпака). Людина може не бути вільною юридично (ув'язнений, дитина). Людина може самостійно працювати і продавати потім результати праці, а не власну працю (ремісник, художник, фермер, приватний підприємець, якщо вони не наймають працівників).

Критика марксистського підходу[ред.ред. код]

Частина економічних теорій не визнають робочу силу самостійним товаром. Вони зазвичай стверджують, що продається безпосередньо праця[2]. Формування прибутку вони пояснюють особливими властивостями капіталу або платою за редкісність підприємницького таланту. Дійсно, на початковому етапі переважає погодинна оплата найманих робітників. Потім панування переходить до відрядної оплати. Зовні це виявляється, як оплата кожної відпрацьованої години або виготовленої речі, тобто за працю. Контрактна оплата (наприклад, футболістів) більш яскраво демонструє, що продається саме здатність до праці, а не сама праця.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карл Маркс, Капітал, I т, гл. 4, 5, 17—24
  2. Экономикс : Принципы, проблемы и политика : Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю, М. Республика 1992, т.1

Література[ред.ред. код]