Елеваторний провулок (Мелітополь)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Елеваторний провулок Мелітополь | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Кізіяр |
| Колишні назви | |
| рос. Кладбищенский (до 1959) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 0,4 км |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Елеваторний провулок у Вікісховищі | |
Елеваторний провулок — провулок у Мелітополі. Починається від вулиці Гетьмана Сагайдачного, закінчується на вулиці Ломоносова. Складається переважно з приватного сектора[1]. Покриття асфальтове.
Історія та назва[ред. | ред. код]
Провулок вперше згадується 1926 року в описі земельних володінь як рос. Кладбищенский. До 1939 року входив до складу села Кизияр, поки село не було приєднане до Мелітополя. 1959 року було вирішено, що назва провулка є застарілою, несучасною, і міськвиконком вирішив перейменувати його на Елеваторний через близьке розташування до мелітопольського елеватора, який знаходився на вулиці Фрунзе (нині Гетьмана Сагайдачного). Однак нова назва прижилася не відразу, і 12 січня 1962 довелося прийняти повторне рішення про перейменування[2][3].
Об'єкти[ред. | ред. код]
- ПП «Дельфін» (виробництво морозива)
Галерея[ред. | ред. код]
 |
 |
 |
 |
| вид з боку вул. Ломоносова | вид на вул. Ломоносова | ПП «Дельфін» | виїзд на вул. Гетьмана Сагайдачного, вид на елеватор |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мелітополь. План міста. Масштаб 1:17000. — Київ: Картографія, 2005, 2008(укр.).
- ↑ Н. В. Крылов. Улицы Мелитополя. Историко-географический словарь. — Мелитополь : Издательский дом МГТ, 2011. — 300 прим.(рос.)
- ↑ Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2014 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 18 лютого 2023.
| |||||||||||