Електрофільність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Еле́ктрофі́льність[1] (рос. электрофильность, англ. electrophilicity) —

  1. Властивість бути електрофілом (електрофільним реагентом).
  2. Відносна реактивність електрофіла, якісно пов'язана з його кислотністю за Льюїсом, але оцінювана не відносними константами рівноваги, а відносними константами швидкості реакцій ряду електрофілів з однаковим субстратом (звичайно при атаці на атом С).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Термін застосовують до молекулярних частинок здатних прийняти електрони, до реакцій, в яких реагент, що віддає вхідну групу, діє як електрофіл, а також до каталізу кислотами Льюїса. Він також використовується для підкреслення полярного характеру радикалів, які проявляють підвищену реактивність з реакційними центрами з вищою електронною густиною.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Електрофільність&oldid=35334779