Етнічна межа
Етнічна межа[1] (етнічні межі, межа етнічної території, межі етнічної території) — умовна лінія, що розмежовує етнічні території. Етнічною межею є умовна лінія граничного поширення поселень з чисельною перевагою певної етнічної спільноти над будь-якою іншою етнічною спільнотою, лінія, що розмежовує територіальні групи поселень зі змішаним складом людності одних етнічних груп від територіальних груп поселень зі змішаним складом людності інших етнічних груп.
Проходження межі на місцевості та позначення її на карті[ред. | ред. код]
На етногеографічних мапах межу етнічної території показують умовною лінією, що позначає кінець етнічної території, її край, або смугою етнічно змішаного населення.
У густозаселених районах межу між етнічними територіями суміжних етносів проводять між найменш віддаленими порубіжними поселеннями, а саме — по спільних границях адміністративно підпорядкованих їм територій. Етнічні межі розділяють суміжні етнічні території, а також відокремлюють етнічні території від незалюднених частин земної поверхні. Природними рубежами етнічних територій часто стають морські узбережжя, гірські хребти, річки, болота, ліси, вододіли.
Історичність меж етнічних територій[ред. | ред. код]
Межі етнічних територій змінюються в часі. Головні причини, що призводять до пересування етнічних меж, такі:
- зміни, що відбуваються в географічному середовищі;
- перетворювальні (трансформаційні) етнічні процеси різної природи (природні й через стимулювання та примус);
- міграційні процеси;
- відмінності в демографічному відтворенні етнічних спільнот;
- пандемії;
- депортації;
- геноцид.
Картографування етнічних меж українців та сусідніх народів[ред. | ред. код]
Картографування етнічних територій активно розвивалося у XIX й XX ст. Етнічні межі більшості європейських народів та їх зміни у часі докладно вивчені географами та істориками і показані на картах, в національних і регіональних атласах, а також у спеціальних атласах (в атласах народів). Формування візуального образу української етнічної території відбувалося упродовж середини XIX ст. — початку XX ст. Сучасна межа української етнічної території вивчена ще недостатньо докладно. Загалом вона наблизилася до лінії державного кордону України, збігаючись із нею на більшості ділянок українсько-польського та українсько-білоруського кордонів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поняття етногенезу. Етнічні групи. Етнічні межі. Етнографічне районування країни. - Bookster. bookster.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 26 березня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чирков О. Межа етнічної території (етнічна межа, етнічна границя) // Український геополітичний словник/ Авт. кол.: Крисаченко В. С. (автор концепції, упорядник і редактор), Турпак Н. В. (відповідальна за випуск) та ін. — К.: «МП Леся», 2010. — 531 с.
- Чирков О. Межа етнічної території (Етнічна межа, Етнічна границя) // Україна-Етнос. / НДІУ; Фігурний Ю. С., Баран В. Д. та ін. — К., 2006. — С. 119—120.
- Чирков О. Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми // Українознавство / НДІУ. — 2006. — № 1. — С. 295—302.
