Журналістська премія імені Василя Сергієнка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Премія ім. Василя Сергієнка
Країна Україна Україна
Тип Журналістська премія
Вручається: журналісти, блогери та громадські активісти
Статус діюча
Нагородження
Засновано: 2017
Перше: 2017
Останнє: 2019
Нагороджені:
Черговість

Журналістська премія імені Василя Сергієнка — започаткована 17 липня 2017 року. Організатор — активіст Олександр Аронець. Присвячена Василю Сергієнку, відомому черкаському журналісту, жорстоко вбитому 2014 року[1].

Премія ставить за мету об'єднати журналістську спільноту, захистити журналістів-розслідувачів, встановити стандарти розслідувальної журналістики, увіковічити пам'ять Василя Сергієнка[2][3].

Експертна рада[ред. | ред. код]

Віталій Портніков, Соня Кошкіна, Сергій Квіт, Микита Василенко, Валерій Іванов, Володимир Мостовий, Наталія Лігачова, Юрій Бондар, Дмитро Лиховій, Михайло Шаманов, Ростислав Мартинюк, Тетяна Воронцова та Юрій Грицик[4].

2017[ред. | ред. код]

На конкурс було подано 282 матеріали[5][6]. Переможці в номінаціях і володарка гран-прі отримали пам'ятні дипломи та грошові премії в розмірі 15 тисяч гривень. Фіналісти в номінаціях отримали по 1 тис. грн.

Переможці[ред. | ред. код]

Найкраще розслідування в місцевих друкованих ЗМІ[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]
  • Євген Гапич, «Вільне. ПРЕСА», Львів. «„Сміттєві“ війни: фільтрат — коломиянам, мільйони — бізнесменам»
Фіналісти[ред. | ред. код]
  • Тарас Боросовський, газета «20 хвилин», Житомир. «Незадекларований маєток та родинний бізнес житомирського голови СБУ».
  • Денис Миронов, газета «Наша Дружковка». «Міські перевезення в цифрах або як придбати LEXUS в украй важкому фінансовому становищі».
  • Тетяна Філіппова, газета «Рідне Прибужжя», «Снігурівська лікарня: обережно — головлікар … кусається».

Найкраще розслідування в загальнонаціональних друкованих ЗМІ[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]
  • Олег Перетяка, «Дзеркало тижня», «Оренда у військовому відомстві: корупція чи шахрайство».
Фіналісти[ред. | ред. код]
  • Іван Верстюк, «Новое время». «Служба беззаконня України. Як і чому СБУ почала тиснути на бізнес заради особистої вигоди».
  • Катерина Шаповал, «Новое время», «На блакитному газу».
  • Інна Павлова (Золотухіна", газета «Факти». «Відмовившись від пропозиції Клименко, Павло Шеремет, мабуть, когось розчарував …»

Найкраще розслідування в місцевих інтернет-ЗМІ[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]
  • Олена Чернишова, «Ні корупції», Одеса. «Маленький бізнес в онкодиспансері або як в Одесі хворі двічі платять за ліки».
  • Фіналісти
  • Ольга Фоменко, «БюроUA», Дніпро. «Було вашим — стало нашим»: як в Дніпрі провернули напівзаконний переділ ринку парковок".
  • Володимир Хапчук, «Зараз. Інфо». Цикл публікацій «Чи існує боротьба з корупцією в Лисичанську?»
  • Юлія Костюк, «Наші гроші», Львів. «Велика родина Львівобленерго».

Найкраще розслідування в загальнонаціональних інтернет-ЗМІ[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]
Фіналісти[ред. | ред. код]
  • Максим Савчук, «Схеми. Корупція в деталях». «Києво-Печерська лавра: перебудова».
  • Денис Казанський, «Четвертая власть». «Контрабанда металобрухту з України в Росію. Як це працює через офшор в ОРДЛО».
  • Володимир Даценко, «Zалізниця без корупції». «Як народний депутат Лаврик українців „взував“ і з росіянами торгував».
  • Павло Новик, «Наші гроші». «Кооперативна схема Кернеса-Добкіна».

Найкраще розслідування на місцевому ТБ[ред. | ред. код]

Переможці[ред. | ред. код]
  • Олександр Мамай, Наталя Мальцева. «Стоп корупції». 5 канал. «Корупційні схеми незаконного видобутку піску у Київський області».
Фіналіст[ред. | ред. код]
  • Ярослав Чепурний, Олег Оганов, Миколаївський центр журналістських розслідувань, «Слідство.Інфо». «Кіборги проти прокурорів».
  • Ігор Ізотов, «Лтава», Полтава. «Як правильно розпилювати гранти для ВПО».
  • Тетяна Філіппова, Миколаївський центр журналістських розслідувань, «Слідство. Інфо». «Атака клонів».
  • Ірина Скіць, телеканал НТА, Львів. «Афера по-львівськи».

Найкраще телевізійне розслідування[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]
  • Дарина Отченашенко, ICTV. «Зеки-раби».
Фіналісти[ред. | ред. код]
  • Валерія Єгошина, «Схеми. Корупція в деталях». «Управління захисту власних інтересів». Журналістка також отримала сертифікат на відпочинок у заміському комплексі Edem Resert від партнерів конкурсу.
  • Катерина Лихогляд, ZIK. «Хмельницький Майдан: Розслідування, яке згоріло».
  • Максим Опанасенко, «Слідство. Інфо». «Свята земля».
  • Мар'яна Сич, ZIK. «Дозволений наркотик».

Найкраще розслідування громадських активістів, блогерів[ред. | ред. код]

Переможці[ред. | ред. код]
  • Олександр Волошин. Проект «Хто купив Україну».
  • Євген Лісічкін. «Тендерний покер: Як у Кернеса грають з ProZorro».
Фіналісти[ред. | ред. код]
  • Сергій Чагаров. «Дерибан у Гатному: „Озерний гай“ привчає інвесторів до септика на болоті». Автор також отримав сертифікат на подорож до Варшави від партнера конкурсу «Феєрія мандрів».
  • Дмитро Сінченко. «Хто і скільки бюджетних коштів „закатав в асфальт“? Передноворічні „схеми“ кропивницьких комунальників». Автор отримав сертифікат на відпочинок у заміському комплексі Edem Resert від партнерів конкурсу.
  • Денис Жело. «Корупція в „Укрзалізниці“».
  • Сергій Сарафанюк. «Як не платити кредиторам 1 млрд гривень. Майстер-клас банкрутства Одеської ТЕЦ».
  • Мирослава Станкевич, «Ні корупції!». «Півмільярда на підготовку будівництва Канівської ГАЕС виграла фірма з підозрою у відмиванні грошей».
  • Ольга Нос. «Майстер-клас із закупівель від тендерного комітету м. Українка. На тренінгах такому не навчать».
  • Григорій Козьма. «Приватизувати Старосінну, або Як у одеської громади вкрасти майно в особливо великих розмірах».
  • Олександра Буленок. «„Совість“ Гройсмана: як друзі прем'єра будують по-старому».

Гран-прі від організаторів конкурсу[ред. | ред. код]

  • Гран-прі від організаторів конкурсу отримала Тетяна Заровня (ОРД) за розслідування вбивства Василя Сергієнка «Безкарність „Панди“, як дзеркало контрреволюції, що перемогла».

Спеціальний диплом від оргкомітету[ред. | ред. код]

  • Спеціальний диплом від оргкомітету та сертифікат від «Феєрії мандрів» отримав Ігор Сичов (черкаське видання «Дзвін») — за розслідування вбивства Василя Сергієнка.

2019[ред. | ред. код]

Восени 2019 року конкурс журналістських розслідувань для регіональних і загальноукраїнських медійників відбувся вдруге. Цього разу на конкурс надійшло понад 130 робіт. Партнером заходу став Національний музей Революції Гідності, де і відбулося нагородження[7] фіналістів 5 грудня 2019 року.

До складу експертної ради конкурсу ввійшли журналісти та науковці: публіцист Віталій Портников, професор Сергій Квіт, ведучий проєкту «СтопФейк» Марко Супрун, журналісти Ростислав Мартинюк та Юрій Грицик.

Найкраще розслідування в місцевих друкованих ЗМІ[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]

Журналісти проаналізували інтерв'ю президента Володимира Зеленського, зокрема, щодо наявності у нього бізнес-інтересів у Росії, і виявили розбіжності. У розслідуванні «Зелена родина ру» йдеться про те, що російський бізнес Володимира Зеленського та партнерів пов'язаний із виробництвом кіно-, відеофільмів та телевізійних програм, але усі фінансові угоди проходять через кіпрські або українські «фірми-прокладки».

Найкраще розслідування в загальнонаціональних друкованих ЗМІ[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]

  • Олена Жежера, Рух Чесно. Робота: «Забудова урочища Протасів Яр: сліди Корбана й мовчання Зеленського»[9].

Номінація «Найкраще розслідування громадських активістів, блогерів»[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]

У номінації «Найкраще розслідування громадських активістів, блогерів» переміг цикл розслідувань про вирубку Олешківського лісу, об'єднаного у єдиний цикл розслідувань «Остання крапля. Привід для вбивства» нині покійної херсонської активістки Катерини Гандзюк. Нагороду за Катерину отримав її батько. Нагадаємо, 31 липня 2018 року на радницю херсонського міського голови Катерину Гандзюк напали біля під'їзду її будинку й облили сірчаною кислотою. Гандзюк потрапила в реанімаційне відділення. 4 листопада активістка померла в лікарні.

Номінація «Найкраще розслідування місцевих громадських активістів, блогерів»[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]

  • Григорій Козьма, головний редактор журналу «Громадське слідство», блогер. Робота: «Обороноздатність України? Ні, не чули — звертайтесь в ФСБ»[11].

Одним з переможців премії став одеський активіст, один з лідерів організації «Народний рух» Григорій Козьма з розслідуванням «Обороноздатність України? Ні, не чули — звертайтесь в ФСБ», в якому йдеться про зловживання місцевої влади, яка фактично надала росіянам доступ до стратегічних об'єктів обороноздатності України. У серпні 2018 року на Григорія Козьму та його колегу Михайла Кузаконя був здійснений напад: в його автомобіль врізалася вантажівка[12].

Номінація «Найкраще телевізійне розслідування»[ред. | ред. код]

  • В номінації дві роботи отримали однакову кількість балів. Переможцями стали:
  • Данило Мокрик, Bihus.Info. Робота: серія матеріалів «Прокурори Майдану»[13]
  • Сергій Андрушко, програма «Схеми: корупція в деталях» (Радіо Свобода). Робота: «Андрій Богдан. „Незаслужене“ звання та грамота від Азарова в розпал Євромайдану»[14]

У своїх розслідуваннях Данило Мокрик з проекту Bihus.info висвітлив діяльність прокурорів, які, попри участь у переслідуванні активістів Революції Гідності, не лише залишались на посадах, а й отримували підвищення, а і іноді самі розслідували злочини проти Майдану.

Номінація «Найкраще місцеве телевізійне розслідування»[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]

  • Олеся Борейко, ГО «Миколаївський центр журналістських розслідувань», Bihus.Info. Робота: «Курорт для прокурорів»[15].

Гран-прі від організаторів конкурсу

  • Гран-прі від організаторів конкурсу отримали журналісти незалежної розслідувальної агенції Слідство.Інфо Анна Бабінець, Катерина Лихогляд та Олена Логінова за фільм-розслідування «Гандзюк: системне вбивство»[16].

Диплом «За вагомий внесок у боротьбу проти переслідувань журналістів»[ред. | ред. код]

Під час нагородження 2019 року диплом «За вагомий внесок у боротьбу проти переслідувань журналістів» отримав блогер Сергій Іванов за розслідування «Поліція бану»[17], яке розповідає про тиск на журналістів з боку заступника начальника Головного слідчого управління Нацполіції Євгена Шевцова, який свого часу балотувався на керівну посаду в ДБР. Журналісти опублікували матеріали про його статки і бізнес дружини Альони Дегрик «Леогеймінг пей», що виводив кошти букмекерських контор і онлайн-казино до Росії та так званих «ЛДНР». Після цього Євген Шевцов розпочав помсту журналістам, проти родичів журналістів порушувались кримінальні справи, їм блокувати рахунки. Зрештою, було заблоковано більше 10 сайтів, де розміщувались матеріали про нього. Окрім того, одним із постраждалих від подібних безчинств «правоохоронців» став член журі першого конкурсу імені Василя Сергієнка професор Валерій Іванов.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Василь Сергієнко – відомий черкаський журналіст, поет, соціолог, громадський діяч, автор резонансних розслідувань. 4 квітня 2014 року був викрадений з власного будинку у Корсунь-Шевченківському, наступного дня його тіло зі слідами катувань було знайдено у Виграївському лісі. У травні 2017 року в Києві було затримано підозрюваного в організації викрадення та вбивства журналіста Василя Сергієнка — Вадима Мельника, котрий працював начальником охорони народного депутата Геннадія Бобова. Як повідомили організатори премії, підозрюваний у вбивстві Василя Сергієнка Вадим Мельник подав до суду на засновників конкурсу Олександра Аронця та Олега Собченка. Підозрюваний вимагає в активістів 100 тисяч грн[18] та фактично хоче заборонити їм публічно висловлюватись про підозрюваних в організації вбивства Сергієнка.

Місцеві активісти та журналісти вважають, що замовником убивства є саме Бобов[19], який міг у такий спосіб помститися за гострі журналістські розслідування Василя Сергієнка. Проте слідству на даний момент не вдалося довести причетність Бобова. Наразі тривають судові засідання, покарати замовників та виконавців вбивства вимагають місцеві депутати та журналісти[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В Україні з'явиться премія імені героя Небесної сотні Василя Сергієнка. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  2. ↑ Стартував Всеукраїнський конкурс на здобуття журналістської премії імені Героя Небесної сотні Василя Сергієнка. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  3. ↑ Премія імені Василя Сергієнка. Чому в розслідувальній журналістиці з'явився ще один професійний конкурс. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  4. ↑ Премії небайдужим і заклики до генпрокурора. Названо переможців конкурсу журналістських розслідувань імені Василя Сергієнка. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  5. ↑ «СтопКор» переміг у номінації конкурсу журналістських розслідувань імені Героя Небесної Василя Сергієнка за розслідування про піщану мафію на Київщині. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  6. ↑ Журналістка програми «Схеми» перемогла на конкурсі розслідувань імені Василя Сергієнка. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  7. ↑ В музеї Революції Гідності нагородили переможців II конкурсу журналістських розслідувань ім. Героя Небесної сотні Василя Сергієнка (фото). Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  8. ↑ «Зелена родина ру». Кінобізнес Зеленського у Росії (розслідування). Архів оригіналу за 18 січня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  9. ↑ Забудова урочища Протасів Яр: сліди Корбана й мовчання Зеленського. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  10. ↑ Вбита активістка Гандзюк стала переможницею журналістського конкурсу, нагороду отримав батько. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  11. ↑ «Обороноздатність України? Ні, не чули — звертайтесь в ФСБ». Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  12. ↑ Автомобиль с лидерами одесского «Руха» на большой скорости протаранил грузовик. Водитель ГАЗа скрылся на мопеде, — СМИ. ФОТОрепортаж. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 21 січня 2020.
  13. ↑ Журналіст Bihus.Info Данило Мокрик отримав премію ім. Василя Сергієнка за розслідування про прокурорів Майдану
  14. ↑ Андрій Богдан. «Незаслужене» звання та грамота від Азарова в розпал Євромайдану (розслідування). Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  15. ↑ Курорт для прокуроров
  16. ↑ Журналістів-розслідувачів удостоєно премії імені Василя Сергієнка. maidanmuseum.org (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 19 березня 2021.
  17. ↑ Сергей Иванов: «Полиция бана» или как Нацполиция вводит цензуру в интернете. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  18. ↑ Один із ймовірних вбивць Героя Небесної сотні вимагає в активістів 100 тис. грн. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
  19. ↑ «Три роки вбивця героя Небесної сотні Василя Сергієнка сидить поруч із нами», — в Раді закликали Генпрокурора «зайнятися» нардепом Бобовим. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  20. ↑ Суд продовжив арешт підозрюваним у справі щодо вбивства журналіста Сергієнка. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Журналістська_премія_імені_Василя_Сергієнка&oldid=36111855