Закалюжний Євгеній Григорович
| Закалюжний Євгеній Григорович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 квітня 1979 село Володькова Дівиця | |
| Смерть |
14 травня 2022 (43 роки) біля міста Попасна (Осколок) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Євге́ній Григо́рович Закалю́жний (8 квітня 1979, село Володькова Дівиця, Ніжинський район, Чернігівська область — 14 травня 2022, околиці м. Попасна) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
З життєпису[ред. | ред. код]
Учасник боїв за Донецький аеропорт. Вночі з 6 на 7 грудня 2014-го він та ще один військовик — Артемій Коваленко — повзли 5 годин 200—250 метрів по снігу злітної смуги під вогнем гранатометів, мінометів, пострілів снайперів, виходячи із оточення. Закалюжному прострелило руку і ногу, Артемію — ногу, але вони дісталися до МТ-ЛБ, який вивозив поранених. Їх доправили в Піски, де вже було 15 поранених.[1]
Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній знову добровольцем встав до лав Збройних сил України. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна Закалюжний отримав смертельне осколкове поранення.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (31.07.2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 5 годин повзком від смерті до життя [Архівовано 25 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ На Сході загинули троє бійців із Носівської громади. Час Чернігівський. 27 травня 2022. Архів оригіналу за 4 червня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 31 липня року № 461/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Закалюжний Євгеній Григорович. Енциклопедія Носівщини. Процитовано 24 березня 2024.