Землетруси Дашт-е-Баяз і Фердоус (1968)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Землетруси Дашт-е-Баяз і Фердоус
Землетруси Дашт-е-Баяз і Фердоус (1968). Карта розташування: Іран
Землетруси Дашт-е-Баяз і Фердоус (1968)
Тегеран
Тегеран
Дата серпень — вересень 1968
Місцевий час 14:17:43
Тривалість 1–2 хвилини [1]
Магнітуда 7.1 Mw[2]
Епіцентр 34°01′ пн. ш. 58°58′ сх. д. / 34.02° пн. ш. 58.96° сх. д. / 34.02; 58.96
Постраждалі країни (території) Іран Іран
Повторні поштовхи 6.4 Mw 1 вересня о 07:27[3]
Жертви 15 000 31 серпня[4]
900 1 вересня[4]

Землетруси Дашт-е-Баяз і Фердоус сталися в Дашт-Баязі, Кахк і Фердовс, Іран, наприкінці серпня та на початку вересня 1968 року. Головний поштовх становив 7,4 за шкалою величини моменту та мав максимальну сприйняту інтенсивність X (Екстремальна) за шкалою інтенсивності Меркаллі. Пошкодження були серйозними в постраждалих районах: тисячі людей втратили життя під час першої події та багато сотень людей у другій сильній події.

Тектонічна обстановка[ред. | ред. код]

Іранське нагір'я обмежене Туранською платформою на півночі та складчасто-насувовим поясом Загрос і Макранським жолобом на півдні. Аравійська плита зближується на півночі з Євразійською зі швидкістю 35 міліметрів на рік і розповсюджується на 1000 кілометрову зону, що призводить до скорочення та потовщення континенту по всьому плато, з наявністю зсуву та взбросування, а також субдукції на узбережжі Макрана[5].

У східному Ірані вкорочення забезпечується комбінацією відносно коротких взбросів північно-західного — південно-східного напряму, довгих правосторонніх зсувів північно-південного напряму та коротших лівосторонніх зсувів західно-східного напряму[2].

Землетруси[ред. | ред. код]

USGS Shakemap для події 31 серпня

Перший землетрус стався 31 серпня 1968 року силою 7,1 за шкалою магнітуд. Фокальний механізм вказує на зсув і спостерігається 80 км розрив поверхні показав, що цей землетрус став результатом руху в західній частині лівостороннього розлому Дашт-е-Баяз, що простягається із заходу на схід. Найбільший спостережуваний лівобічний косейсмічний зсув становив близько 4,5 м, причому 2 м є середнім спостережуваним зміщенням[2]. Західний кінець розлому Дешт-е-Баяз розірвався, що спричинило ще один сильний землетрус у 1979 році[6].

Пошкодження[ред. | ред. код]

Головний поштовх знищив п'ять сіл у районі Дашт-е-Баяз і щонайменше половину будівель ще в шести селах від Кахк до Сараяна. Сильний афтершок 1 вересня силою 6,4 за шкалою магнітуд на цей час зруйнував Фердоус. Понад 175 сіл були зруйновані або пошкоджені під час цього землетрусу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Niazi, M. (1969), Source dynamics of the Dasht-e Bayāz earthquake of August 31, 1968, Bulletin of the Seismological Society of America, 59 (5): 1857, 1859, Bibcode:1969BuSSA..59.1843N, doi:10.1785/BSSA0590051843{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. а б в Walker, R.; Jackson, J.; Baker, C. (2004). Active faulting and seismicity of the Dasht-e-Bayaz region, eastern Iran. Geophysical Journal International. 157 (1): 265—282. Bibcode:2004GeoJI.157..265W. doi:10.1111/j.1365-2966.2004.02179.x.
  3. Ambraseys, N. N.; Melville, C. P. (1982), A History of Persian Earthquakes, Cambridge Earth Science Series, Cambridge University Press, с. 165, ISBN 978-0521021876
  4. а б Utsu, T. R. (2002), A List of Deadly Earthquakes in the World: 1500–2000, International Handbook of Earthquake & Engineering Seismology, Part A, Volume 81A (вид. First), Academic Press, с. 707, ISBN 978-0124406520
  5. Berberian, M.; Yeats, R. (1999), Patterns of historical earthquake rupture in the Iranian Plateau, Bulletin of the Seismological Society of America, 89 (1): 120, Bibcode:1999BuSSA..89..120B, doi:10.1785/BSSA0890010120, архів оригіналу за 10 січня 2012
  6. R. T. Walker, E. A. Bergman, W. Szeliga, E. J. Fielding (2011). Insights into the 1968-1997 Dasht-e-Bayaz and Zirkuh earthquake sequences, eastern Iran, from calibrated relocations, InSAR and high-resolution satellite imagery. Geophysical Journal International. 187 (3): 1577—1603. Bibcode:2011GeoJI.187.1577W. doi:10.1111/j.1365-246X.2011.05213.x.

Подальше читання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]