Знак охорони Головного отамана
| Знак охорони Головного отамана | ||||
 | ||||
| Країна |
 УНР | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | знак | |||
| Вручається: | військовим особам | |||
| Статус | проект | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1921 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
Знак охорони Головного отамана — відзнака, яка мала б вручатися представникам Охорони Головного отамана у 1921 році.
Історія виникнення[ред. | ред. код]
Особиста охорона Симона Петлюри «Охорона Головного Отамана» була сформована 10 травня 1920 року у Вінниці із старшин та козаків — ветеранів Армії УНР. До її складу входили 2 піших, кінна сотня та кулеметна команда. Командиром Охорони було призначено радника Симона Петлюри Миколи Чеботаріва, який впродовж 1919—1921 років крім своїх завдань виконував контррозвідні функції, шляхом злапання державних злочинців, виявленням агентури в рядах Армії УНР та іншими обов'язками.
У травні 1921 року, на честь річниці створення Охорони, Микола Чеботарів представив на розгляд Симона Петлюри Статут та проект нагрудного знака (значка) Охорони Головного Отамана. Статут знака Симон Петлюра затвердив 9 липня 1921 року. Між цим, у затвердженні Статуту він вказав: «Затверджується із змінами: замість букв С. П. поставити букви О. Г.О».
Сама правка не стосувалася Статуту, а опису знака. Петлюра був проти того, щоб у значку були розміщені його ініціали. Крім того, у Головного отамана до опису було ще декілька зауважень, щоправда вони не були виправлені у самому документі.
Сам Статут та опис були прийняті у цілому. Проте, знак Охорони так і не був виготовлений. На це позначилось декілька чинників. У першу чергу це те, що відбувся внутрішній конфлікт, який розпочався в середині самої Охорони у другій половині 1921 року. З іншого боку, Микола Чоботарів посварився із Симоном Петлюрою. Третій чинник пов'язаний із тим, що старшини повернулися в окуповану більшовиками Україну. Після цього питання щодо створення знаку не виникало.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Рудиченко А. И., Тинченко Я. Ю. Награды и знаки национальных армий и правительств. Украина. Белоруссия. Литва. Учредительные документы. Изготовление. Практика награждений. Типы и разновидности. — Киев : Логос, 2011. — 438 с. — 750 прим. — ISBN 978-966-171-365-8. (рос.)