Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Українська Народна Республіка (УНР) (у той час —Українська Народня Республіка, до Акта Злуки — Наддніпрянська Українська Народня Республіка, Наддніпрянська Велика Україна) - назва української держави (1917 — 1920 рр.).
[ред.] Хронологія
- 09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу та РРФСР. Радянська Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду і громад, установ УНР, укласти з нею мирний договір. В порушення домовленностей з РРФСР у березні у Харкові проголошується створення сателітної УСРР. Військові формування УСРР та її уряд було швидко вигнано за кордони, встановлені договором, німецько-австрійскими окупаційними силами, на введення яких у тому же договору погодилась Центральна Рада.
Б.Шіппіх Згинуть наші воріженьки... Вид-во „Вернигора”. Київ. 1917р.
Будинок Української Центральної Ради, Київ
- 18.01.1919 - 21.01.1920 — Делегація УНР бере участь у Паризької мирної конференції Антанти, яка вирішує майбутне спірних земель європейських держав, що програли у Першої світової війні. УНР намагалась отримати міжнародне визнання, але це суперечило позиції Великобританії, що підтримувала ідею «єдиної та неподільної Росії», та Франції, що намагалася посилити Польщу за рахунок західноукраїнських земель для того, щоб припинити просування на Захід більшовизму. Певні опасання західних держав були пов'язані з неспроможністю УНР організувати велику регулярну армію та поширенням соціалістичних ідей у стані керівництва. УНР не було офіційно визнано, натомість Польща отримала масштабну військову допомогу, яка частково була задіяна проти Української галицької армії.
- 22.01.1919 — внаслідок договору між керівництво УНР та ЗУНР, юрисдикція УНР поширена також на західні українські землі колишньої Австро-Угорщини (Акт Злуки), хоча уряд ЗУНР (ЗОУНР) продовжував автономно існувати. Через декілька місяців потому внаслідок постійних конфліктів з Польщею, РРФСР, Румунією, а також білогвардійцями та махновцями, територія, що контролювалася УНР, становила невеликий район навколо Кам'янця-Подільского (трикутник смерті).
- 30.08.1919 — українська армія визволяє Київ, водночас зі сходу до якого просувається Добровольча армія генерала Дєнікіна. Спроба домовитись щодо спільних узгоджених дій УНР та Білої Росії проти більшовиків не вдається через великодержавницьку шовіністичну позицію білого офіцерства[1]. Армія УНР відійшла на захід, а Добровольча армія разгорнула невдалий наступ на Москву, який завершився повною поразкою білого руху та подальшим відступом Добровольчої армії до Криму. Взимку 1919 війська Червоної армії беруть під контроль Наддніпрянську Україну. Відновлюється УСРР, що стає формально незалежною державою.
- 25.04.1920 — УНР укладає військовий союз з Польщєю (єдине визнання УНР як міжнародного суб'єкту), за умови поновлення самостійної української держави (без Галичини, яка повинна була увійти до Польщі на правах автономії), після чого починається спільний широкий наступ проти Червоної Армії. У квітні було взято Київ, але вже до серпня наступ повністю відбито і війська Червоної Армії відкинули польські війська під Варшаву. Фактичне існування УНР на українських землях було припинено. Директорія й уряд УНР виїхали у еміграцію до Польщу, яка надавала їм фінансову підтримку (див. Екзильний уряд УНР).
- 18.03.1921 — Після "дива на Віслі" і катастрофи Радяської Армії РРФСР, УСРР й Польща підписали Ризький мирний договір, згідно якому територія України розподілялася по річці Збруч. Уряд УНР не був допущений до переговорів. Незабаром уряд ЗОУНР також було формально розпущено.
- 1939 - 40 рр. — уряд УНР переїхав до Франції.
- 1947 - 92 рр. — створена і діяла Українська Національна Рада як передпарламент екзильного Державного Центру УНР, що продовжив традиції самостійного республіканського уряду України.
- 22.08.1992 — Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центра УНР Президентові України Леоніду Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року є правонаступницею Української Народної Республіки (УНР).
[ред.] Міжнародне визнання
| Держава |
Час |
Подія/документ |
| Держави Центрального блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Туреччина). |
9.02.1918 |
УНР — сторона у підписанні мирного договору у Брест-Литовську, попереднього перемовного процесу тощо. В зазначеному договорі визнавалась de jure Українська Народна Республіка, встановлювались її державні кордони, було закріплене рішення про початок проведення в повному обсязі дипломатичних, торгівельних, політичних відносин між УНР й Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною. Важливим було й те, що не тільки зміст, але й сама форма договору (підкреслення в преамбулі миролюбної ініціативи уряду УНР, визнання аутентичності українського тексту договору та інше) виводили Українську державу на міжнародну арену як повноцінного суб'єкта міжнародного права. |
| Румунія |
Березень 1918 |
Обмін послами, підписання тимчасового економічного договору 26.10.1918 |
| Радянська Росія |
12.06.1918 |
Підписання прелімінарного мирного договору між Українською Державою й РРФСР згідно зі статтею VI договору Росії з Центральними Державами[2]. В преамбулі цього договору зазначено, що він підписується двома незалежними державами[3]. В статті 4 договору говорилося про обмін консулами для захисту інтересів громадян. На цій підставі Українською Державою було засновано генеральні консульства в Москві й Петрограді та ще у 18 російських містах, де проживала значна кількість українців. Були засновані російські консульські установи в 7 містах на Україні. 24.12.1918 вийшла постанова Народного Комісаріату закордонних справ РРФСР, в якій говорилося, що після анулювання Брестського мирного договору уряд Російської Республіки не визнає України за самостійну державу |
| Польща |
Жовтень 1918 |
Обмін послами |
| Ватикан |
1919 |
Фактичне визнання через призначення апостольського візитатора на Україну |
| Балтійські країни (Литва, Латвія, Фінляндія, Естонія) |
Серпень 1920 |
Фактичне визнання закріплене в Політичній конвенції, яка була підписана на Ризькій конференції |
| Нейтральні держави (Данія, Норвегія, Персія, Швейцарія та Швеція) |
1918-1920 |
Обмін дипломатичними представниками та заснування в Україні консульських установ |
Таким чином, в результаті міжнародного визнання, Україна в 1917—1920 роках постала як реально функціонуючий суб'єкт міжнародного права. Її міжнародна правосуб'єктність реалізовувалася через укладання міждержавних угод, участь у міжнародних конференціях, а також через встановлення двосторонніх дипломатичних та консульських відносин.
Щоправда, існували певні складності в реалізації України як повноправного міжнародного суб'єкта. В першу чергу, це пояснюється внутрішніми проблемами державотворення, несприятливою позицією західних країн щодо українського питання та зовнішньою інтервенцією, що врешті-решт призвело до руйнації України. Проте підвалини, закладені міжнародною діяльністю Української держави в 1917—1920 роках, сприяли розвитку міжнародно-правового статусу сучасної України, яка з проголошенням незалежності стала повноправним суб'єктом міжнародного права.
[ред.] Органи УНР
[ред.] Президент УНР
[ред.] Парламент – Центральна Рада (04.03.1917 — 29.04.1918)
[ред.] Президія ЦР (06.07.1917 — 29.04.1918) – діяла між сесіями ЦР
[ред.] Період Директорії (26.12.1918 — 18.11.1920)
[ред.] Дивіться також
[ред.] Примітки
[ред.] Література
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
