Кардіоміоцит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кардіоміоци́т (лат. cardiomiocytes) — м'язова клітина серця, яка є структурною одиницею міокарду.

Будова[ред.ред. код]

Кардіоміоцити — клітини прямокутної форми, мають одне або два ядра, що розташовані в центрі клітини. Клітини мають органели спеціального призначення (міофібрили) і загального призначення (мітохондрії, ендоплазматична сітка та ін.). Кардіомиоцити з'єднуються між собою щільними контактами, утворюючи синцитій.

Для серцевої м'язової тканини характерна велика кількість мітохондрій, що розташовуються біля ядра. З цим пов'язана здатність серця до безперервної діяльності, оскільки мітохондрії продукують енергію у вигляді АТФ завдяки реакціям окисного фосорилювання.

Регенерація[ред.ред. код]

Фізіологічна регенерація серцевої м'язової тканини відбувається на внутріш­ньоклітинному рівні з високою інтенсивністю, тому що для кардіоміоцитів харак­терне швидке їх зношування. Активність цього процесу посилюється при підви­щеному навантаженні на серцеву м'язову тканину (наприклад, при виконанні важкої механічної роботи). У вказаних умовах відбувається різко виражена гіпертрофія кардіоміоцитів із збільшенням їх діаметра в два рази.

Репаративна регенерація на тканинному і клітинному рівнях у дорослої людини не відбуваєть­ся. При виражених пошкодженнях цієї тканини (наприклад, при інфаркті міокар­да, що розвивається внаслідок припинення кровопостачання певної його ділянки) кардіоміоцити гинуть, а на їхньому місці в подальшому розростається сполучна тканина, що формує рубець.

Посилання[ред.ред. код]

Соломія Кривенко. Коктейль генів відновлює серце після інфаркту // Збруч, 25.08.2013

Клітина Це незавершена стаття з клітинної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.