Квінт Невій Корд Суторій Макрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Невій Корд Суторій Макрон
лат. Quintus Naevius Cordus Sutorius Macro
Народився 21 до н. е.
Альба Фуценс[en]
Помер 38 н. е.
Остія
·самогубство
Громадянство Римська імперія
Діяльність політик, військовий очільник
Посада префект преторія і Префект вігілів
Військове звання префект преторія
Термін 31—38 роки
Рід Невії
У шлюбі з Еннія Фрасілла

Квінт Невій Корд Суторій Макрон (лат. Quintus Naevius Sutorius Macro, 21 до н. е. —38) — державний діяч Римської імперії. Префект преторія у 31—38 н. е., активний учасник придворних інтриг, вбивця другого імператора Тиберія у 37 н. е., за що, пізніше, був відданий під арешт, де наклав на себе руки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Невіїв. Про його баткьів немає відомостей. Службу розпочав у війську за часів імператора Октавіана августа. З часом перейшов до преторіанців. За імператорія очолив вігілів (нічну сторожу). Тоді ж увійшов до стану вершників. Щоб зміцнити своє становище Макрон оженився на Еннії, доньці Луція Еннія, вершника. Вона також ймовірно була родичкою Фрасілла, впливового астролога у почті Тиберія.

У 31 році призначається другим префектом преторія. на цій посаді викрив спочатку змову Лівілли, а потім брав активну участь у придушенні змови Сеяна. Саме завдяки Макронові Тиберій зумів зберегти свою владу. З цього моменту Невій користувався беззаперечною довірою імператора.

Втім у 37 році Макрон увійшов у змови з Гаєм Цезарем Калігулою. Зрештою під час подорожі Тиберія до Риму Невій Макрон вбив останнього. Втім вже у 38 році Калігула призначив Макрона префектом Єгипту, але через два місяця наказав Макрону та його дружині накласти на себе руки.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fernand de Visscher, " La carrière et le testament d'un préfet du prétoire de Tibère ", Bull. de l'Académie royale de Belgique, classe des Lettres, 1957, pp. 168–179
  • Sandra J. Bingham. The praetorian guard in the political and social life of Julio-Claudian Rome. Ottawa: National Library of Canada (1997), p. 63.