Кий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кий — палиця, жезл, скіпетр. Зараз це слово використовується переважно для позначення палки для гри в більярд. В давнину це слово мало ширше застосування.

царський жезл-скіпетр

Зброя і ознака влади[ред.ред. код]

Палиця (кий) — довгий, вузький, циліндроподібний предмет, який може бути зроблений з різних (як правило твердих і міцних) матеріалів — дерево, сталь, булат, золото, пластик.

З найдавніших часів люди використовували палку для різних потреб. Палка була першим знаряддям праці, яке придумало людство.

Ще в ті часи палка використовувалась як зброя і отже таким чином — як безпосередня і всім зрозуміла ознака влади. З того часу кий (палка) пройшов значний шлях розвитку і отримав багато різних назв, якими почали позначати різновиди палиць в залежності від їх призначення. Серед цих назв: палка, палиця, посох, булава, жезл, бунчук, скіпетр та інші.

За однією з версій назва міста — «Київ» походить від слова «кий» — ознаки влади правителя. Тобто Київ — місто, де розташований кий, синонім слова столиця (місто де розташований стол — трон правителя). Зауважимо, що подібним чином, люди могли почати називати словом «кий» і самого правителя, яке пізніші історики почали трактувати як власне ім'я правителя — Кий.

Традиція обгороджувати свої поселення кілками та киями, робити загорожі, укріплення, вали, насипати земляні кургани на українській території сягає незапам'ятних часів. Про це свідчать не тільки археологічні дані, але й наша українська мова, в якій збереглися такі первісні слова як «кий», «кій», «кийок» та «кіл», «кілок». Вони є також і в інших слов'янських мовах, як то: кій, кіёк (біл.), киj (бол.), киjак (серб.), kуj (чес.), kij (пол.); кол, колік (біл.), кол, (бол.), колац (серб.), kul (чес.), кол (рос.), kół (пол.).

З появою власності та розшаруванням первісного суспільства на класи кий в руках володаря перетворився на символ влади: жезл, меч, скіпетр, булаву тощо Про роль кия можемо дізнатися з однієї прадавньої української легенди про заснування Києва: «Був на Русі один пан, що страшенно гнобив своїх підданих; бо не тільки мусили працювати на нього, але ще видирав їм усякий статок, так само в хаті від корівки до яйця не було нічого, що могли б назвати своєю власністю. Довго терпів бідний народ це знущання, а коли вже не могли витримати довше, старші врадили зробити повстання. Пан бачив, на що заноситься, і з свого боку зібрав велике військо. Аж тут повстало багато народу з усіх сіл; старі люди, жінки, навіть діти вийшли з тим, хто що мав: з лопатами, ціпами, киями. Пан боронився завзято, але повстанці були в такій силі, що гнали його через гори й ріки, всюди вбиваючи й не даючи відпочинку. Щойно, коли прийшли на місце, де сьогодні стоїть Київ, спостерегли, що ні один ворог не лишився при житті, скинули свої киї на одну купу, яка була така велика, що почали будувати місто, яке названо Києвом, бо він збудований з київ». (З книги «Українські перекази». М. Возняк, Українське видавництво — Краків, Львів, 1944. — Репринт. вид. К., АБРИС, 1993, с. 51.) З цієї легенди бачимо, як кий-зброя перетворюється в кия-будівничого, а далі — в назву міста, в назву вільного володіння. В інших легендах Кия величають князем, володарем Києва. Цікаво, що аналогічні значення імені Кий є і в перській мові: Кия -„володар, витязь“, Киян -„володар країни“. В перекладі з англійської мови «key» — ключ, з тюркської мови «клич» — меч. Всі ці однакові значення слова «КИЙ» в різних стародавніх мовах підтверджують, що кий пройшов велику еволюцію свого творення: кий — меч — ключ — володар.

Див. також[ред.ред. код]