Праслов'янська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Праслов'янська мова — це прамова, з якої пізніше утворилися старослов'янська та інші слов'янські мови. На цій мові говорили до VII століття. Ніяких письмових пам'ятників праслов'янської мови не збереглося, тому мова була реконструйована на підставі порівняння достовірно засвідчених слов'янських та інших європейських мов. При сучасних реконструкціях праслов'янської мови враховується і концепція протослов’янских діалектів

[ред.] Походження

За деякими припущеннями праслов'янська мова сформувалася в першому тисячолітті до н.е. Залишається відкритим питання, чи походить праслов'янська мова безпосередньо з праіндоєвропейської, чи вона відгалузилася пізніше від прабалтослов’янської мови. Ті, хто заперечує існування прабалтослов’янської мови, підкреслюють достатні розбіжності в лексиці між цими двома групами мов.

При тому, що обидві групи мов, як слов'янська, так і балтійська, піддалися сатемізації, вони зберегли найбільш архаїчну частину словника. Особливо це справедливо для термінів, що позначають спорідненість, і для слів, що позначають частини людського тіла.

На ранніх етапах мова підпала під сильний вплив іранських мов (мабуть, скіфського і сарматського – «собака» та ін.), в II–III ст. — мови готів («сережка», «хліб» та ін.).

За тривалий період свого існування (імовірно 1000 років) праслов'янська мова зазнала різних змін. Дана обставина, так само як і неоднакове розуміння різними лінгвістами процесів, що відбуваються в мовах, стало причиною відмінностей у спробах реконструкції праслов'янської мови. Деякі автори прагнуть виділити різні періоди (наприклад, три періоди) в розвитку праслов'янської мови, але вони не отримали загальної підтримки.

У V і VI  століттях, як наслідок германського міграційного періоду почалася міграція слов'янських племен. Ці пересування поклали початок розділенню праслов'янської мови. Болгари сформували свою першу імперію в 681 році, і в кінці IX  століття вперше був записаний болгарський діалект, на якому розмовляли у Салоніках, що поклало початок літературі на старослов’янскій мові. Старослов'янську мову не можна розглядати як власне праслов'янську, зважаючи на той факт, що вона була записана щонайменше два сторіччя після розпаду праслов'янської мови, але вона все ж достатньо близька до нього, і, можливо, в ті часи старослов'янська мова була зрозуміла носіям інших слов'янських діалектів та навпаки.

За рядом концепцій пізньопраслов’янский період продовжувався по XII століття (до падіння редукованих), і відмінності між майбутніми слов'янськими мовами не виходили в цей період за рамки діалектних.

[ред.] Література

1. Гимбутас М. Славяне. М. 2001.
2. Горшков А.И, Старославянский язык. М. 2002.
3. Аракин В. Д. Типология языков и проблемы методического прогнозирования. М., 1989.
4. Атлас народов мира. Под ред. С. И. Брук, З. С. Апенченко. М., 1964.
5. Вавилов Н. И. Пять континентов. М., 1962.
6. Введение в языкознание. Хрестоматия. Минск, 1984.
7. Долгопольский А. Б. В поисках далекого родства. «Русская речь», № 6, 1967.
8. Кодухов В. И. Введение в языкознание. М., 1987. Реформаторский А. А. Введение в языкознание. М., 1998.
9. Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990.
10. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. М., 1987.
11. Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. М. — JI.,1938.
12. Неру Дж. Открытие Индии. М., 1955.
13. Словарь национальностей и языков. М., 1959.
14. Фолсом. Ф. Книга о языке. М., 1997
15. Чебоксаров Н.Н, Чебоксарова И. А. Народы, расы, культуры. М., 1971.
16. Энциклопйдичсский словарь юного фалолога. М., 1984.
17. Языкознание. Больной энциклопедический словарь. М., 1998.
18. Ярцева Ц. Н. Языки мира. М., 1990.

п • о • р Українська мова
Історія	Праіндоєвропейська до 10 ст. до н. е. • Праслов’янська до 7 ст. н. е. • Протоукраїнська до 11 ст. • Давньоукраїнська до 14 ст. • Староукраїнська до 18 ст. Славенороська • Язичіє • Угроруська Українська в Російській імперії • Українська в Австро-Угорщині • Українізація • Дерусифікація • Русифікація • Українізація 1920—30-х • Суржик • Поширення
Фонетика	Фонетика • Наголос • Асиміляція і дисиміляція приголосних
Графіка	Кирилиця • Глаголиця • Абецадло • Українська латинка • Ярижка • Драгоманівка • Українська абетка
Морфологія	Морфологія • Іменник • Прикметник • Займенник • Числівник • Дієслово • Прислівник • Службові частини мови • Вигук
Синтаксис	Синтаксис • Пунктуація
Лексикологія	Лексикологія • Активна й пасивна лексика • Лексика за походженням • Лексика зі стилістичного погляду • Фразеологія • Діалекти

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п • о • р Слов'янські мови Східні: давньоукраїнська † • давньоновгородський діалект † • староукраїнська † • білоруська • російська • українська Західні: польська • чеська • словацька • кашубська • сілезька • Лужицькі: горішньолужицька - долішньолужицька • полабська † Південні: староцерковнослов'янська (давньоболгарська) † • церковнослов'янська • болгарська • македонська • сербохорватська: боснійська - сербська - хорватська - чорногорська • словенська Інші: праслов'янська † • змішані мови: суржик - трасянка • піджини: русенорськ † - кяхтинська † • штучні мови: словіо • язичіє † • сибірська † мертві, які розділились чи змінились.