Корнет (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Три корнети

'Корнет (італ. Cornetto), Цинк (нім. Zink) — західноєвропейський середньовічний духовий інструмент; використовувався у музиці середньовіччя, Відродження та бароко. Вважався духовим інструментом, що найкраще імітує людський голос.

Корнет

Корнет (корнет-а-пистон) (іт. cornetta, фр. cornet a pistons — ріжок з клапанами) — вдосконалений поштовий ріжок. Виник у Франції у 1830 році.

Мідний духовий інструмент, який нагадує трубу, але має більш широку та коротку трубку, а замість вентилів пістони. Пістон (фр. piston -поршень, кнопка з пружиною) — особливий пристрій — стоячий вентиль.

Об'єм дійсного звучання корнета від е до с³ (мі малої октави — до третьої октави). Зазвичай використовується у строї сі-бемоль (in B). Ноти пишуться без ключових знаків на тон (для корнета в строї Ля (in A) — на півтора тони) вище дійсного звучання.

Корнет має великі віртуозні можливості та більш м'який, порівняно з трубою, тембр. Корнет — це звичайний учасник духового оркестру, де виконує мелодійний голос. У симфонічному оркестрі використовуються порівняно рідко, як правило 1-2 корнети, партії яких пишуться частіше за все під партіями труб. Серед відомих прикладів використання корнетів у симфонічних творах — Г. Берліоз — симфонія «Гарольд в Італії»; Ж. Бізе — музика до драми «Арлезіанка», П. І. Чайковський — Італійське капричіо, «Франческа да Ріміні», «Неаполітанський танець» із балету Чайковського «Лебедине озеро».

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]