Франція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Французька Республіка |
|||||
|
|||||
| Девіз: Liberté, Égalité, Fraternité (Свобода, Рівність, Братерство) |
|||||
| Гімн: "La Marseillaise" (Марсельєза) |
|||||
 |
|||||
| Столиця | Париж | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Париж | ||||
| Офіційні мови | французька | ||||
| Державний устрій | Президентська республіка | ||||
| Президент Прем'єр-міністр |
Ніколя Саркозі Франсуа Фійон |
||||
| Формування | 843 рік | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 551 695 км² (47-а) | ||||
| - Води (%) | 0,26 | ||||
| Населення | |||||
| - перепис 2009 р. | 65 073 482 | ||||
| - Густота | 110/км² (68) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | 1,871 трлн $ (7) | ||||
| - На душу населення | 30 100 $ (20) | ||||
| Валюта | Євро - € (EUR) |
||||
| Часовий пояс | (UTC+1) | ||||
| Домен Інтернет | .fr | ||||
| Телефонний код | +33 | ||||
Франція, офіційна назва Французька Республіка (фр. France, République française) — держава на заході Європи, республіка, що межує на північному сході з Бельгією і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією й Італією, південному-сході з Іспанією й Андоррою, на півдні омивається Середземним морем, на заході - Атлантичним океаном.
Площа (разом з Корсикою) 543 965 км². Столиця Париж. Заморські території — Гваделупа, Французька Гвіана, Мартиніка, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Південні й Антарктичні території, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна.
Зміст |
[ред.] Географія
Франція межує з Андоррою, Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Франція займає західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - l'Hexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На заході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.
Ріки — Сена, Луара, Гаронна, Рона, Рейн; гори - Альпи, Центральний масив, Піренеї, Юра, Восг, Севенни.
Столиця — Париж (Paris), 2,116 млн. жителів (1999 р.). З передмістями - близько 10 млн. жителів.
Великі міста — Марсель (801 тис.), Ліон (415 тис.), Тулуза (359 тис.), Ніцца (342 тис.), Страсбург (252 тис.), Нант (245 тис.), Бордо (210 тис.).
Територія — 551,6 тисяч км2.
Ландшафт - 2/3 території Франції - рівнини і пагорби.
Найбільші гірські масиви - Альпи, Піренеї і Центральний Французький масив. Найвища точка - гора Монблан в Альпах (4807 м).
Найбільші річки - Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара, Гаронна, Рона.
[ред.] Адміністративний устрій
100 департаментів (département), 22 метропольних та 4 заморських регіонів (région), 329 округів (arrondissement), 3883 кантони (canton), 36783 комуни або муніципалітети (commune). Існує також поділ на 37 історичних провінцій.
Володіння: в Америці - Гваделупа, Французька Гвіана, Мартиніка (Центральна Америка), Сен-П'єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.
[ред.] Історія
Франція - європейська держава, історія якої мала величезний вплив на долю Європи. Поява першої людини на території сучасної Франції датується періодом Середнього палеоліту (40000 - 90000 років тому). Перших мешканців змінили в Кам'яному віці кроманьйонці, які з'явилися приблизно 25000 років тому і в свою чергу були витіснені 16000 років опісля людьми епохи неоліту. Кремнієві наконечники і знаряддя праці замінені на залізні, коли між 1500 і 500 роками до н.е. з'явилися кельтські племена.
Після кількох століть конфліктів між галлами і римлянами Юлій Цезар в 52 р. до н.е. завоював ці території, а до II ст. н.е. жителі регіону були частково навернуті до християнства.
Територія залишалася під владою римлян до 5 ст., в якому регіон завоювали франки та інші германські племена. Середні віки ознаменувалися нескінченними битвами за владу між франкськими династіями.
Карл Великий правив з 768 по 814 рік і припинив розбрати, значно розширивши кордони свого королівства, а у 800 році зажадав корону Священної Римської Імперії. Після розділення імперії між трьома внуками Карла Великого згідно з Верденським Договором 843, Каролінги продовжували утримувати трон у всіх трьох країнах, які були створені: Західно-Франкського королівства, Середній Франкії і Східно-Франкського королівства. У 987 р. Капетіанська династія одержала трон у Західно-Франкського королівства, яке стало Францією.
У XI ст. настав час відродження і процвітання наук, незважаючи на триваючі війни з Англією. У цей же час країна втягнута в Хрестові походи - священну війну, яку вела Церква з нехристиянськими народами Сходу.
Назва "Франція" згадується з ХІ ст. Вона походить від латинського Regnum Francorum - "Королівство Франків". Французькі королі ІХ-XIV ст. часто отримували прізвиська, які характеризували їхнє правління або особу. Наприклад: Людовик Благочестивий, Карл II Лисий, Роберт II Побожний, Людовик VI Товстий, Людовик VII Молодий, Людовик IX Святий, Філіп III Відважний, Філіп IV Красивий, Жан II Добрий.
Початок XV ст. - кінець Капетіанської династії. Франція продовжує Столітню війну (1337-1453 рр.) проти Англії. Національний дух військ значно підняла 17-річна дівчина, Жанна д'Арк, яка в 1429 році об'єднала французькі війська для захисту Орлеана. Її було схоплено, передано в руки англійців та засуджено. Загинула вона на багатті у місті Гавр за єресь.
Англійці були вигнані з усіх французьких земель (за винятком Калаїс) у 1453 році. Релігійні і політичні переслідування, кульмінацією яких стали релігійні війни (1562-98 рр.), продовжували краяти Францію протягом всього XVI ст.
У 1572 році, в Парижі, під час різні на Карнавалі у Варфоломіївську Ніч було вбито близько 3000 гугенотів. Пізніше гугенотам були гарантовані релігійні, цивільні і політичні права.
У 1574 р. королем Франції став Генріх III. Його вбив фанатик-чернець у 1589 р., але перед смертю він встиг оголосити своїм наступником Генріха Наваррського (Генріха IV). Генріх IV був протестантом і не здобув визнання французів. У 1593 р. він відрікся від протестантської релігії і зі словами "Париж вартий меси" прийняв католицизм.
На початку XVII ст. країна потрапила під владу кардинала Рішельє, який домігся утворення абсолютної монархії і затвердив домінування Франції в Європі.
У XVII ст. відбулася 30-річна війна з Австрією та Іспанією, кардинал Рішельє був призначений прем'єр-міністром. Після смерті його змінив італієць Мазаріні. Після смерті Мазаріні Людовик XIV ("Король-Сонце"), який прийшов до влади, відмовився від прем'єр-міністрів і сам правив країною. При ньому королівський двір перенесено з Парижа в збудований у Версалі палац. Час правління Людовика XIV - час Мольєра, Лафонтена, Корнеля і Расіна. На поточні політичні події впливали придворні дами.
Людовик XIV вів сповнене розвагами життя. Перед смертю він сказав сину, Людовику XV: "Я дуже любив війну і будівлі. Не наслідуйте мене в цьому. Спробуйте допомогти своєму народу, чого я, на жаль, не зміг зробити".
XVIII ст. - епоха Просвітництва (Дідро, Вольтер, Руссо, Монтеск'є), ідеї встановлення "царства розуму".
1789 рік. 14 липня паризька чернь штурмувала Бастилію - символ деспотизму. Революцією керували помірковано налаштовані лідери, але згодом до влади прийшли радикальні якобінці на чолі з Робесп'єром, Дантоном і Маратом. У 1792 році вони заснували першу Республіку, фактично здійснюючи диктаторський контроль над країною. Настав час Влади Терору (1793-94 рр.), коли були введені масові страти і закриті церкви.
Революція обернулася проти своїх лідерів, страчених на гільйотині. З глибин цього хаосу з'явився Наполеон Бонапарт. Прославившись завдяки ряду блискучих перемог за кордоном, Наполеон привласнив собі найвищу владу в 1799 році.
Почалася нескінченна серія воєн, внаслідок яких Франція домоглася контролю над значною частиною Європи. Закінчилося все катастрофічною кампанією проти Росії у 1812 році, яка призвела до повалення Бонапарта і висилки його на крихітний середземноморський острів Ельба.
Його повернення і тріумф тривали сто днів, до того як його війська були остаточно розбиті англійцями при Ватерлоо. Англійці заслали Бонапарта на південно-атлантичний острів Святої Олени, де він і помер у 1821 році.
Наполеона поважають у Франції як національного героя. Він опублікував Цивільний Кодекс Законів (Закон Наполеона), який покладено в основу системи законів сучасної Франції.
Третя Республіка (1870) створила державу з республіканськими традиціями.
Перша світова війна - понад мільйон солдатів убитими, падіння рівня промислового виробництва. Друга світова війна. Під час війни Франція була окупована німецькими військами і чинила опір. 6 червня 1944 союзницькі війська висадилися на берегах Нормандії і незабаром звільнили Париж.
У 1946 р. встановлена четверта (IV) республіка, яка зіткнулася з проблемами деколонізації (війна в Індокитаї, хвилювання в Тунісі, Марокко та Алжирі). Нині у Франції п'ята (V) республіка, встановлена в 1958 р. генералом де Голлем.
Після смерті Франсуа Міттерана (він помер у січні 1996 року), Президентом країни став Жак Ширак. Рішення президента про проведення ядерних випробувань на Полінезійському острові Муруроа та сусідньому атолі було визнане у самій Франції і за кордоном як образливе і незаконне.
Випробування, оголошені Шираком "останніми", негативно вплинули на дипломатичні відносини Франції з країнами Тихого океану. Французькі тихоокеанські і Карибські колонії забили на сполох, вимагаючи незалежності.
Франція є постійним членом Ради Безпеки ООН, входить до "клубу" ядерних держав.
[ред.] Природа
У Франції представлені три різних типи рельєфу - високі гори, древнє плато і рівнини. Західні і північні райони Франції – рівнини і низькогір’я. В центрі і на сході – середньовисотні гори. На південному заході – Піренеї. На південному сході – Альпи (найвища вершина Франції та Західної Європи – г. Монблан, 4807 м). Клімат морський, помірний, на сході – континентальний. На узбережжі Середземного моря – субтропічний, середземноморський. Великі ріки – Сена, Рона, Луара, Гаронна, Рейн (вздовж кордону з Німеччиною). Серед них найбільшою довжиною (1000 км) відрізняється Луара.
[ред.] Політика
.jpg)
Офіційна мова — французька, належить до романської групи мов. (регіональні діалекти включають бретонську, каталанську, провансальську)
Членство в міжнародних організаціях: Франція є членом ООН і більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва і розвитку.
Президент — Ніколя Саркозі.
Прем'єр міністр — Франсуа Фійон.
Недавня історія і політика: уряд Де Голля 1944-1946 стояв на початку створення Четвертої республіки, до ООН Франція приєдналася в 1957, у 1957 Де Голль став президентом, пішов у відставку в 1959. Франсуа Міттеран, перший президент-соціаліст, був обраний 1981 і переобраний у 1988, коли поміркований соціаліст Мішель Рокар став прем'єр-міністром і залишився на своїй посаді, хоча Соціалістичній партії не вдалося втриматися на виборах у Національні збори. У вересні 1990, після нападу іракців на посольство в Кувейті, французький уряд направив контингент з 5 тис. військовослужбовців у Саудівську Аравію і відіграв важливу роль у війні в Перській затоці при звільненні Кувейту в 1991. Едіт Крессон стала першою жінкою прем'єр-міністром у 1991, але в 1992 її замінив П'єр Береговуа. Національна підтримка правління Міттерана продовжувала падати. Референдум на вересні 1992 ледве прийняв Маастрихтський договір. На виборах у Національні збори Соціалістична партія зазнала серйозної поразки. Едуард Баладюр став прем'єр-міністром.
У 1995 президентом був обраний колишній мер Парижа Жак Ширак. Домінантою його зовнішньої політики стало європейське будівництво на основі осі Париж - Берлін. За цого президенства досить серйозно ускладнилися відносини зі Сполученими Штатами, коли ті котували вторгнення в Ірак у 2003; Франція відмовилася брати участь в інтервенції в Ірак, хоча як всі країни НАТО надіслала військовий контингент в Афганістан.
16 травня 2007 року Жака Ширака змінив на посаді Ніколя Саркозі.
[ред.] Франція і сепаратизм
9 серпня 2004 лідери основних рухів за незалежність і автономію Корсики, що об'єдналися в рамках групи Unione naziunale і що отримали 8 з 51 місця в Національній асамблеї острова, заявили про готовність до переговорів про статус острова з французьким урядом. До групи входять рухи «Corsica nazione», «Indepedenza» і «FLNC-UC». У липні 2003 тут був проведений референдум про статус острова, що закінчився провалом сепаратистів.
Існують також сепаратистські рухи бретонців і французьких басків.
[ред.] Економіка
Франція – високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом промислового виробництва Франція посідає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї, харчова промисловість і виноробство. Розвинені всі види сучасного транспорту. Головні морські порти – Марсель, Гавр, Дюнкерк, Руан, Нант, Сен-Назер, Бордо. Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром - Парижем. Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Головні водні магістралі - Сена (яка через Уазу і Північний канал пов'язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн - з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотаринзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень
Третина поверхні Франції використовується на сільське господарство, 25% з яких – це пасовища, а 27% - ліси. Традиційно важливим сектором економіки Франції є сільське господарство. Якісний ґрунт та сприятливий клімат сприяють розвитку сільськогосподарської продукції. Насамперед вирощується пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, цукрові буряки, тютюн, хміль, цикорій, овочі, виноград. Бургундія, Бордо та інші місцевості славляться виноробством.
Великі доходи приносить також туризм, який особливо розвинений у Парижі, на узбережжі та в горах.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 1600 млрд. Темп зростання ВВП – 3,2%. ВВП на душу населення – $ 27975. Прямі закордонні інвестиції – $ 12,5 млрд. Імпорт (машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина) – $ 334 млрд (головним чином Німеччина – 17,2%; Італія – 9,9%; США – 8,8%; Великобританія – 8,4%; Бенілюкс – 7,7%). Експорт (транспортне обладнання, автомобілі, сільськогосподарські і продовольчі товари, хімічні товари і напівфабрикати) – $ 377,8 млрд (г.ч. Німеччина – 15,9%; Великобританія – 10%; Італія – 9,1%; Іспанія – 8,7%; Бенілюкс – 7,7%).
Франція - одна з найбільших економічно розвинених країн світу. За обсягом промислової продукції Франція ділить з Італією 4-е місце в світі (після США, Японії і Німеччини). У 1997 обробна промисловість дала 25,1% загальної доданої вартості; в ній було зайнято 4,2 млн чол., тобто 18,6% всіх трудових ресурсів країни. Франція займає 4-е місце в світі з експорту промислових товарів. У формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) Франції домінує сфера послуг. Велику роль відіграють надходження від зовнішньої торгівлі і туризму. Експорт: фрукти (в основному яблука), вино, сир, пшениця, автомобілі, літаки, залізо і сталь, нафтопродукти, хімікати, ювелірні вироби, шовк.
Дивись також: Економічні райони Франції, Корисні копалини Франції, Історія освоєння мінеральних ресурсів Франції, Гірнича промисловість Франції.
[ред.] Туризм у Франції
Франція — найбільш відвідувана країна в світі (за кількістю іноземців, що приїжджають); Париж — найбільш туристичне місто; Ейфелева вежа — найвідвідуваніший в світі монумент: тобто Франція — безперечна чемпіонка світового туризму.
Проте дохід від міжнародного туризму значно вищий в США (81,7 мільярдів дол.), ніж у Франції (42,3 мільярда дол.), що пояснюється коротшим перебуванням туристів у Франції: ті хто приїжджають до Європи прагнуть відвідати і сусідні, не менш привабливі країни. До того ж французький турист більше сімейний, ніж діловий, що також пояснює менші витрати туристів у Франції.
У 2000 році Францію відвідало близько 75,5 мільйонів туристів — абсолютний рекорд. Зовнішній баланс французького туризму позитивний: у 2000 році дохід від туризму склав 32,78 мільярда євро, тоді як французькі туристи, що подорожували за кордон, витратили тільки 17,53 мільярдів євро.
Те, що поза сумнівом привертає тих, що приїжджають до Франції — це велика різноманітність пейзажів, довгі лінії океанічного і морського узбережжя, помірний клімат, безліч різних пам'ятників, а також престиж французької культури, кухні і способу життя.
[ред.] Транспорт
[ред.] Залізничний транспорт
Залізничний транспорт дуже розвинений. Місцеві і нічні поїзди, зокрема TGV («Trains à Grande Vitesse» — високошвидкісні поїзди) зв'язують столицю зі всіма великими містами країни, а також з сусідніми країнами Європи. Швидкість руху цих потягів — 320 км/год. Залізнична мережа Франції складає 29370 кілометрів, і є найпротяжнішою залізничною мережею серед країн Західної Європи. Залізничне сполучення існує зі всіма сусідніми країнами, окрім Андорри.
[ред.] Метрополітен
Метро у Франції є в Парижі, Ліоні, Марселі, Ліллі, Тулузі, Ренні. У Руані — частково підземний швидкісний трамвай.
Крім системи метро, в Парижі існує мережа RER (Reseau Express Regional), зв'язана одночасно з системою метро і мережею приміських поїздів.
[ред.] Автомобільний транспорт
Мережа автомобільних доріг досить щільно покриває всю територію країни. Загальна протяжність автодоріг: 951500 км.
Основні дороги Франції ділять на такі групи:
- Автотраси — назва дороги складена з букви A з номером дороги. Максимальне можливе обмеження швидкості — 130 км/год, обов'язкова наявність заправок кожні 50 км, бетонна розділова смуга, відсутність світлофорів, пішохідних переходів.
- Національні дороги — префікс N. Максимальне можливе обмеження швидкості — 90 км/год (за наявності бетонної розділової смуги — 110 км/год).
- Департаментальні дорогі — префікс D. Максимальне обмеження швидкості — 90 км/год.
У містах обмеження швидкості — 50 км/год. Використання ременів безпеки — обов'язково. Діти до 10 років повинні перевозитися в спеціальних сидіннях.
[ред.] Авіатранспорт
У Франції близько 475 аеропортів. 295 з них мають асфальтовані або бетонні злітно-посадочні смуги, решта 180 — грунтові (дані на 2008 рік)[1]. Найбільший французький аеропорт — аеропорт Шарля де Голля, розташований в передмісті Парижа. Ейр Франс — національний французький авіаперевізник, що здійснює авіарейси практично у всі країни світу.
[ред.] Демографія
Населення — 61,1 млн. осіб (2002 р.). Близько 4,5 мільйона з них - іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.
[ред.] Культура
Французька культура — багата, різноманітна, з багатою історією, що відображає не тільки культуру кожного свого регіону, але і вплив імміграційних хвиль різних епох. Саме культурне багатство країни робить Францію одним з найпривабливіших туристичних напрямів.
Французька культура дала цивілізації великих математиків, численних філософів, письменників, композиторів, Століття Просвіти, мову дипломатії, універсальну концепцію прав людини. Франція відома в усьому світі своїми численними досягненнями в області медицини і технології, а також особливим французьким стилем життя.
Після винаходу кіно в Ліоні, Франція розвиває власну кінематографічну індустрію, яка залишається в Європі в числі тих небагатьох, що продовжують протистояти Голлівуду.
[ред.] Релігія
Релігія. Майже все населення країни - католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці - іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники юдаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.
Франція — світська країна, свобода совісті передбачена конституційним правом. Саме у Франції зародилася і розвинулася доктрина світськості (laїcité), відповідно до якої держава жорстко відокремлена від всіх релігійних організацій. Згідно опитуванням, проведеним в 2005 році[2], 34 % французьких громадян заявили про те, що вони «вірять в існування Бога», 27 % відповіли, що «вірять в існування надприродних сил», і 33 % заявили, що вони атеїсти і не вірять в існування подібних сил.
Згідно опитуванню, проведеному в січні 2007 року[3], 51 % французів вважають себе католиками, 31 % визначають себе як агностики або атеїсти, 10 % заявили, що належать до інших релігійних течій або не мають думки із цього приводу, 4 % — мусульмани, 3 % — протестанти, 1 % — юдеї.
За даними Le Monde[4], у Франції 5 мільйонів чоловік симпатизує буддизму, але практикують цю релігію близько 600 000 чоловік. З них 65 % практикують дзен-буддизм.
[ред.] Засоби масової інформації
[ред.] Телебачення і радіомовлення
У 1995 році 95 % французьких родин мало у себе удома телевізор.
У дециметровом діапазоні працюють декілька державних (France-2, France-3, France-5, Arté — останній спільно з Німеччиною) і приватних (TF1, Canal+ (платний канал), M6) телекомпаній.
З появою в 2005 році цифрового ефірного телебачення набір доступних безкоштовних каналів розширився. З 2009 року починається поступова відмова від аналогового телебачення, повне виключення якого на території Франції планується до 2013 року.
Безліч тематичних державних радіостанцій віщує в FM-діапазоні: France Inter, France Info (новини), France Bleu (місцеві новини), France Culture (культура), France Musique (класична музика, джаз), FIP (музика), Le Mouv' (молодіжна доля-радіостанція) та інші. У 2009 році планується визначити умови переходу радіостанція на цифрове віщання з метою повної відмови від аналогових технологій до 2011 року.
[ред.] Журнали і газети
Популярні журнали — «Paris Match» (ілюстрований тижневик новин), «Femme actuelle», «Elle» і «Marie-France» (журнали для жінок), «L’Express», «Le Point» і «Le Nouvel Observaleur» (тижневики новин), «Télé7 jour» (телепередачі і новини).
Серед щоденних газет національного значення найбільші тиражі мають «Le Figaro», «Le Parisien», «Le Monde», «France-Soir» і «La Libération». Найпопулярніші спеціалізовані журнали — «L’Equipe» (спортивний) і «Les Echos» (ділові новини).
З початку 2000-х років поширення набула щоденна безплатна преса, що фінансується за рахунок розміщеної в ній реклами: 20 minutes (лідер французької преси за кількістю читачів[5]), міжнародна газета metro, а також безліч місцевих видань.
Виходить також багато щоденних регіональних газет, найвідоміша з них «Ouest-France», що випускається тиражем 797 тис. екземплярів, це майже удвічі перевищує наклад будь-якій з національних щоденних газет.
[ред.] Спорт
Найпопулярніші види спорту в Франції - футбол і регбі. Франція була господарем чемпіонатів світу з футболу в 1938 та 1998 роках та чемпіонату світу з регбі в 2007 році. Національні збірні Франції з цих видів спорту серед найсильніших у світі. Збірна Франції з футболу виграла домашній чемпіонат світу 1998 року, чемпіонати Європи 1984 та 2000 років.
На території Франції проводяться такі змагання світового значення, як Тур де Франс, 24 години Лемана, а також низка престижних тенісних турнірів, включно з турніром Великого шолома - відкритим чемпіонатом Франції.
Франція відіграла значну роль у відновленні та популяризації Олімпійських ігор. Саме француз, П'єр де Кубертен започаткував проведення Олімпійських ігор сучасності. На території країни проходили Олімпіади 1924 року в Парижі, 1924 року в Шамоні, 1968 року в Греноблі та 1992 року в Альбервілі.
Серед інших популярних видів спорту: фехтування, гандбол, баскетбол, дзюдо, біатлон, фігурне катання, гірськолижний спорт тощо.
[ред.] Символіка
Національне свято — 14 липня - День взяття Бастилії (1789).
Гімн Франції - "Марсельєза", яка була написана в Страсбурзі у 1792 році, а 14 липня проголошена національним гімном.
Девіз Девізом країни є три всім відомих слова: "Свобода, Рівність, Братерство".
Прапор Франції - синьо-біло-червоний. Білий колір символізує королівську владу, а синій і червоний - кольори кокарди національної гвардії Парижа.
Герб. Єдиного і визнаного всіма герба зараз у Франції немає. З римських часів існує обов'язкова частина офіційного герба - лікторський пучок, який після Паризької Комуни був оточений лавровим вінком, орденом почесного легіону, гілками оливи і дуба. У 20-і роки XX ст. герб був дещо змінений, і є одним із символів Франції.
Французи ж вважають національним символом Маріанну - символічний жіночий образ, який уособлює Францію.
Крім того, існує Великий герб Франції, в якому об'єднані успадковані з далекого середньовіччя герби 56 французьких історичних провінцій і територій.
[ред.] Примітки
- ↑ CIA World Factbook. France.
- ↑ Eurobarometer on Social Values, Science and technology 2005 - page 11.
- ↑ Catholic World News (2003). France is no longer Catholic, survey shows.
- ↑ Catholic World News (2008). Le bouddhisme tibétain, la quatrième religion en France.
- ↑ Дослідження EPIQ, проведене інститутом соціальних досліджень TNS-Sofres у вересні 2007 року
[ред.] Дивись також
|
|
||
|---|---|---|
| Країни-члени | Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія |  |
| Країни-спостерігачі | Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія | |
|
|
||
|---|---|---|
| Члени | Бельгія • Великобританія • Греція • Іспанія • Італія • Кіпр • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Португалія • Франція |  |
| Асоційовані члени | Ісландія • Норвегія • Польща • Туреччина • Угорщина • Чехія | |
| Асоційовані партненри | Болгарія • Естонія • Латвія • Литва • Румунія • Словаччина • Словенія | |
| Спостерігачі | Австрія • Данія • Фінляндія • Ірландія • Швеція | |
|
|
|
|---|---|
| Країни-члени |  Азербайджан •  Албанія •  Болгарія •  Вірменія •  Греція •  Грузія •  Молдова •  Росія •  Румунія •  Сербія •  Туреччина •  Україна |
| Країни-спостерігачі |  Австрія •  Білорусь •  Єгипет •  Ізраїль •  Італія •  Німеччина •  Польща •  Словаччина •  США •  Туніс •  Франція •  Хорватія •  Чехія |
