Кінетин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (May 2020)
Кінетин
Назва за IUPAC N6-furfuryladenine
Ідентифікатори
Номер CAS 525-79-1
PubChem 3830
Номер EINECS 208-382-2
DrugBank DB11336
KEGG C08272
Назва MeSH D03.633.100.759.138.525.400
ChEBI 27407
RTECS AU6270000
SMILES C(Nc1ncnc2nc[nH]c12)c1ccco1
InChI InChI=1S/C10H9N5O/c1-2-7(16-3-1)4-11-9-8-10(13-5-12-8)15-6-14-9/h1-3,5-6H,4H2,(H2,11,12,13,14,15)
Властивості
Молекулярна формула C10H9N5O
Молярна маса 215,21 г/моль
Зовнішній вигляд Off-white powder
Тпл 269-271
Структура
Кристалічна структура cubic
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Кінетин (/'kaɪnɪtɪn/) — (емпірична формула C10H9N5O) це тип цитокінів, що належить до класу рослинних гормонів, та сприяє поділу клітин. Кінетин був спочатку виділений Карлосом Міллером [1] та Скугом у співавт. [2] як сполука з автоклавованої ДНК сперми оселедця, що має активність, яка стимулює поділ клітин. Сполуку назвали кінетином завдки його здатності індукувати поділ клітин за умови, що в середовищі присутній ауксин.

Кінетин досить часто використовується в культурах рослинних тканин для індукування утворення калюсу у поєднанні з ауксином та для регенерації тканин пагонів з калюсу з меншою концентрацією ауксину.

Довгий час вважалося, що кінетин виробляється із залишків дезоксиаденозину в ДНК, що руйнуються при нагріванні під час процедури ізоляції. Раніше вважалося, що кінетин не зустрічається в природі, але, починаючи з 1996 року, було показано, що кінетин природним чином існує в ДНК клітин майже всіх організмів, включаючи людину та різні рослини, які досі тестувалися.

Наразі вважається, що механізм виробництва кінетину в ДНК полягає в утворенні фурфуролу — продукту окиснення дезоксирибози в ДНК — і його гасіння шляхом перетворення аденінової основи в N6-фурфуриладенін, кінетин.

Історія[ред. | ред. код]

У 1939 році P. A. C. Nobécourt (Париж) виділив першу постійну культуру калюсу з коренеплодів моркви ( Daucus carota ). Дану культуру можна зберігати вічно шляхом послідовних пересаджень на свіжий поживний агар.  Трансплантація повинна відбуватися кожні три-вісім тижнів. Культури калюсу не є культурами клітин, оскільки в них культивуються цілі тканинні асоціації. Хоча багато клітин зберігають здатність до поділу, це не є однаковим для всіх. Однією з головних причин цього є анеуплоїдія ядер і, як наслідок, несприятливі хромосомні поєднання. 

У 1941 р. Й. ван Овербік (Rijksuniversiteit Utrecht) використав кокосове молоко як новий компонент живильного середовища для культур калюсу.[3] Кокосове молоко - є рідким ендоспермом. Він стимулює ріст ембріона, якщо надходить до нього під час живлення. Результати, що були отримані з культур калюсу, показали, що його активні компоненти також стимулюють ріст чужорідних клітин.

У 1954 р. Ф. Скуг (Університет Вісконсіна, Медісон) розробив методику генерації культури пухлинної раньової тканини з ізольованих частин пагонів тютюну ( Nicotiana tabacum ).  Калюс, що розвився, ріс з доданням дріжджового екстракту, кокосового молока та старих препаратів ДНК. Свіжоприготовлена ДНК не давала бажаного результату, але ставала ефективнішою після автоклавування. Це призвело до висновку, що один з продуктів розпаду кінетину необхідний для росту і поділу клітин. Речовина була охарактеризована, отримала назву кінетин і була класифікована як фітогормон .

Посилання[ред. | ред. код]

 

  • Mok, David W.S.; Mok, Machteld C., ред. (1994). Cytokinins: chemistry, activity and function. Boca Raton, Florida: CRC Press. ISBN 978-0-8493-6252-1.
  • Barciszewski, J.; Siboska, G. E.; Pedersen, B. O.; Clark, B. F.; Rattan, S. I. (1996). Evidence for the presence of kinetin in DNA and cell extracts. FEBS Letters. 393 (2–3): 197—200. doi:10.1016/0014-5793(96)00884-8. PMID 8814289.
  • Barciszewski, J.; Rattan, S. I. S.; Siboska, G.; Clark, B. F. C. (1999). Kinetin — 45 years on. Plant Science. 148: 37—45. doi:10.1016/S0168-9452(99)00116-8.
  • Rattan, S. I. S.; Clark, B. F. C. (1994). Kinetin Delays the Onset of Aging Characteristics in Human Fibroblasts. Biochemical and Biophysical Research Communications. 201 (2): 665—672. doi:10.1006/bbrc.1994.1752. PMID 8003000.
  • Rattan, S. I. S. (2002). N6-Furfuryladenine (Kinetin) as a Potential Anti-Aging Molecule. Journal of Anti-Aging Medicine. 5: 113—116. doi:10.1089/109454502317629336.
  • Hertz, Nicholas T.; Berthet, Amandine; Sos, Martin L.; Thorn, Kurt S.; Burlingame, Al L.; Nakamura, Ken; Shokat, Kevan M. (2013). A Neo-Substrate that Amplifies Catalytic Activity of Parkinson's-Disease-Related Kinase PINK1. Cell. 154 (4): 737—747. doi:10.1016/j.cell.2013.07.030. PMC 3950538. PMID 23953109.
  1. ↑ Schwartz, Dale. Carlos O. Miller (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 червня 2016. Процитовано 15 листопада 2011.
  2. ↑ Amasino, R. (2005). 1955: Kinetin Arrives. The 50th Anniversary of a New Plant Hormone. Plant Physiology. 138 (3): 1177—1184. doi:10.1104/pp.104.900160. PMC 1176392. PMID 16009993.
  3. ↑ Van Overbeek, J.; Conklin, M. E.; Blakeslee, A. F. (1941). Factors in Coconut Milk Essential for Growth and Development of Very Young Datura Embryos. Science. 94 (2441): 350—1. doi:10.1126/science.94.2441.350. PMID 17729950.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінетин&oldid=41341856