Лі Гаскінс
Лі Гаскінс  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Народився |
29 січня 1983 (41 рік) Бристоль, Велика Британія |
| Вагова категорія | легша |
| Стійка | шульга |
| Зріст | 165 |
| Розмах рук | 168 |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 6 березня 2003 |
| Останній бій | 1 лютого 2020 |
| Пояс | IBF (2015-2017) |
| Боїв | 41 |
| Перемог | 36 |
| Перемог нокаутом | 14 |
| Поразок | 5 |
| Нічиїх | 0 |
Лі Га́скінс (англ. Lee Haskins); нар. 29 січня 1983, Бристоль, Велика Британія) — британський професійний боксер, що виступав у легшій вазі, «тимчасовий» чемпіон світу за версією IBF (2015), чемпіон світу за версією IBF (2015 — 2017) та двічі чемпіон Європи за версією EBU (2012, 2015).
Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]
Лі Гаскінс дебютував на професійному рингу 2003 року.
13 грудня 2004 року завоював титул чемпіона Англії за версією BBBofC в найлегшій вазі.
10 лютого 2006 року завоював вакантний титул чемпіона Співдружності в найлегшій вазі. Провів один успішний захист звання чемпіона Співдружності і 6 жовтня 2006 року, перескочивши одну вагову категорію, вийшов на бій за звання чемпіона Співдружності в легшій вазі, але зазнав поразки технічним нокаутом в 6 раунді.
21 вересня 2007 року вийшов на бій за звання чемпіона Англії за версією BBBofC в легшій вазі і програв технічним рішенням в 7 раунді.
Після цих поразок Гаскінс опустився в другу найлегшу вагу і 7 листопада 2008 року завоював титул чемпіона Англії за версією BBBofC в другій найлегшій вазі.
11 грудня 2009 року в об'єднавчому бою з чемпіоном Співдружності в другій найлегшій вазі Доном Бродхерстом Гаскінс здобув перемогу за очками та додав до звання чемпіона Англії титул чемпіона Співдружності.
14 липня 2011 року виграв титул WBA Inter-Continental в легшій вазі.
7 липня 2012 року в бою проти співвітчизника Стюарта Голла за вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU в легшій вазі здобув впевнену перемогу одностайним рішенням і став чемпіоном Європи.[1]
В першому захисті титулу чемпіона Європи 14 грудня 2012 року Гаскінс програв технічним нокаутом в 7 раунді бельгійцю Стефану Жамою.
27 квітня 2013 року виграв вакантний титул чемпіона Англії за версією BBBofC в легшій вазі.
21 лютого 2015 року в Монте-Карло в бою за вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU в легшій вазі переміг технічним рішенням в 8 раунді француза Омара Ламірі і вдруге став чемпіоном Європи.
13 червня 2015 року відбувся відбірковий бій за версією IBF. Гаскінс переміг технічним нокаутом в 6 раунді японця Іваса Рьосуке і став обов'язковим претендентом на титул чемпіона світу IBF в легшій вазі американця Ренді Кабальєро. Бій між Гаскінсом і Кабальєро мав відбутися 21 листопада 2015 року у Лас-Вегасі в андеркарті бою Сауль Альварес — Мігель Котто, але під час процедури офіційного зважування американець перевищів ліміт категорії (53,5 кг) майже на 3 кг і був позбавлений титулу чемпіона. Гаскінс став новим чемпіоном світу за версією IBF без бою.[2]
Перший захист титулу Гаскінс провів проти мексиканця Івана Моралеса, якого переміг одностайним рішенням. В другому захисті зустрівся вдруге в кар'єрі зі Стюартом Голлом і знов переміг його одностайним рішенням.
10 червня 2017 року програв за очками співвітчизнику Раяну Барнету, який став новим чемпіоном світу.[3]
1 лютого 2020 року в бою за вакантний титул чемпіона Європи за версією WBO в другій легшій вазі Гаскінс програв технічним нокаутом ірландцю Девіду Джойсу, після чого оголосив про завершення кар'єри.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ли Хаскинс завоевал титул чемпиона Европы по версии EBU. www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Ли Хаскинс стал чемпионом мира без боя. MMABoxing.ru (англ.). 21 листопада 2015. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ iSport.ua (12 червня 2017). Судья в чемпионском бою перепутал боксеров, насчитав победу проигравшему. iSport.ua. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Экс-чемпион мира по боксу объявил о завершении карьеры. Телеграф (рос.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лі Гаскінс(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
