Майтхілішаран Гупт
| Майтхілішаран Гупт | |
|---|---|
 | |
| Народився |
3 серпня 1886 м. Чіргаон |
| Помер |
12 грудня 1964 Індія |
| Країна |
 Індія Британська Індія Домініон Індія |
| Діяльність | поет, драматург |
| Галузь | творче та професійне письмоd[1], белетристика[1], поезія[1], драма[1], переклад[1] і політика[1] |
| Знання мов | гінді[2] |
| Посада | член Радж'я Сабхаd |
| Конфесія | вішнуїзм |
| Батько | Сет Рамчаран Гупт |
| Мати | Каші Баї |
| Нагороди |
 |
Майтхілішаран Гупт (*मैथिलीशरण गुप्त, 3 серпня 1886 — 12 грудня 1964) — індійський поет, драматург, перекладач.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з купецької родини. Народився у м. Чіргаон (округ Джхансі, сучасний штат Уттар-Прадеш) у родині вішнуїстів Сета Рамчарана Гупта та Каші Баї. Початкову та середню освіту здобув вдома, вивчивши бенгалі, гінді, санскрит, англійську мови. Згодом його наставником став Махавіра Прасад Двіведі. У 12 років почав складати перші вірші. У 1895 році одружився. Згодом усю увагу став приділяти саме літературній діяльності. У 1920-х роках викладав серед князівських родин бундекханда.
У 1947 році вітав здобуття Індією незалежності. З 1952 до 1964 року був почесним членом Ради штатів. У 1953 році за свій внесок у розвиток літературного гінді отримав орден Падми Вібхушана, а у 1954 році — Падми Бхушана. Раптово смерть дружини у 1963 році підірвала здоров'я Гупти й 12 грудня 1964 року він помер від інфаркту.
Творчість[ред. | ред. код]
У своєму доробку М. Гупта має 20 поем та 4 драми. Теми брав з «Махабхарати», «Рамаяни», буддистських історій. Уславився поемою «Голос Індії» («Бхарат-Бхараті», 1912 рік). Характер епохи та естетичні принципи, обґрунтовані Двіведі, наклали свій відбиток на поему, яку сучасні індійські літературознавці називають «памфлетом у віршах», «політичним трактатом у віршах».
Гупт затвердив у літературі гінді жанр епічної поеми. Хоча автор використав деякі традиційні мотиви, своє завдання він вбачав у тому, щоб з публіцистичною прямотою висловити свої громадські ідеали.
Перекладав численні твори мовою гінді. Найвідомішим є переклад рубаїв Омара Хаяма.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rupert Snell; Ian Raeside (1998). Classics of Modern South Asian Literature. Otto Harrassowitz Verlag. pp. 240-. ISBN 978-3-447-04058-7.