Метод ван-Аркеля-де-Бура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Метод ван-Аркеля-де-Бура
Апарат для очищення металів методом Ван-Аркеля-де-Бура 1: до вакуумної помпи, 2: 6 мм молібденовий електрод, 3: молібденова сітка, 4: Камера для сировини, 5: 0,06 мм вольфрамовий дріт

Метод Ван-Аркеля-де-Бура — метод отримання металів високої чистоти. Метод розроблений у 1925 році Антоном Едуардом ван Аркелем і Яном Гендріком де Буром[1] .

Метод ґрунтується на здатності металів утворювати леткі сполуки з йодом, розкладаючи які, вдається отримати вільний від домішок елемент (титан, цирконій, гафній, торій, хром, реній, а також неметали- бор, кремній).

Процес[ред.ред. код]

Неочищені метали з добавкою деякої кількості йоду поміщають на дно герметичної камери. Зону камери, де знаходиться ця суміш, розігрівають до температури 400 — 800 ° C (в залежності від очищуваного металу), при цій температурі утворюється йодиди металу і які при такій температурі знаходиться в газоподібному стані. Потім йодид металу потрапляє в зону камери, нагріту до температури його розкладання (1300 — 1700 ° C). В ній відбувається розкладання йодида з виділенням чистого металу на стінках камери. Йод шо залишився після розкладання потрапляє назад в зону низької температури, взаємодіє з новою порцією металу, і цикл повторюється, поки в зоні низької температури не залишаються домішки, які з йодом не взаємодіють.

\mathrm{Ti\; +2\ I_2\; \rightleftharpoons\; TiI_4} (Реакція утворення: 600 °C; розкладу: 1200 °C)

Висока температура, необхідна для розкладання йодида, може створюватися пропусканням електричного струму через закріплений в камері дріт. У такому випадку метал осідає не на стінках посудини, а на дроті, утворюючи своєрідні кристалічні «злитки».

Галогенова лампа[ред.ред. код]

Такий самий процес використовує в роботі і галогенова лампа. При високій робочі температурі на скляних стінках лампи сублімуються атоми вольфраму з вольфрамової нитки розжарення лампи. У інертну (аргон) атмосферу лампи додані невеликі кількості хлору чи йоду. Ці домішки реагують з утворенням WCl4 чи WI4 та переносять вольфрам назад на нитку розжарення, оберігаючи таким чином її від «зношування», що дозволяє у свою чергу підвищити її потужність.

Продукти отримані з використанням методу[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Газотранспортні реакції

Примітки[ред.ред. код]

  1. van Arkel A. E., de Boer, J. H. Darstellung von reinem Titanium-, Zirkonium-, Hafnium- und Thoriummetall // Zeitschrift für anorganische und allgemeine Chemie, 148 (1925) (1) С. 345–350. — DOI:10.1002/zaac.19251480133.