Йод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йод (I)
Атомний номер 53
Зовнішній вигляд
простої речовини
блискучі темно-
коричневі кристали
Кристали йоду
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
126,90447 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 136 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
1 008,3 (10,45) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 4d10 5s2 5p5
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 133 пм
Радіус іона (+7e) 50 (-1e) 220 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
2,66
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 7, 5, 1, -1
Термодинамічні властивості
Густина 4,93 г/см³
Питома теплоємність 0,427 (I-I) Дж/(K моль)
Теплопровідність (0,45) Вт/(м К)
Температура плавлення 386,85 K
Теплота плавлення 15,52 (I-I) кДж/моль
Температура кипіння 457,4 K
Теплота випаровування 41,95 (I-I) кДж/моль
Молярний об'єм 25,7 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки орторомбічна
Період ґратки 7,720 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Йод (від грец. ιώδης - iodes — схожий кольором на фіалку, фіолетовий) — хімічний елемент з атомним номером 53, належить до галогенів. Символ І, атомна маса 126,9045. Кристали чорно-сірого кольору з металічним блиском. Погано розчинний у воді, розчиняється у спирті, водних розчинах йодидів, хлороформі, чотирихлористому вуглецю. Відкритий 1811 року французьким аптекарем Куртуа.

Поширення в природі[ред.ред. код]

Йод дуже розсіяний елемент, його кларк 4×10-5%. Найбільші концентрації йоду в нафтових водах (3×10-3%) і морській воді (0,06 мг/мл). Власне йодних мінералів мало. Найвідоміші — лаутарит Са(ІО3)2 та йодаргірит AgI. Мінерали йоду легко розчинні, тому йод легко вилуговується з гірських порід, переноситься в моря, де частково нагромаджується у водоростях-ламінаріях. Кристали йоду під час нагрівання дають фіолетові пари з запахом, схожим на запах хлору.

Історія[ред.ред. код]

Йод відкрив 1811 року французький хімік Б. Куртуа, якому допомогла кішка. У хімічній лабораторії вона перекинула склянку із сульфатною кислотою на попіл з морських водоростей. Відразу з'явилася хмаринка фіолетового кольору парів невідомої речовини. Нагріваючи матковий розсол попелу з концентрованою сірчаною кислотою, хімік спостерігав виділення фіолетової пари, що конденсувалась у вигляді темних блискучих пластинчастих кристалів. У 18131814 роках французький хімік Гей-Люссак і англійський хімік Деві довели елементарну природу йоду.

Отримання[ред.ред. код]

У чистому вигляді не зустрічається, його солі називають йодидами, вони у великій кількості наявні в морській воді. Технічно отримують з йодатів:

\mathrm{HIO_3 + 3 \ H_2SO_3 \rightarrow HI + 3 \ H_2SO_4}
\mathrm{HIO_3 + 5 \ HI \rightarrow 3 \ H_2O + 3 \ I_2}

Йодатна кислота реагує з сульфітною кислотою з утворенням HI, який далі окислюється в розчині йодатною кислотою з виділенням йоду.

Йод (газ)

Застосування[ред.ред. код]

Застосовують йод та його сполуки (йодинол, розчин Люголя) в медицині як антисептик, аналітичній хімії, фотографії, під час виробництва барвників тощо.

Ізотопи[ред.ред. код]

Біологічна роль[ред.ред. код]

Як мікроелемент потрібен людині для нормального функціонування щитоподібної залози, наявний у малих кількостях у гормоні тироксині, який виробляється цією залозою.

Радіонуклід 131I становить найбільшу небезпеку у радіоактивних викидах після аварій на АЕС[1].

Отруєння йодом[ред.ред. код]

При вдиханні пари йоду розвивається ураження верхніх дихальних шляхів, виникають сильні напади кашлю, біль у грудях, головний біль. При потраплянні концентрованих розчинів йоду всередину розвиваються опіки стравоходу, шлунку, слизові набувають темно-бурий колір.

Невідкладна допомога:

  • при вдиханні пари йоду винести хворого з ураженого приміщення: кисень, під шкіру атропін (1 мл 0,1% розчину), ефедрин (1 мл 5% розчину), димедрол (2 мл 1% розчину), в/в хлорид кальцію (10 мл 10% розчину), еуфіллін (10 мл 2,4% розчину).
  • при потраплянні йоду всередину — промивання шлунку через зонд 0,5 % розчином тіосульфата натрію. В/в крапельно тіосульфат натрію (300 мл 30% розчину). Протишокова терапія.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]