Моно-но аваре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Моно-но аваре (яп. 物 の 哀れ?, «Сумна чарівність речей») - естетичний принцип, характерний для японської культури починаючи з періоду Токугава. Виник завдяки групі вчених і поетів Кокугакусю на хвилі патріотичних настроїв та поновлення інтересу до синтоїзму. Найбільш характерні прояви моно-но аваре зустрічаються в літературі, але принцип стосується всієї культурної традиції Японії (див. Ханамі).

У класичній традиції моно-но аваре - емоційний відгук, схожий на почуття зворушення від явної і неявної краси речей і явищ, з обов'язковим відтінком безпричинного смутку, викликаного відчуттям ілюзорності і тлінності всього видимого.