Міжнародний звід сигналів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапори Міжнародного зводу
Зберігання сигнальних прапорів на судні

Міжнародний звід сигналів або Міжнародний Кодекс Сигналів (англ. the International Code of Signals; INTERCO) призначений для зв'язку різними способами і засобами з метою забезпечення безпеки мореплавання і охорони людського життя на морі, особливо в тих випадках, коли виникають мовні труднощі спілкування. При укладанні зводу було взято до уваги, що широке застосування радіотелефона і радіотелеграфа уможливлює завжди, коли відсутні мовні труднощі, здійснювати простий і ефективний зв'язок відкритим текстом.

Сигнали, що використовуються в зводі, складаються з:

  1. однолітерних сигналів, призначених для дуже термінових, важливих або часто вживаних повідомлень;
  2. дволітерних сигналів, що складають загальний розділ;
  3. трилітерних сигналів, що складають Медичний розділ і починаються з літери М.

Кожен сигнал зводу має завершене смислове значення. Цей принцип проходить через весь звід; в окремих випадках з метою розширення значення основного сигналу використовуються цифрові доповнення.

Історія[ред. | ред. код]

Зводи сигналів для мореплавців стали видаватися з початку XIX століття.

Перший міжнародний Звід сигналів був укладений в 1855 році комітетом, заснованим Міністерством торгівлі Великої Британії. У цьому зводі налічувалося 70 тисяч сигналів, 18 прапорів і використовувалося загальноприйняті і міжнародні сигнали. Він був виданий 1857 р. Цей звід застосовувався більшістю морських держав.

Перше видання Зводу було переглянуто в 1887 новим комітетом, створеним Міністерством торгівлі Великої Британії. Нові пропозиції Комітету були обговорені представниками основних морських держав. За результатами цього обговорення в звід були внесені значні зміни, після чого він був виданий 1897 р.

Міжнародна конференція з радіотелеграфного зв'язку, що проходила у Вашингтоні в 1927 р., розглянула пропозиції щодо нового перегляду зводу і винесла рішення про підготовку його проекту сімома мовами. Нове видання було підготовлено до 1930 р. і прийнято Міжнародною конференцією з радіотелеграфного зв'язку, що відбулася в Мадриді в 1932 р. Цей звід складався з двох томів: перший — для використовування при сигналізації візуальними способами зв'язку, а другий — для радіотелеграфного зв'язку. Звід призначався головним чином для зв'язку між суднами і літаками і для зв'язку суден або літаків з береговою владою через берегові радіостанції. Певна частина сигналів призначалася для зв'язку з судновласниками, агентами, ремонтними майстернями тощо.

На тій же конференції (1932 р.) був створений Постійний Комітет з міжнародного зводу сигналів, призначений для перегляду і зміни зводу в разі необхідності, а також для того, щоб давати роз'яснення з питань використовування зводу і розглядати пропозиції щодо його модифікації. Обов'язки Секретаріату Постійного комітету були взяті на себе урядом Великої Британії. Постійний комітет зібрався тільки один раз, в 1933 р, внісши при цьому деякі поправки.

Приклад трипрапорового сигналу
Сигнал Код Значення


MAA Я потребую термінової консультації лікаря.
Вимпел знизу є 2-м замінним (додатковим) і тут має значення «A».

У 1947 р Адміністративна радіоконференція Міжнародного союзу електрозв'язку запропонувала передати Міжнародний Звід сигналів у компетенцію Міжурядової морської консультативної організації (ІМКО). У 1959 (ІМКО) прийняла функції комітету з міжнародного зводу сигналів, і виконує їх донині.

Стуктура[ред. | ред. код]

Звід складається з чотирьох частин:[1]

  • I частина — інструкції з використовування засобів зв'язку застосовно до Міжнародного зводу сигналів, зображення різних прапорів і значення прапорів при піднятті їх порізно;
  • II частина — сигнали лиха, лоцманські, карантинні і буксирні, а також трипрапорові сигнали для розбору сигналів в абетковому порядку поєднань прапорів;
  • III частина — Медичний відділ для набору і розбору сигналів і географічний відділ — також для набору і розбору сигналів;
  • IV частина — алфавіт загальних виразів для набору сигналів.

Способи сигналізації[ред. | ред. код]

  1. Прапорний з використанням спеціальних сигнальних прапорів.
  2. Прапорцевий семафор з використовуванням семафорної абетки, коли кожній букві і умовному знаку відповідає певне положення рук сигнальника з утримуваними в них прапорцями (при відсутності прапорців семафорять будь-якими підручними засобами, наприклад, російському флоті — безкозирками).
  3. Світловий семафор[2] — світлова сигналізація з використанням азбуки Морзе.
    1. Звукова сигналізація з використовуванням азбуки Морзе.
  4. Зв'язок голосом через мегафон[en], рупор або інший гучномовець.
  5. Радіотелефонний зв'язок, при якій передача мовного сигналу здійснюється через радіозв'язок.
  6. Радіотелеграфна сигналізація з використовуванням абетки Морзе.

Прапорова сигналізація[ред. | ред. код]

Використовується 26 літерних прапорів, 10 цифрових вимпелів, 4 замінні вимпели і один відповідний вимпел.

Літерні прапори[ред. | ред. код]

Цифрові вимпели[ред. | ред. код]

Замінні (додаткові) вимпели[ред. | ред. код]

Відповідний вимпел[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самойлов К. И. Международный свод сигналов // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  2. Словарь морских терминов [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.] // Новиков-Прибой А. Цусима — Strelbytskyy Multimedia Publishing, 2018. — 1550 с. — (Русский исторический роман)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]