На спині у чорного кота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
На спині у чорного кота
рос. На спине у черного кота
Жанр комедія, сімейний
Режисер Іван Павлов
Продюсер Сергій Лисогор
Сценарист Ігор Торотько
У головних
ролях
Михайло Жигалов
Валерій Прохоров
Олександр Денисов
Оператор Андрій Герасимчик
Композитор Володимир Кондрусевич
Монтаж Ольга Решетнікова
Художник Наталія Навоєнко
Костюмер Алевтина Дудник-Павлова
Кінокомпанія Кіностудія «Білорусьфільм» за підтримкою Міністерства культури Республіки Білорусь
Тривалість 58 хвилин[1]
Мова російська
Країна Білорусь Білорусь
Рік 2008
Дата виходу 11 червня 2008
IMDb ID 4056084
belarusfilm.by/films/na-spine-u-chernogo-kota/

«На спині у чорного кота» — білоруська комедія режисера Івана Павлова, знята на кіностудії «Білорусьфільм» у 2008 році. Головні ролі виконали Михайло Жигалов, Валерій Прохоров, Олександр Денисов. Слоган фільму: Зірвавши великий куш у лотереї, сільські пенсіонери вирушають до Мінська. Задерикувата комедія про дружбу, що не старіє.

Сюжет[ред. | ред. код]

У білоруському вигаданому селі Карамельки живуть два нерозлучні друзі, дід Льоха і дід Саня, які постійно потрапляють у різні ситуації, влаштовуючи вигадливі авантюри. У селі є сільпо, у якого перебувають продавчиня і дружина Сані, Марія, яку Льоха обдурив, повідомивши їй про те, що померла її коза на прізвисько Ізаура. Марія втекла додому, а Льоха лишився. Саня знаходиться у кущах і спостерігає за ним. Льоха і Саня йдуть вулицею та співають пісню «Три танкісти», тут же за ними біжать діти, підспівуючи пісню.

На вулиці знаходиться хлопець на прізвисько Барбариска зі своїми подругами, сестрами-близнюками, біля них стоїть трактор «Білорус». Льоха і Саня сідають у трактор і виганяють його, влаштовуючи свавілля. Тут же за ними женеться міліція, вони врізаються в стог сіна. Дільничний міліції виявляє, що в тракторі їх немає, вони тікають полем, але їх не видно за стогом сіна. Наступного дня Саня прокидається і не пам'ятає того, що відбувається, у нього з'явився синець під лівим оком. У гості до нього прийшов Льоха і приніс йому подарунки — цукерки «Merci», фрукти, консерви, морепродукти, віскі «Grants», наручний годинник та пачки 100 000 доларів, потім розповів йому, що їздив до Мінська, брав участь у лотереї «Ваше лото» і виграв долари, у цій справі йому допомогли ангели-охоронці Іван та Кет. Вони сидять і сперечаються щодо грошей, вночі у них з'являється ідея, удвох виїхати до столиці.

Наступного дня Льоха та Саня беруть собою вудки, моторний човен і пливуть річкою до каси. З берега за ними спостерігає сусідка Антонівна, одразу ж приходить Марія і проганяє її. Льоха та Саня приходять до каси та просять касирку замовити поїзд до Мінська. Їм допомогли Іван і Кет, які намагаються запалити цигарку, після чого відбувається гроза, яка вдарила по човну. Льоха та Саня прибувають до Мінська, на залізничний вокзал, де Льоха помічає продавчиню талонів лотереї «Ваше лото». Вийшовши з вокзалу, Льоха і Саня помічають лімузин, що приїхав, за кермом якого сидить Іван, який привіз на гастролі Філіпа Кіркорова. Саня не міг повірити своїм очам, що Кіркоров «справжній». Іван відвозить їх до готелю Hotel Europe Minsk, де їх зустрічає господар на прізвисько Цербер. Льоха і Саня просять його пустити їх, але він їм відмовляє, одразу ж приходять його охоронці. Льоха намагається з ними впоратися, але ті виганяють їх надвір.

Льоха просить Івана дати йому монтування, щоб впоратися з Цербером та охоронцями, але той йому відмовляє та відвозить їх у салон краси, де їм роблять масаж, стрижки та фарбування волосся, підпилювання нігтів та підбирають костюми. Льоха одягнений у чорний ковбойський капелюх, чорний піджак та чорні штани, Саня у білий костюм та сірі штани. Льоха і Саня знову приїжджають у той самий готель, Саня одягає темні окуляри, щоб сховати синець. Цербер та охоронці оцінюють їхні образи та пропускають їх. Зняти кімнату їм допоміг Іван, після чого перетворюється на пір'їнку. Льоха та Саня відвідують казино, Саня помічає ігровий автомат, сідає і випадково ліктем натискає на кнопку обертання, після чого зриває джекпот, йому допомогла Кет, Льоха пишається тим, що той виграв. Льоха та Саня відвідують бар, де п'ють текілу, потім ресторан, де Кет влаштовує танець та подає їм шампанське. Льоха, що випив, спить у кімнаті, два злодії крадуть у нього валізу грошей, Льоха прокидається, женеться за ними, щоб забрати у них валізу, але один з них б'є його туфлею по голові. Після чого вони намагаються зайти в ліфт, але Кет їх умовляє віддати їй валізу, вони зайшли в ліфт, а валіза залишилася в неї.

Кет прилаштовує до голови Льохи пакет із льодом, той прокидається і не пам'ятає того, що відбулося, тут же він виявляє Саню, що лежить у ванній зі склянкою коньяку та сигарою. У будинку Марії перебувають сусідки у чорних хустках і плачуть, тут же приходить Антонівна, одягає хустку, сідає з ними та починає плакати. Льоха та Саня гуляють містом, катаються на атракціоні та стріляють у тирі. Потім відвідують кафе, до них підходить офіціантка, але тут же з нею починає балуватися один із п'яних відвідувачів кафе, Льоха, заступившись за офіціантку, б'є його, вона починає їх лаяти за це. Після чого Льоха та Саня їдуть додому на лімузині, вранці сусіди села влаштовують похорон Льохи та Сани, заявляючи, що вони загинули на човні під час грози. Похорон супроводжують білоруські музиканти, одразу приїжджають Льоха і Саня і не зрозуміють, що це відбувається, на похороні присутня Марія, яка чує голос Сані і непритомніє. Тут же сусіди починають гнатися за Льохою та Санею, Льоха тікає далеко, Саня не встигає його наздогнати, оскільки він уже сів у човен і сплив туди, де знаходиться його дружина, яка зображена на фотографії у його будинку. Саня кричить Льохе, щоб він його взяв собою, але той його вже не чує, тут же вдається Марія і обіймає його, з села їдуть Іван і Кет і на цьому закінчується фільм, після чого з'являється фотографія актора Валерія Прохорова і напис під нею: Валерій Вікторович Прохоров. Остання роль і відразу починаються титри.

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Михайло Жигалов дід Льоха (Олексій Миколайович Кочергін) дід Льоха (Олексій Миколайович Кочергін)
Валерій Прохоров дід Саня (Олександр Андрійович Перельотний) дід Саня (Олександр Андрійович Перельотний)
Олександр Денисов ангел Іван «Сивокрилий» (озвучує Сергій Журавель) ангел Іван «Сивокрилий» (озвучує Сергій Журавель)
Віра Полякова ангел Кет ангел Кет
Ольга Клебанович Марія, дружина діда Сані Марія, дружина діда Сані
Віра Кавалерова Антонівна Антонівна
Олександр Єфремов Барбариска Барбариска
Філіп Кіркоров камео камео
В'ячеслав Павлють голова голова
Сергій Савенков дільничний дільничний
Вікторія Лукашенко онучка діда Льохи (дебют у кіно) онучка діда Льохи (дебют у кіно)
Павло Вишняков злодій злодій
Юрій Баранов злодій злодій
Геннадій Фомін Цербер, хазяїн готелю Цербер, хазяїн готелю
Олеся Пухова продавчиня в сільпо продавчиня в сільпо
Максим Брагинець почет Кет почет Кет
Валерій Кондратьєв почет Кет почет Кет
Григорій Соловйов почет Кет почет Кет
Олександр Ільїн почет Кет почет Кет
Євген Макаров кат кат
Олег Радкевич пілот пілот
Іван Шаппо рибалка рибалка
Дмитро Врангель лисий хлопець лисий хлопець
Ніна Драко власниця малолітражки власниця малолітражки
Ольга Нефьодова касирка касирка
Світлана Турова адміністраторка адміністраторка
Юліанна Міхневич дружина діда Льохи дружина діда Льохи
Олег Ткачов міліціонер міліціонер
Георгій Гайдучик Том Сойєр Том Сойєр
Микита Самодралов Гек Фінн Гек Фінн
Зінаїда Пасютіна покоївка покоївка
Олександр Павлов диктор диктор
Світлана Боровська диктор диктор
Тетяна Жданова господиня господиня
Іван Щетко хлопець з BMW хлопець з BMW
Ілля Черепко-Самохвалов хлопець з BMW хлопець з BMW
Елеонора Єзерська розкішна жінка розкішна жінка
Лариса Маршалова офіціантка кафе офіціантка кафе
Андрій Перепечко п'яний відвідувач кафе п'яний відвідувач кафе

Зйомки[ред. | ред. код]

Зйомки фільму проходили з вересня 2007 до березня 2008 року. Місце зйомок — річка Прип'ять[2], Лясковичі[3], Житковичі[4] та інші локації. Оператором фільму працював Андрій Герасимчик, який зняв кілька епізодів кіножурналу «Єралаш». У фільмі знялася онучка президента Білорусі Олександра Лукашенка — Вікторія Лукашенко, якій на момент зйомок було десять років[5]. В одному з епізодів фільму знявся співак Філіп Кіркоров[4].

Назва «На спині у чорного кота» йшла від сценариста Ігоря Торотько, який вигадав фразу: Якщо їхати на спині чорного кота, то він вам ніколи не перейде дорогу[4]. Фільм є останньою роботою Валерія Прохорова, який помер 27 березня 2008 року[2], та Олександра Денисова, який помер 3 березня 2012 року. Світова прем'єра фільму відбулася 11 червня 2008 року. 12 червня 2008 року відбулася прем'єра фільму у мінських кінотеатрах «Жовтень» та «Москва»[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2008 — Приз за збереження національних традицій у кіно на фестивалі «Золотий Бриг» (Бригантина)[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Павел МИЦКЕВИЧ, Ольга УЛЕВИЧ (12 червня 2008). Для Вики Лукашенко папа Кати Пушкаревой просто дед Лёха. Комсомольская правда. Архів оригіналу за 8 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  2. а б "На спине у чёрного кота". SB.BY. 11 червня 2008. Процитовано 3 березня 2024.
  3. «Смешно на бумаге? Но не забавно на экране…». SB.BY. 13 березня 2008. Процитовано 3 березня 2024.
  4. а б в Татьяна Жигайлова (4 вересня 2008). Внучка президента Беларуси сыграла саму себя в фильме "На спине у черного кота". Российская газета. Процитовано 3 березня 2024.
  5. В Минске состоялась премьера нового белорусского фильма «На спине у чёрного кота». Одну из ролей там сыграла внучка президента Лукашенко. НТВ. 12 червня 2008. Архів оригіналу за 25 січня 2011. Процитовано 3 березня 2024.
  6. Белорусская комедия «На спине у черного кота» на киноэкранах. Комсомольская правда. 5 червня 2008. Архів оригіналу за 8 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. На спине у чёрного кота, режиссёр Иван Павлов, 2008. Ruskino.ru. Процитовано 3 березня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]