Білорусь

Білорусь (біл. Беларусь, рос. Беларусь; часто: укр. Білорусія, рос. Белоруссия) — держава у східній Європі, що утворилася внаслідок розпаду СРСР у 1991 році. Раніше існувала Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БРСР) — з 1919 по 1991, а перед нею — Білоруська Народна Республіка, яка вдержалася була лише короткий проміжок часу: після падіння Російської Імперії до остаточного встановлення радянської влади на території Білорусі в 1919 році.

Зміст

1 Державна влада
2 Географія
3 Природа
4 Історія
5 Культура
6 Адміністративно-територіальний поділ
7 Демографія
8 Українці Білорусі
9 Мовна ситуація в Білорусі
10 Економіка
11 Валюта
12 Інфраструктура
13 Членство в міжнародних організаціях
14 Зовнішня політика
15 Галерея
16 Дивись також
17 Примітки
18 Ресурси інтернет

[ред.] Державна влада

Державна влада здійснюється на основі поділу її на законодавчу, виконавчу й судову. Білорусь — президентська республіка. Президент Республіки Білорусь є главою держави, гарантом Конституції, прав і волі людини й громадянина. Згідно з Конституцією законодавчим органом влади Республіки Білорусь є Парламент, що складається з двох палат. Виконавчу владу в республіці здійснює Уряд — Рада Міністрів, яка є центральним органом державного управління.

[ред.] Географія

Фізична карта Білорусі

Докладніше у статті: Географія Білорусі

Розташування Білорусь (Бєларусь) — держава в східній Європі, яка межує на заході з Польщею (605 км), на північному заході — з Литвою (502 км) і Латвією (141 км), на сході і північному сході — з Росією (959 км), на півдні — з Україною (891 км).

Площа території: загальна — 207 600 км². Довжина з півночі на південь — 560 км (350 миль), зі сходу на захід — 650 км (460 миль).

Найвища точка — пагорб Дзержинський у Мінській області (345 метрів над рівнем моря).

Найнижча точка — Німанська долина в Гродненській області (80-90 метрів над рівнем моря).

Столиця — Мінськ (1711 тис. жителів).

Інші великі міста: Гомель (500 тисяч жителів), Могильов (370 тисяч), Вітебськ (358 тисяч), Гродно (304 тисяч жителів).

[ред.] Природа

Болото біля Мінська

Велика частина території країни — рівнинна, із численними слідами льодовикової діяльності. На північному-заході — система моренних гряд (Свенцянська, Браславьска й Освейська), які є частинами Балтійської моренної гряди. Між моренними грядами — заболочені низини (Неманська, Полоцька та інші). Із заходу на схід простягається Білоруська гряда (висота до 345 м — вища крапка Білорусії). На півдні— низинне Білоруське Полісся.

Основні ріки: Дніпро (із притоками Березина, Прип'ять, Сож), Західна Двина, Німан (із притоком Вілія), Західний Буг. Понад 10 тис. озер (Нарочь, Освейське, Лукомльське, Дрисвяти та ін.). Більше 1/3 території займають болота, головним чином розповсюджені у Поліссі. Є водосховища (Вілейське, Заславльське та інші). Змішані ліси займають приблизно 1/3 території країни. Майже 2/3 лісопокритої площі становлять хвойні породи (сосна, ялина); на півдні поширені дуб, граб, клен, ясен. На території Білорусії — частина Біловезької Пущі, Березиньский та Прип'ятський заповідники.

Дивись також Геологія Білорусі, Червона книга Республіки Білорусь

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Білорусі

Білоруська РСР на швецькій мапі європейської частини СРСР 1926 р.

Білорусь, як і Україна, починає свою історичну державність з часів Київської Русі. Першим окремим білоруським політичним утворенням було Полоцьке князівство. Пізніше на землях сучасної Білорусі, України і Литовської Республіки існувала держава - Велике князівство Литовське, яка з з 1569 року увійшла до Речі Посполитої, а після її розпаду - до Російської імперії.

Після розпаду Російської імперії на землях Білорусі була утворена Білоруська народна республіка (БНР) яка проіснувала лише 9 місяців.

18 березня 1921 внаслідок Ризького мирного договору, Білорусь була поділена між Польщею та СРСР. Білорусь у складі СРСР існувала під назвою Радянська Соціалістична Республіка Білорусь (пізніше перейменована в Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку).

27 липня 1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 19 вересня 1991 р. Білоруська Радянська Соціалістична Республіка була перейменована в Республіку Білорусь. 15 березня 1994 р. Верховна Рада прийняла Конституцію Республіки Білорусь, згідно з якою вона оголошена унітарною демократичною соціальною правовою державою. Відповідно до Конституції Республіка Білорусь є президентською республікою.

У липні 1994 року відбулися вибори Президента. У результаті всенародного голосування першим Президентом Республіки Білорусь був обраний Олександр Лукашенко. Починаючи з його обранням Білорусь пішла більш соціалістичним шляхом розвитку, ніж всі сусідні країни.

Герб Білорусі (1918, 1991-1995) років

Перші державні символи Республіки Білорусь мали своє походження від Білоруської Народної Республіки 1918 року. Біло-червоно-білий прапор та герб "Пагоня". Вони були замінені після референдуму 1995 року, деякі опозиційні сили Білорусі продовжують їх використовувати.

У вересні 2001 року відбулися другі президентські вибори, у результаті яких О. Лукашенко був обраний Президентом Республіки Білорусь на другий термін. У жовтні 2004 року на референдумі було зняте обмеження у два терміни на перебування на пості президента. Олександр Лукашенко загальновідомий як "останній диктатор Європи".

19 березня 2006 в Білорусі пройшли президентські вибори, на яких знову переміг Олександр Лукашенко. ЄС та США визнали вибори недемократичними, а їх результати - сфальсифікованими. 10 квітня 2006 Європейський Союз заборонив в'їзд на територію країн ЄС президенту Білорусі Олександру Лукашенку і 30 білоруським чиновникам: міністрам, прокурорам і представникам регіональних виборчих комісій.

[ред.] Культура

Рушники західного білоруського полісся

Традиційний білоруський одяг походить з Київської Русі. Враховуючи білоруський клімат, був потрібен одяг який зберігав людину у теплі. Одяг зроблений в Білорусі складався з льону або вовна й був прикрашений декоративними орнаментами які з часом перебували під впливом культур своїх сусідів: поляків, литовців, латвійців, росіян та інших європейських народів. Кожен з білоруських регіонів має окремий, унікальний орнамент. Орнамент використаний на деяких стародавніх сукнях зараз відображений на державному прапорі Білорусі.

Білоруська кухня, головним чином складається з овочів, м'яса й хлібів. Через традиційні методи кулінарії у передрадянську еру, харчові продукти або повільно приготувуються або тушкуються. Типовий білорус у день їсть дуже легкий сніданок і щільні обід з вечерею. Остання є основною їжею дня. Вітаючи гостя, як і в Україні, пропонується сіль із хлібом для демонстрації своєї гостинності.

[ред.] Адміністративно-територіальний поділ

Докладніше у статті: Адміністративний поділ Білорусі

Білорусь складається з 6 областей з центрами у Мінську, Бресті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могильові. Кожна область поділяється на райони, міста та інші територіальні та адміністративно-господарські одиниці. У Білорусі налічується понад 1000 міст, у тому числі 12 з населенням більш ніж 100 тис. осіб.

[ред.] Демографія

Динаміка падіння населення Республіки Білорусь, 1993-2003

Білорусь — багатонаціональна держава. У неї мешкають білоруси, росіяни, євреї, українці, поляки, литовці, вірмени, азербайджанці й інші народи.

Загальне населення країни складає 10,239 млн чол. (2001). Білоруси - 81%, росіяни - 11%(1 141, 7 тис.), поляки - 4%(395, 7 тис.), українці - 2,5%(237 тис.), євреї - 0,3%(27, 8 тис.) та інші. Крім того, в країні проживає близько 20 тис. литовців та інших народів.

Майже всі жителі Білорусі є християнами, серед них православні складають - 70%, католики - 20%, уніати - 7%.

В 2006 році в країні народилося 95 743 людей (106 % до 2005), коефіцієнт народжуваності 9,8 людей на 1000 населення (в 2005 — 9,2). Умерло в 2006 році 138 944 людей (98 % до 2005), коефіцієнт смертності склав 14,3 на 1000 (в 2005 — 14,5)

[ред.] Українці Білорусі

Відкриття пам'ятника Т.Г. Шевченкові, Могилівська область

У Республіці Білорусь нині проживають 237 тис. українців. Із зазначених 237-ми тисяч українців Білорусі 42% визнають українську мову рідною. За своїм соціальним складом 95% українців Білорусі мають вищу, середню та незакінчену середню освіту. 2,5 тисячі – наукові працівники (з 16,5 тисяч всіх науковців Білорусі). 30% від загальної кількості докторів та кандидатів наук країни вчені українського походження.

Станом на 2006 рік, Міністерством юстиції Білорусі та управліннями юстиції облвиконкомів зареєстровано 5 українських об’єднань, які представляють 10 громад і являють собою 4 центри впливу на розвиток української самобутності в Білорусі.

У лютому 2004 року на одній з центральних вулиць білоруської столиці відкрито пам’ятну дошку класикові української літератури Лесі Українці; щороку, 25 лютого, в день народження геніальної поетеси, сюди приїздять представники українських громад з різних куточків країни.

Динаміка демографії українців у країні:

1926 р. – 0,6% населення;

1959 р. – 1,7%;

1970 р. – 2,1%;

1979 р. – 2,4%;

1989 р. – 2,9%;

1999 р. – 2,4%.

За адміністративно-територіальним поділом чисельність української діаспори виглядає так:

Брестська область – близько 57 тисяч чоловік;

Вітебська область – 21 тис. чол.;

Гомельська область – 50 тис. чол.;

Гродненська область – 21 тис. чол.;

Мінська область – 25 тис. чол.;

м.Мінськ – 39 тис. чол.;

Могильовська область – 21 тис. чол.

[ред.] Мовна ситуація в Білорусі

Паспорт громадянина Білорусі дубльований 3 мовами: білоруською, російською й англійською

З офіційних документів Міністерства статистики й аналізу Білорусі випливає, що рідною мовою мову своєї національності назвали майже 82% населення країни, однак мовою своєї національності користуються вдома тільки 45% громадян. Білоруською мовою вдома звичайно розмовляють З млн. 683 тис. осіб, або 37% населення країни. З них 3 млн. 373 тис. осіб (92%) становлять білоруси. Однак серед білорусів їхня питома вага становить лише 41%. Російську мову як мову своєї родини назвали 6 млн. 308 тис. осіб, або 63% від загальної кількості населення держави. З них 4 млн. 783 тис. - білоруси. Серед білорусів їхня питома вага становить 59%.

У XX ст. білоруська мова тільки протягом двох нетривалих періодів упритул наблизилася до здобуття реального статусу державної (у 20-х рр., до початку сталінських репресій, і в 1991 – 1995 pp.). Наприкінці існування Радянського Союзу (1990 р.) Верховна Рада Білоруської РСР ухвалила надзвичайно ліберальний "Закон про мови", який проголошував білоруську мову державною.

Після проведення в країні референдуму 1995 p., який більшість країн світу визнали нелегітимним, державна політика, спрямована на впровадження білоруської мови в різні сфери громадського життя, згортається. 1998 р. Національні збори Республіки Білорусь ухвалюють нову редакцію "Закону про мови", в якому проголошено державність білоруської і російської мов. Юридичне закріплення необов'язковості використання білоруської мови в офіційному вжитку спричинило майже повсюдне її витіснення зі структур державної влади. Більшість статей згаданого закону сформульовано таким чином, що в одночасному застосуванні двох мов немає ані найменшої потреби. Наприклад, у статті восьмій зазначено: "У Республіці Білорусь мовами діловодства і документації, а також мовами взаємостосунків державних органів, органів місцевого керування і самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань є білоруська і (або) російська мова".

Наприкінці 80-х pp. XX ст. у Мінську не було жодної білоруськомовної школи. Від 1990-го до 1995-го кількість шкіл з білоруською мовою навчання невпинно зростала, а після цього періоду запанувала стійка зворотна тенденція. Так, у 1997 – 1998 навчальному році базову і середню освіту білоруською мовою здобувало майже 13,5% столичних школярів, а в 1999-2000-близько 11% учнів Мінська. [1]

Усередині самої білоруської мови спостерігається розкол. Існують два альтернативні варіанти мови, нормативний, який відповідає всім сучасним правилам, основна маса яких була прийнята під час перебування Білорусі в СРСР і більш традиційний варіант який використовується здебільшого серед опозиційних до білоруської влади засобах масової інформації та інших громадських колах. У 2007 відбувся розкол білоруської Вікіпедії на дві.

[ред.] Економіка

Торгівельний комплекс, Мінськ

Див. Економіка Білорусі

Загальна характеристика господарства

Білорусь – індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: тракторна, металообробна, машинобудівна, торфорозробна, велосипедна, виробництво добрив, телевізійна. Осн. транспорт – залізничний, автомобільний, річковий. Повітряний транспорт розвинений відносно слабко; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 22,5 млрд Темп зростання ВВП – 8,3 %. ВВП на душу населення – $2198. Прямі іноземні інвестиції – $ 31,4 млн Імпорт (г.ч. рідке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор) – $ 15,8 млрд (г.ч. Росія – 53%; Україна – 11%; Німеччина – 8%; Польща – 3%; Литва – 2%). Експорт (г.ч. продукція машинобудування, хімікати, продовольство) – $ 13,9 млрд (г.ч. Росія – 65,5%; Україна – 5,8%; Польща – 2,5%; Литва – 2,2%).

Див. Корисні копалини Білорусі, Гірнича промисловість Білорусі, ‎Історія освоєння мінеральних ресурсів Білорусі.

[ред.] Валюта

Білоруський рубль зразка 2000 року

Білоруський рубль (рубель). Після деномінації 2000 року в обігу знаходяться купюри вартістю 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000 і 5000 рублів. Долари США, Євро й російські рублі - найбільше широко прийняті валюти. Обміняти валюту можна в банках і в обмінних пунктах.

[ред.] Інфраструктура

Станція метро "Парк Челюскінцав"

[ред.] Членство в міжнародних організаціях

Білорусь є членом ООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МОП, ВООЗ, СНД, ОБСЄ.

[ред.] Зовнішня політика

З початку президентства Олександра Лукашенка, Білорусь рухалась у російському напрямку, з офіційною метою побудови єдиного союзу двох держав. Відносини з країнами - членами ЄС і НАТО є складними. Євросоюз і США заборонили в'їзд в свої країни членам білоруського уряду. ^[1]

Після енергетичного конфлікту з Російською Федерацією наприкінці 2006 року, Мінськ активізував спроби диверсифікувати свою зовнішню політику. Сучасна зовнішня політика Білорусі спрямована на активізацію та поліпшення відносин з такими країнами як Індія, Іран та Венесуела.

[ред.] Галерея

Урядовий будинок, Мінськ	Майдан Незалежності, Мінськ	Площа Перемоги, Мінськ	Замок, Мир
Готель «Білорусь», Мінськ	Церква Преображення Господнього, Заславль	Залізничний вокзал, Мінськ	Берестська фортеця
Ратуша й торговельні ряди, Несвиж	Обласний драматичний театр, Гомель	ЦУМ, Мінськ	Cтанція метро «Тракторний завод», Мінськ

[ред.] Дивись також

[ред.] Примітки

↑ Буш заборонив в’їзд у США членам уряду Лукашенка ProUA - іноррмаційний портал

[ред.] Ресурси інтернет

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Білорусь

п • о • р Білорусь
Області	Берестейська • Вітебська • Гомельська • Гродненська • Мінська • Могильовська
Міста державного значення	Мінськ

п • о • р Співдружність Незалежних Держав (СНД)
Дійсні члени:	Азербайджан • Вірменія • Білорусь • Грузія • Казахстан • Киргизстан • Молдова • Росія • Таджикистан • Узбекистан • Україна
Спостерігач:	Туркменістан

п • о • р

Слов'янські країни

Східні слов'яни:

Білорусь |

Росія |

Україна

Західні слов'яни: Польща | Словаччина | Чехія

Південні слов'яни:

Болгарія |

Боснія і Герцеґовина |

Сербія |

п • о • р Європа
Держави	Австрія · Азербайджан¹ · Албанія · Андорра · Бельгія · Білорусь · Болгарія · Боснія і Герцеговина · Ватикан · Велика Британія · Вірменія² · Греція¹ · Грузія¹ · Данія · Естонія · Ірландія · Ісландія · Іспанія¹ · Італія · Казахстан¹ · Кіпр² · Латвія · Литва · Ліхтенштейн · Люксембург · Македонія · Мальта · Молдова · Монако · Нідерланди · Німеччина · Норвегія · Польща · Португалія · Росія¹ · Румунія · Сан-Марино · Сербія · Словаччина · Словенія · Туреччина¹ · Угорщина · Україна · Фінляндія · Франція · Хорватія · Чехія · Чорногорія · Швейцарія · Швеція
Залежні території	Азорські острови² · Акротірі і Декелія² · Аландські острови · Гернсі · Гібралтар · Джерсі · Мен · Мадейра² · Свальбард · Фарерські острови · Ян-Маєн
Невизнані республіки	Абхазія · Нагірний Карабах² · Південна Осетія · Північний Кіпр^2,3 · Придністров'я
Територія під контролем ООН	Косово
Примітки	¹ Частково знаходиться на іншому континенті ² Цілком на іншому континенті, але пов'язується з Європою. ³ Визнана лише Туреччиною.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C