Обговорення:Битва на Ворсклі
| Ця стаття є частиною Проєкту:Військова історія (рівень: невідомий) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з війною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| ??? | Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Військова історія. | |
Чим допомогти: Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу! Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Військова історія}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики.
Актуальні завдання: Методична робота: | ||
.svg){kind=small}
Англійська[ред. код]
З таким знанням аглицької мови братися за таку делікатну статтю, що є вузловою точкою нашої історії...
Олександр Мансурович Мамай... Я в шоці! No comments!
В свій час я цікавився історією, пам'ятаю у 80-му році число журналу "Природа", присвяченому т.з. Куликовській битві. Я тоді всі ювілейні книги купив присвяченій цій темі. Тоді ввели в оборот термін "Литовська Русь", на якому сьогодні паразитує сучасна еліта Білорусі... Тоді ж я вперше узнав про битву на Ворсклі (мінімальні відомості). І скільки я не шукав інфо при Совітах, так нічого і НЕ знайшов... І ось якийсь "американець" видав приголомшену ПРАВДУ! А я сердешний все дивувався з російських нацболів, котрі часто мусували "Ктулху"... -- 195.47.212.108
- Ви вже вийшли з шоку? Чи ще й досі в ньому від оптриманої нової інформації? А "при Совітах" "інфа" була цілком доступна хоча б у Повному зібранні руських літописів. Мабуть, погано шукали--Chestnut ah 14:01, 3 вересня 2008 (UTC)
- Мій інтерес до історії НЕ сягав літописів..., та і часу НЕ було на їх читання. Подібні речі повинні робити спеціалісти в даній галузі. -- 195.47.212.108
- Ну то Ви й мали уявлення про історію відповідно Ваших інтересів. До речі, а чому Ви не підписуєтеся?--Chestnut ah 14:09, 3 вересня 2008 (UTC)
- Історією я цікавився у вільний час, а книги скуповував по всіх видах діяльності... Все, що путнє виходило при Совітах, благо тоді книги були дешеві. ...а не реєструюся я з принципу. Сьогодні, як 1000 років тому настав час безіменного аноніма. Важливо НЕ те, ХТО зробив, а ЩО зроблене. -- 14:18, 3 вересня 2008 195.47.212.108
- Ну то Ви й мали уявлення про історію відповідно Ваших інтересів. До речі, а чому Ви не підписуєтеся?--Chestnut ah 14:09, 3 вересня 2008 (UTC)
- Мій інтерес до історії НЕ сягав літописів..., та і часу НЕ було на їх читання. Подібні речі повинні робити спеціалісти в даній галузі. -- 195.47.212.108
Рік[ред. код]
Битва на Ворсклі 1399 — чи були якість інші битви на на Ворсклі? Якщо ні, краще прибрати рік з назви.--202.71.90.139 14:24, 4 вересня 2008 (UTC)
- Не заперечую--Chestnut ah 14:31, 4 вересня 2008 (UTC)
Джерела[ред. код]
XVII ст.[ред. код]
...Воевалъ тежь Витолдь з татарами два разы и звитяжилъ ихъ значне на Дону. Много барзо взялъ татаров з женами и з детми в неволю, и едныхъ послалъ Ягелови, королеви, а других осадилъ в Лит†подК Вокою рекою, которыі и до сего дн̃я тамъ достатне мешкаютъ. Потом знову Витолдъ, гды пошол з воискомъ и з многими кн̃зями и панами на татар, і в тои чась над татарми пановалъ цр̃ь подлого роду, але мужественныи и щасливыи, Темир Аксакъ, которыи мЂль воиска татарского дванадцатъ сотъ тысячєи, которыи и турецкого цр̃я Баезета, и з нимъ двЂсте тысячєи турковь звитяжилъ, и самого Баезета, цр̃я, возил у желЂзнои клЂтце, з того Темиръ Аξака, цр̃я татарского, гетманомъ Егидою и зь его татарским воискомъ зишолся Витолдъ, Псиолъ реку перебывши. Тамъ жє в Поляхъ Дикихь, от мнозства татаров звитяженыи, ВитолдьЛ утеклъ, а кн̃зеи его и пановь, і воиска немало побили татарове. Тамъ братия родныи Ягела, кроля, кн̃зи АндрЂи и Дмитриї Корибут зъ сн̃ами, и иншиї кн̃зи литовскиї, і воеводове полскиї побиты зостали...
XVI ст.[ред. код]
ПСРЛ. - Т.32. — М.: Наука, 1975, — Кройника литовская и жмойтская. — С.75—76.
Витолт знову на татаре выправуется. Року 1409. Витолт, будучи першим звитязством запаленый, збирал войско цЂлый рок, братию теж, княжат, згромадил, котрыи были на удЂле и до него збЂглися, як рой до матки, так люд литовский и руский. A на той час Темертиклуй царь пановал в Азии, царь всЂх орд; Москва его называла Темир Оскак, для того, же хромый был. Баязет, турецкий царь, гды з ним мел войну в Персии, стративши войска свои турецкии збройныи огнистыи, котрых Тимиртиклуй побывши и самого Баязета царя турецкого звязавши ланцухом золотым, возил в клЂтцЂ желЂзной, як птаха, з триумфом великим, a турков тысячий двЂстЂ на пляцу положил, Персов, Сирию, Армению, Медское панство и Египет великий звоевал. А Токтомыш цар заволский, пред ним утекл до Литвы, и ввесь всход слонца опановал и осЂл их. A еднак з ним Витолт скоштовался, маючи литовское и руское войско при собЂ, a маючи уже готовыи войска c потребами военными, к тому маючи и княжат руских, тягнул до Киева, Токтомиш теж был з своими полками татар заволских. A так под Киевом Витолт всЂх ушиковал, яко мают з неприятелем потыкатися, Тактомиша обЂцал посадити на столици, выгнавши Темертиклуя. И так потым в Татарскую землю тягнул, хотячи выгубити з грунту племя их, и уже перебыл Псиол и Сулу реку, a гды пришол над Ворскл, зараз обачили на полях татарских войск стоячих стЂнами Едига царя, вожа войск Тимиртиклуевых. Страх проникл през кости гуфов Витолтовых. Послал зараз Спытка, воеводу краковского, до татар на рековане o мир, на що татаре зараз призволили, але молодых панят руских наших охота до бою. Лаяли старых, мовячи: «Мы хочем битися a не мирити; битися битися пришлисмо». ХотЂли поЂсти всЂх татар, так их зухвалство перемогло. Шабли в руках голые держачи волали: «Битися». A Витолт до них тыми словы веселою мовою рекл: «Поневаж вижу вашего рицерства цноту, и тую до бою смЂлость, и мужное серце, тылко сполне мужество свое окажЂте, a я вас не выдам». То и болш мовил им, a затым огромне скочили до себе з великим криком, труб слыхати храпливых голосы, бубны выдают голосы, кони ржутъ, «алла, алла» татаре кричать, a наши христиане и литва, шаблями и стрелбою ручничною биючи их, волают: «Господи помогай». Татаре з луков безпрестанку также стрЂляють. Димитр Корибут впосред татар з своими вскочил, и там сЂклся долго, з коней татар валяючи, аж его великий гмин конми оскочил. Крик, гук отвсюль валяючихся як волнам морским для вЂтров бурачихся, кули, стрЂлы, як дождь, свищучи, летят з обу сторон в полях як рой пчолный; кричат, шабли, мечи гримят, зброи от копий трещат. A в том наших огорнули татаре и почали слабЂти наши от их великости войска. Видячи Витолт, же зле, утЂкл з Швидригайлом в малой дружинЂ фортелем промыслным, a татаре биют, сЂкуть, любо то и самых колкодесять тисячей татар згинуло. И так татаре збили все наше войско и роспорошили, мало где кто сховался або ушол, и то пЂхотою, снаднЂй в тра†(нижли конем) сховавшися. Личба побитых княжат на той войнЂ: Андрей, князь полоцкий, з братом Димитрием, Олгердовичи; князь Иван Димитровичь; князь Иван Борисовичь ; князь ГлЂб Станиславовичь; князь смоленский Василий; ГлЂб Кориатовичь з братом Симионом; Иван СкиндЂр; князь Михаил Подберезский; Дмитрий и Феодор княжата Патрикевичи; Спытко, воевода краковский, который Подолье держал в заставЂ. A Витолт з Швидригайлом в малой дружинЂ утекли (кони перемЂняючи) до Литвы.
ПСРЛ. - Т.32. — М.: Наука, 1975, — Хроника Быховца. — С.148.
W leto szest tysiacznoie dewetsot szostoie [1396] było poboiszcze wełikomu kniaziu Witoltu so TymirKutłujem carem. Kniaź weliki Witolt sobrał woysko bezczyslennoie, y car Tachtamysz z nim że so swoim woyskom, y litwa, y polane, i nemcy, lachowe, żomoyt, tatarowe, wołochowe, y kniazey ruskich było piatdesiat, y so wsimi siłami woorużyłsia, poszoł na cara Tymir-Kutłuia, y wzemszy carstwo ieho y chwaleczysia na ordu, a rek tak: «Poydem plenim zemlu Tatarskuiu, pobijem cara TymirKutłuia, posadym cara Tachtamysza, a on nas posadyt na wsey Ruskoy zemli»; y to wmowiwszy poszli tatar wojowaty. W toje wremia pryspeł Tymir-Kutłuj car so mnohimi połki ratnymi, so wsimi siłami swoimi ordynskimi, i stretylisia so Witowtom na poli, /стр.68./ na rece Worskle, i stałsia meży nimi boy weliki awhusta dwanadcatoho dnia wo wtorok. Tak dołho bilisia, mało ne uweś den. A potom pomoh boh tatarom, y pobili welikoho kniazia Witowta y wse jeho woysko, sam że kniaź welikij ubeh w małoy drużyne. Gar że Tymir-Kutłuy, pobiłszy П Witolta, y pryszoł ko Kijewu, y wział z horoda okupu try tysiaczy rubley litowskich, y siłu swoiu wsiu rozpustył po Litowskoy zemli, y wojowali tatarowie oliż do Welikoho Łucka, y mnoho złoho w zemli wczyniwszy otoszli wo swoju zemlu.
Se imena yzbitych kniazey litowskich: kniaź Andrey połocki KestutewiczP; brat jeho kniaź Dmitrey branski; kniaź Iwan Dmitrejewicz Skindyr; kniaź Andrey Dmitryiewicz, pasynok ieho; kniaź Iwan Jewłaszkowicz; kniaź Iwan Borysowicz kijewskij; kniaź Hleb Swiatosławowicz smoleński; kniaź Hleb Korjatowicz С; brat jeho kniaź Semen; kniaź Michayło Podbereski; brat jeho kniaź Dmitrey; kniaź Fedor Patrykijewicz Wolski Т; kniaź Jamontowicz; kniaź Iwan Jurjewicz Belskij; pan krakowski z Lachow, pan Spytko; tot tam że zabit.
ПСРЛ. - Т.32. — М.: Наука, 1975, — О плюндрованю руского панства от литвы и поражцЂ их. — С.213.
Року 1390. Тамерлян царь татарский, з ордами вышедши, ввесь Волынь сплюндровал, a загоны в Руские и Литовские панства роспустил, Киев облегли, але кияне треми тисячми рублей гроший сребряных окупилися.
XV[ред. код]
ПСРЛ. - Т.35. — М.: Наука, 1980, — Никифоровская летопись. — С.31.
B лЂто 6906 [1398]. Бысть побоище князю великому Витовту c Темирь-Кутлуем царем. Князь великии Витовт Кестутьевичь литовьскии събра вои многы безъчислены, и царь Тактамышь c ним своим двором, и литва, и нЂмци, и ляхы, и полянЂ, и c ним князеи 50, и бысть сила ратных многа зЂло. И c всЂми сими полкы въоружився поиде на царя Темирь-Кутлуя. И похваляся на орду Витовт и глаголаше: «Поидем, плЂним землю Татарьскую, побЂдим царя Темирь-Кутлуя и возмем царство его, и посадим царя Тактамыша, a он мя посадить на всеи Рускои земли и на том на всЂм». И поидоша на та[та]ров воевать. B то же врЂмя приспЂ Темиръ-Кутлуи царь c многыми полкы ратными и с князми своими ордыньскими. И срЂтошася c Витовтом в поли на рЂцЂ на Воръскли, и бысть им бои велик месяца августа 12, в день вторник, и надолзЂ велми биющимъся им, и попусти бог татаром. Князь же великыи Витовт побЂже в малЂ дружинЂ. И царь Темирь-Кутлуи тогда прииде к городу к Киеву, и възя c города окуп 3000 рублев литовьскых, и силу свою распусти всю по земли Литовьскои, [и] воеваша татаро†даже и до Великого...
ПСРЛ. - Т.35. — М.: Наука, 1980, — Супрасльская летопись. — С.52.
B лЂто 6906 [1398]. Бысть поище князю великому Вятовту c Тимер-Куклуемь царемь. Князь же великии Витовъть Кестутевичь литовъскыи собра воя много безчислено, и царь Такь тамышь c нимь своимь дворомь, и литва, и немьци, и ляхи, и жемоить, татарове и волохи, и поляне, ис нимь бЂ князеи, и бысть сила ратьных многа зЂло. И всими сими полькы вооруживься поиде на царя Темир-Кукляя. И похвалися на орду Витовъть, глаголаше: «Поидемь, попленимь землю Татаръскую, победимь царя Темрь-Кукляя и возмемь царьство его, посадимь царя Тактамыша, и он мя посадить на всю землю Руськую, и потомь на всемь». И поидоша татар воевати. B то же врЂмя приспЂ Темирь-Куклуи царь со многими полъки ратьными и со князми своими ординскыми. И стретошася c Витовтомь во поли на рецЂ на Воръсклии, и бысть бои великь месяца августа 12, в второкь, и надолзе велми биющимься имь, и попусти бог татаромь. Князь же великыи побЂже во мале дружине. И царь Темир-Кукли тогда приде ко граду ко Киеву, и въза c града окупь 3000 рублев литовъскых, и силу свою роспусти по Литовъскои земли, и воеваше татарове даиже и до Великого Луцька, и много зла сотвориша земли Литовъскои, и отыде во свою землю. A ce имена избиеных князеи литовъскыхь: князь АндрЂи полоцкыи Олигирдовичь, брать его Дмитреи бряньскыи, князь Иоан Дмитровичь Кындырь, князь АндрЂи, пасынокь Дмитреев; князь Иоань Евлашековичь, князь Иоан Борисовичь киевъскии, князь Глеб Святославичь смоленскыи, князь Лев Коръ ядовичь, брать его князь Семень, князь Михаило Подберезькы и брать его князь Олександро, князь Михаило Даниловичь, брать его князь Дмитреи, князь Феодор Патрыкиевичь волыньскыи, князь Ямонтовичь, князь Иоан Юревичь Бельскыи, князь Выспытко краковъскыи.