Обговорення:Парадокс брехуна

"Якщо бреше, то твердження я завжди брешу істинне, отже він не збрехав."

Хлопці, я шось не надто зрозумів чого це так виходить у цій статті, що якшо пан бреше, то його твердження істинне. От я кажу вам: "я завжди брешу". Я вам у цьому твердженні брешу (бо я ж брешу не зовсім завжди) але від того моє твердження, що я завжди брешу не стає істинним. Такі справи.

Я не висловлююся по суті самого парадокса. Лише звертаю увагу на хибне твердження у статті.— Це написав, але не підписав, користувач 95.135.36.12 (обговорення • внесок).

Не бачу нічого хибного… --AS ^об. 20:03, 26 липня 2010 (UTC)с

На кожне твердження можливо найти таке інше твердження яке не суперечить першому, А також на кожне твердження можливо найти таке інше твердження що суперечить першому. Внаслідок цього можливо стверджувати що кожне висловлювання може бути як істинним так і ні. Тоді слід згадати що мірою істини є віра кожного, а також відомо що спільна думка сповнює вірою, Присутність спільної думки можливе лише коли ви згодні з дійсністю - згодні з усім що зараз є. Отож найбільшою мірою істини є висловлювання що витікає згідно його єдності з усім що зараз є. Погоджуючись с висловлюванням брехуна ми згодні з ним (маєм спільну думку). Оскільки ми згодні з ним, то ми підтверджуемо що він каже згідно тому як для нас є (як ми самі гадаемо про це) - він каже брехню. для нього це ствердження говорить що він бреше коли каже що бреше, при цьому він не суперечить сам собі, та це можливо лише якщо він каже правду, лище якщо він дійсно бреше коли каже що він бреше. Це висловлювання має послідовність висновків що не суперечать один одному отож є істинним та більш вірним: має більше віри в тє що воно є істинним, коли вважати його таким. Парадоксу ніколи нема коли ви згодні.