Обговорення:Ханас Степан

Ця стаття є частиною Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з українськими національно-визвольними змаганнями 20 століття. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття.
	Чим допомогти: Статті до створення та доопрацювання

Ця стаття є частиною Проєкту:Львів (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Львовом. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Львів.
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Львів» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних зі Львовом. 2. Потребують вашої уваги Категорія:Незавершені статті про Львів. Потрібна ваша допомога: Необхідні статті • Необхідні зображення • Незавершені статті. 3.Якщо маєте бажання створювати або покращувати статті про Місто Лева, Ви також можете долучитися до проєкту. Ласкаво просимо всіх!

Untitled

Повна версія статті:

Півстоліття у невідомості: хто пам'ятає стрільця «Каменя»?//Гаврилів Володимир «Високий замок», 27 червня 1997, с. 4. Є події, яких забути не можна, бо й досі ятрять серце і душу. Болить і в Катерини Дмитрівни Курочки, яка народилася і виросла в багатодітній сім'ї в селі Башня Долішня Любачівського повіту (тепер ці землі входять до складу Польщі). Понад піввіку не знала її родина про долю дорогої для них людини — Степана Ханаса, чоловіка рідної сестри Катерини Дмитрівни Марії. На жаль, дружина так і не дочекалася того дня, коли прийшла звістка про її чоловіка. А родина таки дізналася про трагічну долю Степана Ханаса, хоча й прожила у безвісті півстоліття. І цьому вона завдячує Євгену Місилу, який досліджує долі українців, які пропали безвісти у роки лихоліття. У 1995 році родині передали з Польщі українську газету «Наше слово», де було надруковано матеріал підзаголовком "Хто пам'ятав стрільця «Каменя»? Цей матеріал і підготував Євген Місило. Ось про що йшлося в матеріалі: «Пошукую інформацій про вояка УПА, псевдонім „Камінь“, секретеря, писаря у штабі куреня пор. Івана Шпонтака „Залізняка“. Від осені 1946 року „Камінь“ згідно з наказом командира УПА пор. Мирослава Онишкевича „Ореста“ опрацьовував листки полеглих вояків УПА тактичних відтинків „Лемко“, „Бастіон“ і „Данилів“, які увійдуть до першого тому книжки − „Повстанські могили“, що незабаром вийде і друку. Кілька днів тому одержав я від Володимира Чорного з Франції дуже цінного листа, в якому подано вперше ось таку інформацію про „Каменя“. „Камінь“ називався Ханас (ім'я невідоме), народився в селі Башня Долішня Любачівського повіту (дата народжнння не встановлена). Освіта вища: студіював у Львівському університеті. На якому відділі, не знаю. За перших більшовиків учителював у селі Борова Гора на Любачівщині. Внаслідок терору і знущань мав здеформоване лице, ніс і глибокі сліди ран на руках від тюремних кайданків. У листопаді 1944 року з села Тимці разом зі мною і Ярославом Подольчаком був зв'язком в УПА. За Лівчею вступив до новоствореної чоти „Крука“, яка за короткий час в люблинецьких лісах приєдналася до куреня „Залізняка“. Тут став політвиховником у першій сотні „Щума“. Навесні 1945 року коротко був чотовим у другій сотні „Біса“, згодом працював у штабі куреня як заступник к-ра „Залізняка“, а від початку літа 1945 р. до 1947 р. виконував обов'язки секретаря в штабі куреня. В 1947 р. восени рейдував разом з командиром сотні „Калиновичем“ на захід. На польсько-чеському пограниччі їх група попала на чеську засідку. За деякими твердженнями, „Камінь“ загинув на місці, за іншими — поранений попав у полон, згодом був депортований до Польщі і розстріляний у Варшаві разом з сотенним „Калиновичем“. Залежно від часу і виповнюваних обов'язків вживав різних псевдонімів: „Палій“, „Камінь“, „Ярий“. Багато знало стрільця як „Директор“. Звертаюся до всіх бувших вояків куреня „Залізняка“, до бувших мешканців Башні Долішньої, до кожного, хто може доповнити бракуючі деталі біографії „Каменя“, зокрема, його ім'я і прізвище, дату народження, хто знає, де проживає сьогодні його сім'я. Безцінною була б фотографія. Кожну інформацію прийму з великою вдячністю». Матеріал у газеті «Наше слово» навіяв чимало спогадів у Катерини Дмитрівни. Вона розповіла: — Степан Ханас був активним учасником національно-визвольних процесів, що відбувалися в нас до війни. Докладав багато зусиль для того, щоб українці відчули своє коріння, знали свою історію. Тож не дивно, що після першого приходу більшовиків його заарештували. У Башні Долішній окупанти провели так званий показовий суд над ув'язненим. З місця ув'язнення до села його гнали пішки в кайданах, а навкруги їхали енкавеесівці на конях. Після судилища рідні та односельці просили дозволу передати йому харчів, та все намарно. У львівській тюрмі зазнав нелюдських знущань, тому й залишилося на тілі так багато слідів від катувань. Коли почалася війна, енкавеесівці почали спішно розстрілювати в'язнів. Щасливий випадок допоміг Степану Ханасу вирватися на волю. Повернувшись у село, влився в загони повстанців. У 1945 році нашу родину вивезли на Львівщину. Степан Ханас залишився на рідних теренах у лавах УПА. Про нього ми дізналися через півстоліття… Ось така історія Трагічна, як сам час. Немає тих, хто може пропасти безвісти. Живим — життя, полеглим — слава…

--A® 17:02, 5 січня 2008 (UTC)