Облога Сан-Сальвадору
| Облога Сан-Сальвадору | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Громадянська війна в Федеративна Республіка Центральної Америки
Вторгнення консерваторів в Сальвадор | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Армія Сальвадорських лібералів
Підтримка: Армія охорони закону |
Федеральна армія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Маріано Прадо | Мануель Арзу[es] | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 2000 чоловік армії вторгнення | |||||||
Облога Сан-Сальвадору — облога столиці Сальвадору куди утекли ліберали з усього Сальвадору, федеральними військами під командуванням генерала Мануеля Арзу[es], яка тривала до капітуляції федеральної армії перед гондураською ліберальною армією Франсіско Морасана.
Облога[ред. | ред. код]
Після перемоги федеральної армії в битві при Аррацолі, президент Федеративної Республіки Центральної Америки Мануель Арсе відправив 2000 солдат під командуванням генерала Мануеля Арзу щоб той захопив Сальвадор. Президент Сальвадору Маріано Прадо закріпився в столиці держави Сан-Сальвадор, через що Арзу вирішив розпочати облогу. В травні сальвадорські ліберали покликали на допомогу тимчасового президенту Гондорасу генерала Франсіско Морасана, який вторгнувся в Сальвадор і розбив відправлені Арзу частини для перешкоджанню вторгненню в битві за гасьєнду Ель-Гуальчо і в битві при Сан-Мігелі. Тоді Арзу залишивши армію біля Сан-Сальвадору і сам взявши 500 солдат відправився на зустріч армії охорони закону, коли 20 вересня дізнався про те що залишені в Сан-Сальвадорі загони капітулювали.
Наслідки[ред. | ред. код]
Тоді Арзу симулюючи хворобу покинув залишки армії і утік до Гватемали, а решта армії очолена Антоніо де Айчіненою була настигнута Морасаном 6 жовтня і змушена капітулювати. Після цього Сальвадор опинився під контролем лібералів, а 23 жовтня Морасан тріумфуально пройшлася центром Сан-Сальвадору.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Королі, Рафаель (1885). Поняття історії Сальвадору . Сан-Сальвадор, Сальвадор: Francisco Sagrini Press.
- Монтюфар, Мануель (1853). Спогади з історії Центральноамериканської революції. Гватемала: Peace Press . Процитовано 12 вересня 2019 .