Одинець Юрій Васильович
| Одинець Юрій Васильович | |
|---|---|
| Народився |
15 березня 1939 (85 років) Плішивець |
| Alma mater | Харківський медичний інститут |
| Галузь | невідкладна педіатрія, пульмонологія, клінічна імунологія, нефрологія й методологія вищої школи |
| Заклад | Харківський національний медичний університет |
| Вчене звання | Доктор медичних наук (1985), |
| Науковий ступінь | Професор |
| Відомий завдяки: | один із ініціаторів впровадження прогресивних методів лікування за протоколами BFM гострих лейкозів у дітей |
| Нагороди |
  |
Ю́рій Васи́льович Одине́ць (нар. 15 березня 1939, Плішивець) — лікар-педіатр, доктор медичних наук (1985), професор (1986).
Життєпис[ред. | ред. код]
Науковець народився 15 березня 1939 року у селі Плішивець Гадяцького, нині Миргородського району Полтавської області. З відзнакою закінчив Полтавське медичне училище. У 1957—1963 роках навчався на педіатричному факультеті Харківського медичного інституту (ХМІ), який теж закінчив з відзнакою. У 1963—1964 роках працював лікарем-педіатром у Полонській районній лікарні, після цього був головним лікарем Полонського будинку дитини.[1]
У 1965 році він вступає до аспірантури в ХМІ. Становлення Юрія Васильовича як вченого та лікаря-клініциста відбувалося під керівництвом член-кореспондента АН України, професора, доктора медичних наук В. О. Білоусова, який довгі роки очолював кафедру госпітальної педіатрії ХМІ. У 1969 році Ю. В. Одинець захистив кандидатську дисертацію на тему «Иммунологические процессы и некоторые гуморальные показатели крови при неспецифических пневмониях у детей», у 1984 році — докторську дисертацію «Клинико-патогенетическая характеристика нарушений гемодинамики и их терапия при неотложных состояниях, обусловленных острыми бронхолегочными заболеваниями у детей раннего возраста». Доктор медичних наук (1984), професор (1987). З 1996 по 2015 очолював кафедру педіатрії № 2 Харківського національного медичного університету, від 2016 — професор кафедри педіатрії № 2.[2]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Основні напрямки досліджень — невідкладна педіатрія, пульмонологія, клінічна імунологія, нефрологія й методологія вищої школи. У його численних наукових працях відображені досвід діагностики, лікування й профілактики невідкладних станів при ускладнених формах пневмоній у дітей, отруєннях, удосконалені питання серцево-судинної, ниркової недостатності та недостатності надниркових залоз, висвітлені роль і місце гемосорбції, лікувального плазмаферезу, цитаферезу та інших еферентних методів у лікуванні тяжких форм захворювань у дітей. Висловлені сучасні погляди на імунні й неімунні механізми розвитку гломерулонефриту. Упроваджені в схеми лікування імуноконфліктних та автоімунних захворювань у дітей, пульс-терапія глюкокортикостероїдами й цитостатиками, синхронізація пульс-терапії й лікувального плазмаферезу.
З 1973 року відповідав на кафедрі за лікувальну роботу, був куратором із педіатрії в багатьох районах Харківської області. Ініціатор впровадження нових методів діагностики й лікування в педіатрії.
Юрій Васильович є одним із фундаторів обласних, міських і міжрайонних дитячих відділень реанімації й інтенсивної терапії в м. Харкові та Харківській області. З 1971 по 1977 рік виконував обов'язки позаштатного спеціаліста облздороввідділу з невідкладної допомоги дітям. Організував дитяче відділення гравітаційної хірургії крові та штучної нирки для дітей на базі міської дитячої клінічної лікарні № 16 м. Харкова, є одним з ініціаторів впровадження прогресивних методів лікування за протоколами BFM гострих лейкозів у дітей.[2]
З 1984 року науковець був загальноінститутським керівником інтернатури, займався інтеграцією різних форм навчання, працював над опануванням інтернами практичними навичками, підвищенню кваліфікації по інтернатурі, публікації збірників.[2]
Ю. В. Одинець упродовж 10 років (з 1997 р.) був головним редактором журналу «Врачебная практика», є членом редакційної ради журналів «Експериментальна та клінічна медицина[голе посилання]», «Медицина сьогодні та завтра[голе посилання]», «Нирки», «Здоров'я дитини», членом двох спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій.
Професор має понад 550 публікацій (з них 5 монографій, 3 підручники, 26 патентів[голе посилання] та авторських свідоцтв). Під його керівництвом захищено понад 20 кандидатських і магістерських робіт.
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
Праця вченого була відзначена багатьма нагородами, серед яких:
- значок «Отличнику здравоохранения»
- почесні грамоти Міністерства охорони здоров'я України
- лист-подяка Комітету з охорони здоров'я Верховної Ради України (2013)
- «Заслужений лікар України» (2007)
- Лауреат обласної премії імені І. І. Мечникова.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М'ясоєдов, В. В. (19 вересня 2023). Одинець Юрій Васильович. Енциклопедія сучасної України.
- ↑ а б в г До 80-річчя від дня народження Юрія Васильовича Одинця. Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред.: В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – 624 с. – С. 581-583. – (215-річчю Харківської вищої медичної школи присвячується).
Джерела[ред. | ред. код]
- К юбилею профессора Юрия Васильевича Одинца / Ректорат Харьковского національного медицинского университета // Здоров'я дитини. — 2014. — 1 (52). — С. 181—182. (рос.)
|
Це незавершена стаття про українського науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |