Опозиція півночі і півдня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта країн-членів ОБСЄ. Члени цієї організації віддзеркалюють уявлення про країни «Півночі», як про країни колишнього Першого і Другого світу.
Карта країн, в яких ВВП за ПКС на душу населення вищий і нижчий за середньосвітовий, на даний момент 10 700 $. За даними МВФ.
Блакитний вище світового ВВП за ПКС на душу населення
Помаранчевий нижче світового ВВП за ПКС на душу населення

Опозиція півночі і півдняемпіричний поділ світу на заможні північні і бідні південні країни.

Графік середніх географічних широт країн світу до їх ВВП на душу населення.


Середньодушові доходи в 20 найбагатших країнах світу в 37 разів перевищують відповідний показник в 20 найбідніших країнах, при цьому за останні 40 років цей розрив подвоївся. За оцінками аналітиків Програми развитку ООН, на початок XXI ст. сукупне багатство 225 найбагатших людей планети перевищувало 1 трлн доларів, що дорівнювало щорічному доходові 2,5 млрд бідняків, що скаладають 47% населення світу. Доходи 500 найбагатших людей у світі з переліку журналу «Forbes» перевищують загальний дохід 416 млн найбідніших людей світу.

За оцінками Програми розвитку ООН, частка найбагатших країн в світовому ВВП становить 86%, частка середніх — 13%, а на частку найбідніших припадає лише 1%. Різні значення темпів економічного зростання призводять до збільшення розриву між багатими і бідними країнами. Наприклад, в 1960-ті роки рівень середньодушового доходу в середньостатистичній латиноамериканській країні становив приблизно одну третину доходу середньостатистичної розвинутої країни, сьогодні він становить 20%. У 1960-ті роки дохід типової країни, що розвивається, становив приблизно 12% від доходу типової розвинутої країни, зараз цей показник наближається до 5%.[1]

Наслідки глобальної нерівності[ред.ред. код]

Нерівність у рівні розвитку «Глобальної Півночі» і «Глобального Півдня» призводить до того, що основним напрямком трудової міграції в світі є міграція з Півдня на Північ.

Нерівність у рівні розвитку «Глобальної Півночі» і «Глобального Півдня» багато дослідників приводять у якості причини зростання антиамериканізму та ненависті до західної цивілізації в цілому, причини популярності ісламського фундаменталізму і поширення ісламістського тероризму.[2]

Розрив між північчю і півднем всередині деяких країн[ред.ред. код]

Розрив між північчю і півднем часто спостерігається всередині окремих країн. Типові приклади:

Розрив між північними і південними регіонами помітний також в Мексиці, Франції, Іраку тощо. У Південній півкулі «навпаки» ці відмінності помітні в ПАР, Аргентині, Австралії.

Захід — Схід[ред.ред. код]

Крім контрастів між північчю і півднем, багато економістів вказують на відмінності по лінії західсхід, помітні також всередині деяких держав (Західна і Східна Німеччина, Західна і Східна Угорщина, Західна Білорусь і Південно-східні регіони України, Європейская частина Росії, СРСР і СНД, де в кожному з випадків порівняння не на користь сходу. Є і протилежні приклади — Китай, Парагвай, Бразилія, Австралія і Канада, в кожній з цих країн східна частина більш заселена і економічно розвинута.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]