Острів (фільм, 2000)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Острів
кор.
кор. Seom
кор. Sǒm
Жанр драматичний фільм[1] і фільм-трилер[1]
Режисер Кім Кі Дук[1][2]
Продюсер Lee Eund
Сценарист Кім Кі Дук
У головних
ролях
Suh Jungd, Kim Yu-seokd, Cho Jae-hyund, Seo Wond[2], Jang Hang-seond, Yun Hui-wond, Kim Yeo-jind і Пак Сон Хі
Дистриб'ютор CJ Entertainmentd і Netflix
Тривалість 90 хв.
Мова корейська
Країна  Південна Корея
Рік 2000
Кошторис 50 000 $
IMDb ID 0255589

«Острів» (кор. ) — південнокорейський фільм 2000 року, режисером і сценаристом якого є Кім Кі Дук. Цей фільм став п'ятим у його кар'єрі та першим, який отримав широку популярність в інших країнах. Фільм містить сцени насильства, які були негативно сприйняті глядачами під час прем'єри на 57-му Венеціанському кінофестивалі.

Головні ролі у фільмі виконують Со Джон та Кім Юсок. Їхні герої — нетипова закохана пара, які полюбили один одного, незважаючи на незвичайні перешкоди.

Сюжет[ред. | ред. код]

Хіджін (Со Джон) — німа господиня кількох плавучих будиночків на озері, де її гості займаються риболовлею. На ній лежить вся турбота про клієнтів, також вона перевозить людей на берег і назад, продає їм їжу, поставляє повій, а іноді надає сексуальні послуги сама. Хьонсік (Кім Юсок), колишній поліцейський, переховується від закону і поселяється в одному з будиночків Хіджін, і між ними починає розвиватися дивний зв'язок. Хіджін цікавиться минулим Хьонсіка і починає піклуватися про нього, рятуючи від двох спроб самогубства. Після того, як Хьонсік став свідком двох вбивств, він хоче покинути курорт, але Хіджін, що володіє єдиним човном, не відпускає його і не дає відплисти самостійно. Потім Хьонсік рятує Хіджін від самогубства.

Критика[ред. | ред. код]

Як і багато інших фільмів Кім Кі Дука, «Острів» був погано сприйнятий в Південній Кореї[3]. Однак фільм демонструвався на декількох кінофестивалях, й став одним з перших корейських фільмів, які брали участь в конкурсі на Венеціанському кінофестивалі. Під час перших переглядів деяких глядачів нудило, інші непритомніли[4]. Під час фестивалю фільм був окремо відзначений NETPAC.

У своєму огляді Роджер Еберт, котрий переглянув фільм на фестивалі Sundance Film Festival 2001, похвалив операторську роботу, зазначивши, що «це один з найбільш чорнушних і нудотних фільмів, навіть описи в даному огляді можуть здатися надмірними»[5]. Юрій Гладильщиков («Підсумки») через велику кількість шокуючих сцен порівнював «Острів» з японським фільмом Кінопроба[6].

У Росії фільм демонструвався на 6-му кінофестивалі «Образи любові» в 2001 році[7], де отримав спеціальне згадку «за найбільш шокуюче кохання»[8].

Успіх фільму на фестивалях дозволив збільшити аудиторію кінострічки в декількох країнах, виходячи у все більш широкий прокат, незважаючи на те, що він відноситься до категорії артгаус.

Фільм містить кілька жорстоких сцен, зокрема, у деяких критиків і глядачів викликали огиду дві сцени зі спробою самогубства рибальськими гачками. Також фільм містить кілька епізодів, в яких показано жорстоке поводження з тваринами; режисер стверджує, що сцени не постановочні .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://www.imdb.com/title/tt0255589/
  2. а б http://stopklatka.pl/film/seom
  3. Darcy Paquet's review at koreanfilm.org [Архівовано 2012-10-20 у Wayback Machine.], retrieved October 13, 2006.
  4. Review of The Isle at timeout.com [Архівовано 15 грудня 2005 у Wayback Machine.], retrieved October 13, 2006.
  5. Roger Ebert's review at suntimes.com [Архівовано 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.], January 21, 2003, retrieved March 11, 2006.
  6. Дикий, дикий ист. Итоги №50 / 236. 12 грудня 2000. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2015.
  7. В рамках проводящегося в Москве фестиваля "Лики любви" сегодня вечером демонстрируется корейский фильм "Остров". Эхо Москвы. 17 січня 2001. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 6 січня 2015.
  8. Завершился шестой московский международный кинофестиваль "Лики любви". Лента.ру. 24 січня 2001. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]