Персеїди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слід одного з метеорів потоку Персеїди, 2006.

Персеї́ди (Perseids) — метеорний дощ, який можна спостерігати щороку з 23 липня до 22 серпня. Найактивніший період цих «опадів» — з 8 до 14 серпня, а пік припадає на 12 серпня.

Метеорний дощ Персеїд відбувається щороку, коли Земля проходить через орбіту комети Свіфта—Туттля. Комета наближається до Землі лише один раз на 133 роки[1], але через її хвіст Земля проходить щороку. Уламки породи, що вилетіли з ядра цієї комети, потрапляючи до атмосфери Землі, спалахують у ній, наче зірки. Це явище можна спостерігати з будь-якого місця планети, але найяскравіше воно у Північній півкулі.

Радіант метеорного дощу розташовано в сузір'ї Персея, звідки й пішла назва «Персеїди».

Як і більшість метеорних дощів, Персеїди утворюються залишками кометного «хвоста». Комети, наближаючись до Сонця, нагріваються, розсіюючи в міжпланетному просторі дрібні частинки льоду та пилу, які під дією сонячного вітру трохи віддаляються від самої комети, залишаючись поблизу її орбіти. Хвіст комети складається з крихітних частинок льоду, пилу та порід, що було викинуто до міжпланетного простору з ядра комети. Коли Земля на своєму шляху навколо Сонця зустрічається з цими частинками, вони проникають до атмосфери зі швидкістю понад 150 тис. км/год (середня швидкість Персеїд 210 тис. км/год). Вони прокреслюють то прямі суцільні, а часом, переривисті лінії, то спалахують у вигляді вервечки, а іноді навіть у вигляді однієї або кількох вогняних куль. Дехто зі спостерігачів, які не знають про час зорепадів, повідомляють про НЛО та інші уфологічні явища. Більшість спалахів (відомих як «зорепади») спричинені метеороїдами розміром з піщинку.

Комету Свіфта—Туттля відкрили 1862 року, коли вона проходила найближче до Землі. Період обертання комети становить 133 роки. Останнього разу комета Свіфта-Туттля наблизилася до Землі у грудні 1992 року. Таке близьке розташування комети стало причиною підвищення активності Персеїд. У серпні 1993 року спостерігачі центральної Європи фіксували від 200 до 500 метеорів на годину. Наступного разу комета Свіфта — Туттля проходитиме крізь середину сонячної системи 2126 року, і це видовище обіцяє бути величним, нарівні комети Хякутаке 1996 року або комети Хейла — Боппа (Hale-Bopp) 1997 року.

Найпершу згадку про Персеїди датують 36 роком н.е. в китайському літописі. Також Персеїди часто згадувалися в китайських, японських і корейських літописах VIII - XI століть. В Європі Персеїди називали «Сльозами святого Лаврентія», тому що фестиваль святого Лаврентія, який відбувається в Італії 10 серпня, припадає на період високої активності метеорного дощу. Офіційно вважається, що відкривачем щорічного метеорного дощу Персеїд є бельгієць Адольф Кетеле, який сповістив про це видовище в серпні 1835 року.

Першим дослідником, який підрахував кількість метеорів на годину, був Е. Хеїс, що встановив максимальну норму в 160 метеорів/год. Спостереження Хеїсом та іншими дослідниками у всьому світі продовжувалися майже щорічно після цього. Максимальні норми були між 37 і 88 на годину до 1858 року[2]. Протягом 18611863 років спостерігачі помітили збільшення кількості серпневих Персеїд. 1861 року норми підскочили до 78-102. 1863 року було зафіксовано 215 таких спалахів на годину.

Персеїди були першими метеорами, які пов’язано з певною кометою. Італійський астроном Джованні Вірджініо Скіапареллі у 1864-1866 роках розрахував орбіти декількох метеороїдів-персеїд і виявив, що вони збігаються з орбітою комети Свіфта—Туттля.

Посилання[ред.ред. код]

  1. 109P/Swift-Tuttle at NASA's Jet Propulsion Laboratory's Small-Body Database
  2. «Observing the Perseids». Meteor Showers Online. Архів оригіналу за 2013-06-23.  (англ.)