Італія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Італійська Республіка |
|||||
|
|||||
| Девіз: немає | |||||
| Гімн: "Fratelli d'Italia" (Браття Італії) | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Рим | ||||
| Офіційні мови | Італійська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Республіка | ||||
| - Президент | Джорджо Наполітано | ||||
| - Прем'єр-міністр | Сільвіо Берлусконі | ||||
| Об'єднання | 17 березня 1861 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 301,230 км² (71) | ||||
| - Води (%) | 2,4% | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2009 р. | 60,088,880 (23) | ||||
| - перепис 2002 р. | 57,715,625 | ||||
| - Густота | 199,4 чол,/км² | ||||
| ВВП (ПКС) | 2004 р., оцінка | ||||
| - Повний | 1,621 трлн. (?) | ||||
| - На душу населення | $27.727 (?) | ||||
| Валюта | Євро (EUR) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| Домен Інтернет | .it | ||||
| Телефонний код | +39 | ||||
Іт́алія (Italia), Офіційна назва: Італ́ійська Респ́убліка (Repubblica Italiana)- держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський п-ів, Паданську рівнину, півд. схили Альп, о-ви Сицилія, Сардинія та ін. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, з Швейцарією і Австрією на півночі і з Словенією на північному сході.
Пл. 301,23 тис. км2.
Нас. 60,08 млн чол. (2009).
Столиця — Рим.
Офіц. мова — італійська.
Грошова одиниця — євро.
Зміст |
[ред.] Державний устрій
Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є «демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією». Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів.
[ред.] Географія
Див. також: Природа Італії, Геологія Італії, Гідрогеологія Італії.
[ред.] Географічне положення
Італія — це країна, що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає:
- весь Апеннінський півострів;
- великі острови Сицилія, Сардинія;
- 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба;
- Понціанські острови;
- острови Іск'я, Капрі, Прочіда;
- острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу;
- острів Устіка;
- Еґадські острови;
- архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії;
- острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі;
- острови Треміті в затоці Ґарґано.
Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією — 488 км, на півночі — зі Швейцарією — 740 км й Австрією — 430 км, на сході зі Словенією — 232 км. Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км.
Морські кордони проходять по узбережжях морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Ліґурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.
Довжина берегової лінії — 7 600 км.
Територіальні води — 12 морських миль.
Континентальний шельф — 200 морських миль.
[ред.] Клімат
Географічно Італія лежить у помірній кліматичній зоні. Через достатньо високу протяжність Апеннінського півострова, клімат відмінний на півночі, що належить до європейського континенту, та півднем, що оточений Середземним морем. Альпи ─ частковий бар'єр проти західних і північних вітрів. Сардинія підкорена атлантичним, а Сицилія ─ африканським вітрам. Взагалі, чотири метеорологічні ситуації домінують над італійським кліматом: середземноморський зимовий циклон з відповідним літнім антициклоном; альпійський літній циклон, що є результатом зимового антициклону; атлантичний осінній циклон; та східний сибірський антициклон. Зустріч двох останніх повітряних мас спричинює восени тяжкі, часом катастрофічні дощі.
[ред.] Характеристика території
Площа території — 301 308 км²
- Площа суші — 294 020 км² з яких
- 38,7 % — гори
- 39,7 % — пагорби
- 21,6 % — рівнини
- Площа рік та озер — 7 210 км²
Гори: Альпи — на півночі, Апенніни — уздовж Апеннінського півострова з північного заходу на південний схід. Підняття Альп й Апеннін проходило в Кайнозойську еру під час формування Альпійсько-Гімалайського ланцюга. Альпійська дуга містить на своєму заході найвищі гірські масиви, серед яких виділяються піки Монблан — 4810 м, Монте Роза (Дюфур) — 4634 м і Монте Червіно (Маттерхорн) — 4478 м, що вкриті вічними снігами. Західні Альпи можна поділити на Приморські, Коційські й Ґрайські. Центральні Альпи підрозділяються на Пеннінські, Лепонтинські й Ретицькі. Східні Альпи поділяються на Доломитові, Карницькі і Джулійські. Висота гір знижується із заходу на схід. Апенніни нижчі за Альпи (пік Корно Ґранде — 2912 м) . Ланцюг Апеннін протягнувся на 1190 км. Ширина коливається від 30 до 150 км. До головної гірської системи Апеннін прилягають Тірренські та Адріатичні Преапенніни. Гірський рельєф Сицилії вважається продовженням Апеннінського ланцюга. Найвища точка — конус діючого вулкана Етна (3350 м). Гірські системи Сардинії разом з горами Корсики є рештками стародавнього гірського масиву Тірреніди, що здебільшого заглибився в море, а колись складав єдину гірську країну з Альпами й Апеннінами.
Рівнини: Падано-Венеціянська рівнина, розташована проміж південними схилами Альп та північними передгір'ями Апеннін, має площу 46 тис.км², що складає 71 % від загальної площі рівнин Італії. Інші рівнини — це здебільшого невеликі за площею долини — розширення прибережних територій, як от: Пізанська, Маремма, Аґро-Понтіно, Кампанійська, низовина Селе уздовж Тірренських берегів; долина Тавольєре й Салентінський півострів на Адріатичному березі; низовини Сібарі та Метапонто — на Іонійському узбережжі.
Річкова система:
- На Падано-Венеціянській рівнині розкинувся басейн найбільшої Італійської річки По, з площею водозбору майже 75 тис.км². Цей водозбір забезпечується численними притоками, найважливішими серед яких є Адідже, Брента, П'яве, Тальяменто й Ізонцо
- Річки, що живляться з Апеннін:
- Маґра, Арно, Омброне, Тібр, Лірі-Ґарільяно, Вольтурно-Калоре, Селе належать до басейну Тірренського моря
- Рено, Метауро, Тронто, Пескара, Санґро, Офанто течуть до Адріатичного моря
- Брадано, Базенто й Аґрі несуть свої води до Іонічного моря
- низовину Кампідано в Сардинії перетинають річки Тірсо та Флуміні-Манну
Озера: Біля підніжжя Альп розташовано багато озер льодовикового походження, в тому числі: Лаґо-Маджоре (212 км²), Комо (146 км², найбільш глибоке — 410 м), Ґарда (370 км²). Озера Тразімено (128 км²), Больсена (113,5 км²), Брачано (57,5 км²), лежать в Апеннінських горах.
Столиця — Рим — Roma — 2,6 млн. людей, (1997 р.) з передмістями — 3,8 млн.
Великі міста — Мілан — 1,305 млн. осіб, Неаполь — 1,047 млн. осіб, Турін -
921 тис. осіб, Палермо — 686 тис. осіб, Ґенуя — 656 тис. осіб.
[ред.] Історія
Історія Італії починається близько 500 р. до н. е., коли були закладені основи Римської Імперії. У 1861 р. король Сардинії Віктор Еммануїле ІІ проголосив державотворення . До 1870 р. Італія знаходилася вже практично в сучасних кордонах, а в липні 1871 р. Рим став столицею Об'єднаної Італії. У червні 1946 р. Італія була проголошена — Республікою.
[ред.] Економіка
Див. Економіка Італії.
Італія — високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ-ХХІ ст. входить у число 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі промисловості: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туризм. Найважливіший сектор економіки Італії — обробна промисловість. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Гол. морські порти: Генуя, Трієст, Венеція, Неаполь. Повітряний транспорт є важливим засобом пересування на території Апеннінського п-ова, для зв'язку з островами. Нарівні з великими міжнародними аеропортами в Римі, Мілані і Неаполі існує багато невеликих аеропортів на материку і островах. Головна авіакомпанія Італії — «АльІталія».
У 1990 в Італії було зроблено 216,9 млрд кВт·год електроенергії. Біля 82 % давали ТЕС, що працювали на рідкому паливі (в основному на нафті), 16 % — ГЕС і 2 % — геотермальні електростанції, АС (на 1987 бл. 1 % обсягу електроенергії Італії) в 1988—1990 після масових протестів населення були виведені з експлуатації. На референдумі 1987 населення проголосувало проти будівництва нових атомних електростанцій.
Див. також: Корисні копалини Італії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Італії, Гірнича промисловість Італії.
[ред.] Адміністративний устрій
Територія Італії поділена на 20 областей (regione), 5 з яких мають особливий статус. Області в свою чергу є розподілені на 109 провінцій (provincia), в тому числі 7 заснованих нещодавно в 2002—2004 роках. Автономна область Валле-д'Аоста не має розподілу на провінції. До складу провінцій входять комуни (comuna).
| Області | Провінції |
|---|---|
| Абруццо | Л'Акуіла, К'єті, Пескара, Терамо |
| Апулія | Барі, Барлетта-Андрія-Трані, Бріндізі, Лечче, Таранто, Фоджа |
| Базіліката | Матера, Потенца |
| Валле-д'Аоста | Аоста |
| Венето | Беллуно, Венеція, Верона, Віченца, Падуя, Ровіґо, Тревізо |
| Емілія-Романья | Болонья, Модена, Парма, П'яченца, Равенна, Реджо-Емілія, Ріміні, Феррара, Форлі-Чезена |
| Калабрія | Вібо-Валентія, Катандзаро, Козенца, Кротоне, Реджо-Калабрія |
| Кампанія | Авелліно, Беневенто, Казерта, Наполі, Салерно |
| Лаціо | Вітербо, Латина, Р'єті, Рома, Фрозіноне |
| Ліґурія | Ґенуя, Імперія, Савона, Спеція |
| Ломбардія | Берґамо, Брешія, Варезе, Комо, Кремона, Лекко, Лоді, Мантова, Мілано, Монца-е-Бріанца, Павія, Сондріно |
| Марке | Анкона, Асколі-Пічено, Мачерата, Пезаро-е-Урбіно, Фермо |
| Молізе | Ізернія, Кампобассо |
| П'ємонт | Алессандрія, Асті, Бієлла, Вербано-Кузіо-Оссола, Верчеллі, Кунео, Новара, Турін |
| Сардінія | Кальярі, Карбонія-Іґлесіас, Медіо-Кампідано, Нуоро, Ольястра, Ольбія-Темпіо, Орістано, Сассарі |
| Сицилія | Аґрідженто, Енна, Кальтаніссетта, Катанія, Мессіна, Палермо, Раґуза, Сіракузи, Трапані |
| Тоскана | Ареццо, Ґроссето, Ліворно, Лукка, Масса-Каррара, Піза, Пістоя, Прато, Сієна, Флоренція |
| Трентіно-Альто-Адідже | Больцано, Тренто |
| Умбрія | Перуджа, Терні |
| Фріулі-Венеція-Джулія | Ґоріція, Порденоне, Трієст, Удіне |
[ред.] Населення
[ред.] Етнічний склад
В багатьох італійців не можна знайти спільних фізичних особливостей. Це можна пояснити великим впливом людей різних національностей в минулому. Етруски в Тоскані, умбрійці та греки на півдні переважали кількістю римлян, які потім «латинізували» всю країну і зберегли єдність до V ст. Євреї прибули в Італії під час існування Римської Республіки та залишилися до теперішнього часу. Після зруйнування Західної Римської Імперії, Італія зазнавала чисельних вторгнень і колонізації, що неминуче впливало на етнічний склад. В той час германські племена перетинали Альпи і оселялися на півночі, в той час, як середземноморські народи, прибуваючи з моря, колонізували південь. Візантійці переважали на сході п'ять століть, збігаючись в часі з домінуванням ломбардів (германське плем'я) в Беневенто та інших частинах материку. В IX ст. сарацини, які залишилися тут до нормандського вторгнення на почату XI ст. вдерлися в Сицилію. За нормандцями острів почали заселяти арагонійці в 1282 р. В 1720 р. Сицилія потрапила під правління Австрії.
Цей змішаний етнічний спадок частково пояснює чому сицілійці світлоокі та світловолосі в оточенні темнооких і темноволосих народів. За винятком сарацинського панування, Королівство Неаполь, що займало нижчу частину півострова, має схожу ситуацію, тоді як північна частина Італії, відокремлена від сходу Папською Державою, піддавалась набагато більшому впливові австрійців. Етнічне змішування в Італії продовжується до цього часу. Після 1970 р. до Італії почала з'їжджатися велика кількість іммігрантів із країн, що розвиваються. Переважно жіноча міграція з Філіппін і інших азійських країн порівнюється з чоловічім припливом з північної Африки. Імміграція інших африканців та латиноамериканців також дуже значна, так само як і імміграція з деяких країн східної Європи. Взагалі, більше одного мільйона іноземців проживає на італійській території.
[ред.] Мова
Офіційною мовою країни є італійська. Англійську і французьку розуміють майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку — у першу чергу в курортних зонах на півночі. Літературна італійська мова існує тільки з часів об'єднання Італії в 1860 р. Італійці повільно приймали літературну мову, говорячи переважно регіональними діалектами. Остаточна прийняття італійської мови завдячує в основному приходу телебачення, що з'явилося майже в кожному домі. Еміграція XIX—XX століть також зіграла вагому роль поширенню літературної мови: багато місцевих діалектів не мали письмової форми, забов'язуючи італійців вчити італійську мову, щоб мати можливість написати своїм родичам.
Досить значні мовні меншини розмовляють фріуланською, ладинською, сардською та німецькою мовами. Крім того, є компактні осередки поширення таких мов, як франко-провансальська, грецька, албанська й каталанська.
[ред.] Демографія
Чисельність населення
- 1990 — 57657 тис.
- 1998 — 57600 тис.
- 2001 — 56590 тис.
- 2009 — 60088 тис.
Етнічний склад: італійці, німці (в області Трентіно-Альто-Адідже мешкає німецька община), французи (в області Валле-д`Аоста), словенці (в області Фріулі-Венеція-Джулія).
Див. також: Українська діаспора в Італії.
[ред.] Культура
Внесок Італії до європейської та світової культурної спадщини є надзвичайно великим. На сьогонішній день в країні знаходить найбільша в світі (сорок чотири) кількість пам'яток ЮНЕСКО.
[ред.] Архітектура
[ред.] Образотворче мистецтво
[ред.] Музика
[ред.] Література
[ред.] Кінематограф
[ред.] Релігія
Християнство. Більшість віруючих належать до католицької церкви. В 1984 р. був прийнятий конкордат, який скасовував примусове релігійне навчання в школах та зменшив фінансовий внесок держави до церкви. Близько 225 000 чол. вважають себе протестантами, в тому числі лютеранці, методисти та баптисти. Вони всі є членами Об'єднання Євангельских Церков у Італії (Federazione delle Chiese Evangeliche in Italia). Кількість євреїв дуже зменшилася в період Другої Світової Війни через нациське переслідування. В 1987 р. єврейська громада одержала спеціальні права, які дозволяли не працювати в священний день відпочинку та святкувати всі свої свята.
Державна релігія В Італії переважає католицька релігія на чолі з Папою: її центр Ватиканська держава в Римі .
[ред.] Спорт
 |
Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
|
[ред.] Туризм
За оцінками фахівців, Італія являє собою туристський продукт вищого ступеня досконалості: міжнародна статистика відводить їй почесне місце у п'ятірці найбільш розвинених з погляду туризму країн світу, оскільки на вказану країну припадає 6% усього туристичного «обігу» нашої планети. Всесвітньо відома історія Італії, краса її природи, твори мистецтва, культурні пам'ятники, релігійні свята, мода й італійський стиль життя, вино й гастрономія – ось ті ключові пункти, які зробили Італію важливим туристичним центром світового рівня. 12 італійського ВВП формує сектор туристичних послуг, який таким чином є однією з основних галузей національної індустрії. В Італії склалася добре організована система прийому туристів, здатна одночасно прийняти 3.623.891 гостей. Вона складається з 33.341 готелів на 1.807.275 місць, 2.355 кемпінгів і туристичних поселень – 1.317.153 місця), 24.250 приватних квартир, що здаються в оренду на 251.997 місць), 5.965 агротуристських комплексів на 68.413 місць та інших 3.286 одиниць різних форм прийому гостей – 179.053 місця (апартаменти з декількома власниками, притулки, пансіони, релігійні установи й будинки для прочан, тощо). Інші туристські об'єкти – природні парки, центри проведення конгресів, транспорт, пляжі, фунікулери, авто- і залізниці, порти й аеропорти, ресторани, дискотеки, гірські траси, мінеральні джерела тощо) у загальної розгалуженій і розподіленій по всій території Італії мережі утворюють, разом з державною туристичною організацією (у національному масштабі, а також на обласному й місцевому рівнях) систему прийому та розміщення туристів у Італії. Італійські області мають у своєму розпорядженні незліченну кількість автономних спортивних споруджень і розважальних комплексів, стадіонів, гімнастичних залів, басейнів, ковзанок і велодорожек, танцювальних залів й атракціонів, церков і монастирів, замків і фортець, цирків шапіто й цілодобових критих павільйонів, площ й обладнаних приміщень для проведення громадських видовищних заходів за всіх часів року, картами, маршрутами, зведеннями погоди, календарями виставок і подій, традицій, шопінгу, довідниками послуг. В Італії загалом є 4 «перлини», побачити які необхідно: 1) Рим з його стародавніми руїнами й музеями Ватикану, 2) Флоренція, без якої неможливо уявити собі італійське Відродження, 3) Піза з її вічно падаючою вежею й 4) Венеція – ірреальне місто мостів і каналів, яке мріють відвідати буквально всі. І без кожного із цих міст думка про Італію буде неповною. Отже, для першого знайомства цілком достатньо маршруту по чотирьох вищезгаданих пунктах, з невеликими зупинками, наприклад, в Ассізі або Феррарі. Заключним акордом може стати відпочинок на морі, наприклад на чудовому курорті Лі-до Ді Езоло поблизу Венеції або ще краще – на Лігурійському узбережжі. Знайомство з Італією можна почати й з півдня. У цьому випадку класичний варіант маршруту: Сорренто – Неаполь – Рим з оглядом стародавніх Помпеї й поїздкою на Капрі. Італійське мистецтво й культура широко привертають увагу іноземців, розбурхують їхню уяву. У результаті Італію щорічно відвідують мільйони чоловік, які з наснагою знайомляться із шедеврами живопису, скульптури й архітектури в «містах-скарбницях мистецтв». Відвідування тільки цих міст покриває 50% загального потоку туристів, що прибувають в Італію, як індивідуально, так і в складі груп. Кажучи про тенденції розвитку туризму в Італії, необхідно відзначити основні мотиви прибуття в країну іноземних гостей: 45 % туристів привертають культурно-історичні визначні пам’ятки, 43 % – кліматичні особливості, 27 % – природа, 30 % – поєднання всіх відмічених чинників. Розпал туристського сезону доводиться на літні місяці – липень і серпень, що створює певні проблеми як для міст, так і для прибережних курортів, а також для індустрії гостинності країни в цілому. По числу місць в готелях Італія займає одне з провідних місць в Європі. Крім того, в прибережних районах центральної частини країни поширені табірні містечка, а на півдні – приміщення, що здаються в оренду. Щорічно Італію відвідують близько 60 млн. іноземних туристів, переважно з ФРН, Франції, Австрії, Швейцарії і Іспанії. Туристи з Німеччини займають провідні позиції не тільки по кількості, але і за тривалістю перебування. Типові терміни перебування за турзапрошенням – до 2 тижнів (термін виїзду протягом місяця), по приватному – до 1 місяця (термін виїзду протягом 2,5 місяців), по службовому – до 1 місяця (термін виїзду протягом 2,5 місяців). Економічне зростання і спрощення валютного контролю останніми роками сприяли розвитку виїзного туризму. Жителі Італії в основному подорожують в сусідні держави.
[ред.] Інше
Походження назви — вірогідно від Vıtelıu — «країна телят» мовою стародавнього народу осків, що мешкав в центральних і південних землях Апеннінського півострова
Національне свято — 2 червня — День проголошення Республіки (1946 р.)
Інтернет домен: .it
Державний прапор — прямокутне полотнище з трьох рівномірних вертикальних смуг зеленого, білого та червоного кольору. На сьогоднішній день не існує однозначної відповіді на запитання про значення кольорів італійського прапора. Найбільш вірогідною вважається версія, за якою кольори прапора відповідають кольорам уніформи міланської поліції.
Герб. Італія не має національного герба, однак існує зображення, яке є національним символом Італії. Цей символ був затверджений у 1946 році. В центрі — обриси п'ятикутної червоної зірки, яка є основою великого зубчастого колеса (символ праці), обрамленого гілками оливкового дерева і дуба, що символізують мир і силу. Крім того, гілка оливи — південь Італії, дуба — північ. Знизу гілки перехрещуються і обвиті білою стрічкою з написом італійською мовою «Італійська Республіка» (Repubblica Italiana).
[ред.] Див. також
[ред.] Ресурси Інтернет
|
|
|
|---|---|
 Абруццо •  Апулія •  Базиліката •  Валле-д'Аоста •  Венето •  Емілія-Романья •  Калабрія •  Кампанія •  Лаціо •  Лігурія •  Ломбардія •  Марке •  Молізе •  П'ємонт •  Сардинія •  Сицилія •  Тоскана •  Трентіно-Альто-Адідже •  Умбрія •  Фріулі-Венеція-Джулія |
|
|
||
|---|---|---|
| Члени | Бельгія • Великобританія • Греція • Іспанія • Італія • Кіпр • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Португалія • Франція |  |
| Асоційовані члени | Ісландія • Норвегія • Польща • Туреччина • Угорщина • Чехія | |
| Асоційовані партненри | Болгарія • Естонія • Латвія • Литва • Румунія • Словаччина • Словенія | |
| Спостерігачі | Австрія • Данія • Фінляндія • Ірландія • Швеція | |
