Перфокарта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
80-колонна перфокарта з алфавітно-цифровою інформацією

Перфока́рта (англ. punched card) — носій інформації, призначений для використання в ранніх (до початку 1980-х років) системах автоматизованої обробки даних. Виготовлялась з цупкого паперу, мала товщину біля 0.18мм, ширину 82.5мм, довжину 187.3мм (відповідно 0.007, 3¾, 7⅜ дюйма).

Інформація кодувалась просічками (перфопрацією) в певних позиціях карти. Ранні версії перфокарт мали 12х45, пізніші - 12х80 позицій (перше число - кількість рядків, друге - кількість колонок). Стандартна перфокарта, що використовувалась в ЕОМ та табуляторах — прямокутник із одним скошеним кутом. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ[1]. Інформаційна ємність однієї карти становила відповідно 45 або 80 символів з кодами від 0 до 255.

Жінка наносить інформацію на перфокарту

Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу.

Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що співставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту.

Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи.

Набір перфокарт іменувався колодою. За послідовність карт в колоді відповідав користувач. В окремих випадках впорядкування карт в колоді виконувалось за допомогою спеціального пристрою - сортувача. В інших випадках карти маркувались користувачем (звичайним написом від руки).

Окремі системи програмування до сьогодні використовують формат представлення інформації 80-колонних карт.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 27464-87 (СТ СЭВ 357-86)

Посилання[ред.ред. код]