Грецька площа (Маріуполь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грецька площа
Маріуполь
Грецька площа (Маріуполь), північний кордон, житлова забудова
Грецька площа (Маріуполь), північний кордон, житлова забудова
Грецька площа (Маріуполь), північний кордон, житлова забудова
Район Центральний район
Колишні назви
Адміністративна
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники монумент Архіпу Куїнджи
Навчальні заклади Приазовський державний технічний університет
Парки сквер Куїнджи
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа

Грецька площа — майдан, що виконує роль офіційного адміністративного центру міста Маріуполь та Центрального району.

Опис[ред. | ред. код]

Приазовський державний технічний університет, третій корпус.
Азовгіпромез, Маріуполь.

Чотирикутна, з розташованим на ній сквером та монументом на честь художника Архипа Куїнджі. Південний край площі займає блок міськвиконкому. За міськвиконкомом — головний вхід до Приазовського державного технічного університету.


Східний кордон площі — проспект Металургів і Будинок весіль. Західний кордон прощі — вулиця Казанцева. Північний кордон площі — житлова забудова з дорогими магазинами першого поверху.

Далі — Будинок зв'язку. Торець Будинку зв'язку повернутий до Грецької площі і прикрашений монументальною мозаїкою, створеною за проектом українського художника-емігранта, котрий повернувся до Маріуполя. Ним був співпрацівник мексиканського художника — мураліста Дієго Рівера — Арнаутов Віктор Михайлович (1896—1979). Мозаїка розробляє тему дослідження космічного простору.

Перехід по вулиці Казанцева пов'язує площу з Центральним ринком.

До 2017 року мала назву Адміністративна площа[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення Маріупольської міської ради від 27.09.2017 №7/21-1887 (PDF).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Alma mater металургів Маріуполя [Текст] // ХІ Міжнародний Академічний рейтинг Золота Фортуна. – К., 2004. – С. 169.
  • Волошин, В. С. ПГТУ – в первой десятке лучших университетов Украины [Текст] / В. С. Волошин // Приазов. рабочий. – 2007. – 26 дек.

Див. також[ред. | ред. код]