Маріуполь
.jpg)
Маріу́поль (у 1778–1779 — Павловськ, у 1779–1948 — Маріуполь; у 1948–1989 роках — Жда́нов) — місто обласного значення в Україні, Донецька область, на березі Азовського моря в гирлі ріки Кальміус. Населення — 464 457 мешканців (2012).
Значний порт та індустріальний центр країни. В місті діють два великі металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство — концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України. У промисловості Донецької області частка Маріуполя — 37,5%, в Україні біля 7%.
Район компактного розселення греків. Кліматичний і грязевий курорт.
Зміст
|
Історія [ред.]
Маріуполь відомий з початку XVI століття як козацька фортеця Домаха. Домаха була паланковим містом Кальміуської паланки Запорожжя.
Справжнім містом з постійним населенням став лише після переселення у Приазов'я кримських греків у 1778–1780 роках. Наприкінці XIX сторіччя у місті з'явилась залізниця, новий великий порт та металургійні заводи. У роки індустріалізації тут був побудований завод-гігант «Азовсталь» та багато інших підприємств. Місто пережило фашистську окупацію (1941–1943 роки) та економічний спад (кінець XX сторіччя). Зараз це найважливіший центр промисловості Донецької області, але ж разом з тим залишається його значення як курорту. Місто — визнаний центр грецької культури в Україні.
Обличчя міста [ред.]
Сьогодні Маріуполь — друге за значенням місто в Донецькій області (після Донецька), десяте за чисельністю населення в Україні. Має давню історію (Маріуполь — перший населений пункт на території Донецької області, що одержав статус міста, в 1779 році), є «металургійною столицею» України, регіональним курортом, неодноразово одержував вищі місця в українських рейтингах за благоустроєм тощо.
У порівняно молодому місті (трохи більше 200 років) не було умов для розквиту великих архітектурних стилів. Знищений міський собор мав ознаки провінційного класицизму. Пересічна забудова кінця 19-початку 20 ст. має всі ознаки декоративного стилю капіталізму модерн (ар нуво)-прихисток ветеранів Першої світової війни (краєзнавчий музей), хоральна синагога 1882 р, зруйнована), колишне Духовне училище(1880 р.), колишня Олександрівська чоловіча гімназія (арх. М. К. Толвінський), особняк лікаря Гампера С.В. 1897 р.), готель «Контіненталь» (ДК «Азовсталь»). До 1917 Маріуполь мав дев'ять православних храмів, католицький костел св. Катерини (1860 р.), декілька синагог. Найкращою за архітектурними якостями була церква Марії Магдалини псевдовизантійського стилю (освятили 1897 р, зруйнована, забудовано драматичним театром). Найбільший серед сучасних храмів — собор св. Миколи Чудотворця (арх. Клюєв А. Д. та Еренбург Н. Ю., 1992 р). Мусульманам побудували мечеть Сулеймана Великого та Роксолани на гроші азербайджанської громади.
В різні роки в Маріуполі жили письменники В. Короленко, О. Серафимович, малював краєвиди та будівлю Азовсталю художник Лентулов А. В. (твори нині в Третьяковській галереї). На початку 1930-х рр. Маріуполь відвідав Костянтин Ціолковський, де читав лекції з міжпланетних мандрів.
В Маріуполі народився видатний художник Архип Куїнджі (біля 1842–1910), вчитель Миколи Реріха (1874–1947).
Найбільше значення для мистецького життя міста мали творчість скульптора Георгія Короткова (музей Г. Й. Короткова пр. Металургів, 7, та уславленого медальєра Юхима Харабета (1929–2004) — музейна збірка при Центрі сучасного мистецтва та виставковому залі (пр. Металургів, 25). Харабет багато корисного зробив для медальєрного мистецтва України.
Окрасою міста став Ляльковий театр.
Архітектура [ред.]
-
Див. також: Пам'ятки Маріуполя
Старий Маріуполь (район, відокремлений на півдні — узбережжям Азовського моря, на сході — річкою Кальміус, на півночі — бульваром Шевченка, на заході — проспектом Металургів) забудований головним чином малоповерховими будинками, зберіг свою дореволюційну архітектуру. Лише вулиця Артема та проспект Леніна були забудовані після Німецько-радянської війни сучасними будинками так званої «сталінської» архітектури, наприклад, два будинки зі шпилем на Театральній площі, будином драмтеатру, ДОСААФ на місті зруйнованого собору, будинок Дитячого Світу (сучасний будинок банку ПУМБ), універмаг «Україна» (в колишньому ЦУМ).Цікавою є забудова частини Лівого берега міста малоповерховим житловим масивом 1950-х років з затишними дворами. З'явилися в місті й висотні будівлі в 9-12 поверхів.
-
Будинок зі шпилем - один з символів міста
-
Драмтеатр увечері
-
Будинок банку ПУМБ (колишній Дитячий Світ)
-
Житловий будинок на розі пр.Ленина-вул. Торгова. Сталінський ампір.
Центральний район Маріуполя (від проспекту Металургів до проспекту Будівельників) — це майже винятково адміністративна та комерційна забудова (будинок міськради, поштамту, кінотеатр імені Лукова, Маріупольський державний університет — МДУ, Приазовський державний технічний університет — ПДТУ, центральна міська бібліотека імені Короленка, великі магазини (торгівельно-розважальні комплекси «Обжора», «Асолют» «Тисяча дрібниць» тощо).
Архітектура решти житлових районів («Західний», «Східний», «Кіровський», «Черьомушки», 5-ий, 17-ий мікрорайони тощо) не відзначаються особливою оригінальністю і подані стандартними 5- та 9-поверховими будинками.
Житловий фонд міста — це 9,82 млн м² загальної площі, забезпеченість населення житлом — 19,3 м² у середньому на 1 мешканця. Частка приватизованого житла 76,3 %.
Розроблений ескіз генерального плану міста.
Найважливіші вулиці [ред.]
- Проспекти Леніна (центральна магістраль), Металургів (з'єднує 3 правобережні райони міста), Перемоги (в Орджонікідзевському районі), Будівельників, Нахімова (2 останніх з'єднують Жовтневий та Приморський райони міста), Ілліча (в Іллічівському районі) тощо.
- Вулиці Артема, Торгова, Карла Лібкнехта, Купріна, Урицького (Жовтневий район), Карпинського, Макара Мазая, Маміна-Сибіряка (Іллічівський район), Олімпійська, Азовстальська (Орджонікідзевський район), Гагаріна, Краснофлотська (Приморський район) тощо.
- Бульвари Шевченка, Богдана Хмельницького (Жовтневий район), Комсомольський (Орджонікідзевський район), Приморський (Приморський район) тощо.
- Площі Адміністративна, Визволення (Жовтневий район), Незалежності, Машинобудівників (Іллічівський район), Перемоги (Орджонікідзевський район), Ленінського Комсомолу (Приморський район) тощо.
У грудні 1991 року рішенням міської ради Маріуполя були перейменовані (повернуті дореволюційні назви) такі вулиці в старій частині міста:
- вул. 1 Травня — вул. Георгіївська,
- вул. III Інтернаціоналу — вул. Торгова,
- вул. Апатова (частина — на схід від проспекту Металургів) — вул. Італійська,
- вул. Донбаська — вул. Миколаївська,
- вул. Івана Франка — вул. Фонтанна,
- вул. Карла Лібкнехта (частина — на схід від проспекту Металургів) — вул. Митрополитська,
- вул. Карла Маркса — вул. Грецька,
- вул. Комсомольська — вул. Євпаторійська,
- вул. Красноармійська — вул. Готфейська,
- вул. Куїнджі — вул. Карасівська,
- вул. Пролетарська — вул. Кафайська,
- вул. Рози Люксембург — вул. Земська,
- вул. Радянська — вул. Харлампіївська.
У 1990—2000-х роках також були перейменовані такі вулиці й площі:
- вул. Серго — вул. Якова Гугеля (в Орджонікідзевському районі) — на честь керівника будівництва й першого директора «Азовсталі»,
- пров. Республіки — вул. Університетська (у центрі міста),
- пл. Конституції — пл. Машинобудівників (у парку Петровського),
- пл. біля плавбасейну «Нептун» — пл. Незалежності.
Див. також
Маріуполь на старих поштівках і фото [ред.]
-
Маріуполь. Колишній Харлампіївський собор 1845 р.добудови 1892, фото 1900 р.
-
Маріуполь, панорама головної вулиці міста до 1916 р. Стара поштівка
-
Маріуполь. Зимовий театр.
-
Маріуполь. Духовне училище.
-
Маріуполь. Державний банк.
-
Маріуполь. Залізничний вокзал первісно.
-
Маріуполь. Європейська вулиця.
-
Маріуполь. Колишній будинок Хараджаєва О.Д., фото 1931 р.
-
Маріуполь. Міська тюрма і водонагнітна вежа.
-
Маріуполь. Трамвай на пр. Республіки (зараз просп. Леніна). Позаду — кінотеатр «Перемога», фото 1948 р.
-
Колишній готель «Континенталь»
-
Маріуполь. Санаторій «Металург» зі скульптурами Леніна та Сталіна.
-
Маріуполь. Будинок зі шпилем, Театральна площа.
Історична забудова в Маріуполі (сецесія) [ред.]
.jpg)
-
Приазовський державний технічний університет.
-
Будинок лікаря Гампера.
-
Маріуполь. Прогімназія Дарій.
-
Колишня Олександрівська чоловіча гімназія, нині Індустріальний коледж.
.jpg)
.jpg)
Парки [ред.]
Міський сквер («Театральна площа»), Екстрім-парк (нові атракціони біля найбільшого в місті Палацу Культури Металургів), Лугопарк імені Гурова (колишній імені 200-річчя Маріуполя), Міський сад («Горсад», «Дитячий ЦПКіВ»), парк «Веселка» у Орджонікідзевському районі, «Петровського» (біля сучасного стадіону «Іллічівець» та споруд баскетбольного клубу «Азовмаш») — у Іллічівському, Приморський парк — у Приморському районі міста.
 |
 |
.JPG) |
 |
|
Міськсад
|
Парк Петровського
|
Парк Веселка
|
Парк 50-річчя Перемоги
|
Пам'ятники [ред.]
.jpg)
У місті є пам'ятники Шевченку, Висоцькому, Куїнджі, Леніну та ін. Монументи на честь визволення Донбасу, металурга та інші.
Міські свята [ред.]
Крім загальноукраїнських свят в Маріуполі святкують:
- День визволення міста від німецько-фашистських загарбників (10 вересня)
- День міста (наступна після дня звільнення Маріуполя неділя вересня)
- День металурга — професійне свято для багатьох мешканців міста
- День машинобудівника
- День моряка та інші професійні свята.
Готелі міста [ред.]
У місті загалом 864 готельних місць |
Казино та нічні клуби [ред.]
|
Герб міста [ред.]
Сучасний варіант герба використовує композиційні принципи й кольори герба ще зразка 1811 року. Щит розділений горизонтально на дві рівні частини. Зверху поле срібного кольору, знизу — синє. Лінія поділяючого поля хвиляста. Синій колір і хвиляста лінія символізують море, тому що Маріуполь портове місто. Срібне поле символізує виробництво сталі. У центрі герба зображений якір — символ портового міста. Причому, сам якір складається з ковша (кільце якоря), що виливає метал по контурі й цифр 1778 — року заснування міста.
Адміністративний поділ [ред.]
| Райони Маріуполя: | Населені пункти: 1 — Сартана 2 — Старий Крим 3 — Талаківка 4 — Гнутове 5 — Ломакине |
- Жовтневий район, центральний район міста. Народна назва центральної частини района — Центр, або Го́род.
- Іллічівський район, на півночі міста, найбільший за площею та за розвитком промисловості. Народна назва: Ілліча.
- Орджонікідзевський район, на сході міста, на лівому березі Кальміуса. Народна назва: Лівий Берег.
- Приморський район, на півдні міста, на березі Азовського моря. Народна назва центральної частини района: Порт.
Населення [ред.]
На 1 січня 2012 року кількість населення склала 464,5 тис. мешканців. За останнє сторіччя кількість населення зросла майже у 12 разів. У місті мешкають українці, росіяни, греки, білоруси, вірмени, євреї тощо. Мова спілкування — це специфічне фонетично-лексичне злиття української, російської та грецької мов, що становить собою особливу приазовську (або маріупольську) говірку. З точки зору фонетики та фразеології мовлення яскраво репрезентує степовий говір української мови.[Джерело?]
Значний вплив у 19 столітті українська мова у Приазов'ї зазнала завдяки перемішуванню із грецькою мовою, яке відбувалося впродовж століття і триває понині. Завдяки активній русифікації у 20 столітті приїждже населення поступово втрачало українську ідентичність, але на сьогодні Маріуполь, як буферна зона між Росією та Україною, перебуває у постійному взаємообміні із переважанням російської. Завдяки постійному припливу сільського населення асиміляційні процеси майже не позначаються на русифікації регіону.
За даними перепису 2001 у міській раді Маріуполя мешкало 514 548 осіб, у тому числі у місті Маріуполь — 492 176 осіб.
Географія та клімат [ред.]
Географія [ред.]
Маріуполь знаходиться на півдні Донецької області, на березі Азовського моря, у гирлі річки Кальміус. Місто займає площу 166,0 км² (з передмістями, тобто територіями, підпорядкованими Маріупольській міській раді — 244,0 км²). У тому числі під забудовою — 106,0 км², зелені масиви займають 80,6 км². Ґрунти території міста переважно солонцюваті чорноземи, зі значною кількістю підземних ґрунтових вод, що часто причиняє зсуви ґрунтів.
Клімат [ред.]
Помірно континентальний з частими засухами та буревіями влітку та відлигами, мрякою взимку. Річна кількість опадів — 400 мм на рік. Астрокліматичні умови дозволяють вирощувати в передмістях Маріуполя теплолюбні сільськогосподарські культури с довгим вегетативним періодом (соняшник, баштан, виноград). Проте водних ресурсів в регіоні обмаль, тому для потреб населення та промисловості використовуються ставки та водосховища.
Напрямок вітру взимку головним чином східний, влітку — північний. Середня температура повітря у січні −5,2 °C, липня +22,7 °C. Кількість опадів — 450 мм щорічно. Абсолютний максимум температури повітря влітку — +40 °C, мінімум — взимку −32 °C.
Екологія [ред.]
Маріуполь займає перше місце в Україні за об'ємами викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами (див. Забруднення атмосфери в містах України у 2011 році). В останні роки проблемами екології почали займатися провідні підприємства міста. За 15 останніх років промислові викиди таким чином знизилися майже в 2 рази.
Влада та політика [ред.]
У місті сформована міська рада, очолює яку міський голова. Місто традиційно підтримує ліві й проросійські політичні сили. На останніх парламентських виборах (2006) місто проголосувало за партію регіонів — 39,72 % голосів, СПУ — 20,38 % голосів, Блок Наталі Вітренко — 9,53 % голосів, КПУ — 3,29 % голосів.
Економіка [ред.]
Промисловість [ред.]
За оборотом реалізації готової продукції промисловість Маріуполя продовжує займати перше місце в регіоні. Загальний обсяг реалізованої продукції промисловості склав 59,22 млрд грн (2010). В розрізі основних груп промислової продукції традиційно переважають:
- продукція металургії і готових металевих виробів — 78,3 %.
- Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча — чистий дохід 13,348 млрд грн.
- Азовсталь Чистий дохід 15,705 млрд грн.
- продукція машинобудування (14,2 %).
- Азовзагальмаш (концерн «Азовмаш», чистий дохід 1,950 млрд грн.
- Маріуопльський завод важкого машинобудування, чистий дохід 1,071 млрд грн.
- судоремонтний завод, завод «Електробутприлад», «Термічний завод», «Азовелектросталь», Маріупольський дослідно-експериментальний завод, завод «Магма».
Транспорт [ред.]
Маріуполь є точкою перетину трас національного та міжнародного значення. Слов'янськ — Донецьк — Маріуполь (P19, Н20) і Ростов-на-Дону — Одеса (E58, М14).
З Маріуполя здійснюється пряме залізничне сполучення з багатьма містами України, Росії, Білорусі. З маріупольського аеропорту здійснюються рейси в міста України, Росії, Туреччини, Греції та інших країн. У місті функціонує міжнародний автовокзал і приміська автостанція АС-2. Маріупольський морський торговельний порт (найбільший на Азовському морі і один з найбільших в Україні, вантажообіг близько 15 мільйонів тонн на рік) цілий рік здійснює вантажоперевезення в десятки країн світу.
У місті діє автобусне, тролейбусне, трамвайне сполучення; зареєстровано близько 100 тисяч одиниць автомобільного транспорту.
 |
 |
 |
 |
|
Автовокзал
|
Морський вокзал
|
Будівництво [ред.]
Переважає промислове будівництво. Масова забудова житлових кварталів у місті скінчилася у 80-х роках минулого сторіччя. Зараз будується головним чином комфортабельне житло. Будівельними установами міста за 9 місяців 2005 року виконаний обсяг підрядних будівельно-монтажних робіт на 304,4 млн. гривень. Міська частка за цим показником в загальнообласному — 22,1 %.
Зв'язок [ред.]
У місті працюють усі провідні українські оператори мобільного зв'язку. В радянський час в місті працювало 10 АТС, в останній час додалося ще 6 цифрових АТС.
Див. також:
- Поштові індекси Маріуполя (з адресою поштових відділень).
Фінанси [ред.]
Дохід бюджету міста у 2004 році склав 225 769,4 тис. грн., з них перераховано в державний бюджет України 83 332,0 тис. грн. Місто — один з найбільших донорів державного бюджету України (після Києва та Запоріжжя). Середня заробітна плата у 2005 році по місту — 1 262,04 грн. (250 доларів США) в місяць — одна з найбільших в країні. Середня пенсія у місті — 423,15 грн. Середньорічна чисельність штатних робітників 173 700 осіб. Фонд заробітної плати міста — 219,2 млн грн. у рік.
Борги підприємств міста по заробітній платі скоротилися за 2005 рік на 1,1 % і становлять 5,1 млн. гривень. Обсяг наданих послуг за 9 місяців 2005 року — 860,4 млн. гривень, обсяг роздрібної торгівлі за той же термін — 838,7 млн. грн. Обсяг наданих послуг за 2004 рік — 805,6 млн. гривень. Підприємствами міста за 9 місяців 2005 року отримано позитивний фінансовий результат (прибуток) сумою 3,2 млрд. гривень, що на 23,6 % більше торічного. Прямі іноземні інвестиції (на початок 2004 року) — 21,2 млн долл. США (42 долари США на 1 мешканця).
Кількість малих підприємств — 3 430 (68 на 10 тис. мешканців) на 2004 рік. Їх частка в загальному виробництві продукції та послуг — 1,8 %. Кількість підприємств-експотерів — 108. Вартість загального експорту товарів Маріуполя — 2,1 млрд. долл. США.
Культура [ред.]
.jpg)
Культурно-просвітницькі організації [ред.]
- Театри:
- Донецький обласний російський драматичний театр. У 2003 році найстаріший театр області відсвяткував своє 125-річчя. У театрі працює талановитий колектив акторів, серед яких 2 народних та 2 заслужених артиста України. За внесок у духовне виховання регіону драмтеатр у 2000 році став лауреатом конкурсу «Золотий Скіф».
- Театр ляльок (створений у 1999 році).
- Кінотеатри:
- Буревісник
- імені Лукова
- Комсомолець
- Побєда («Перемога»)
- Савона
- Союз
- Ювілейний
- Палаци культури (разом з так званими клубами — всього 16 одиниць):
- Азовсталь
- Іскра
- Маркохім
- Металургів
- Міський палац культури
- Моряків
- Палац дитячого та юнацького мистецтва («Будинок піонерів»)
- Строїтель (Будівник)
- Виставкові зали, музеї:
- Маріупольський краєзнавчий музей
- Художній музей імені Куїнджі (відкрито у 2010 р.)
- Виставковий зал імені А. І. Куїнджі
- Музей етнографії (в минулому музей А. О. Жданова)
- Музей медальєра Юхима Харабета
- Харбарбонд
- Азовський морський музей ім. В. А. Палія
- музейні зали промислових підприємств та їх підрозділів, установ та організацій міста:
- Бібліотеки:
- Центральна імені В. Г. Короленка;
- Центральна дитяча імені М. Горького;
- Найстаріша бібліотека міста імені О. С. Серафимовича;
- а також: імені А. П. Гайдара, Гончара, М. С. Грушевського, Н. К. Крупської, Купріна, Лесі Українки, С.Я Маршака, П. Морозова, А. С. Новікова-Прибоя, О. С. Пушкіна, М. А. Свєтлова, І. С. Тургенєва, І. Я. Франко, Чехова, К. І. Чуковського, промислових підприємств, установ та організацій міста.
В передмістях міста на березі Азовського моря відкритий пам'ятник археології пізньонеолітичний родоплемінний могильник кінця III тисячоліття до нашої ери. Під час розкопок тут було знайдено більш ніж 120 скелетів. Поряд із ними знайдено кам'яні та кісткові знаряддя, буси, прикраси з мушлі молюсків, зубів тварин.
Місто Маріуполь двічі приймав Міжнародний фестиваль грецької культури «Мега-Йорти» імені Доната Патричі 1990 та 1991 року.
Література та мистецтво [ред.]
Творчі організації художників, об'єднання журналістів Маріуполя, літературне об'єднання «Азов'я» (з 1924 р., біля 100 членів) тощо. Твори маріупольських поетів та письменників: М.Берилова, А. Білоуса, Г.Мороза, О.Шапурми, О.Савченка, В.Кіора, Н.Харакоз, Л.Кірьякова, Л.Білозерової, П.Бессонова, О.Заруби написані українською, російською, грецькою мовами. Зараз в місті мешкає 10 членів Національної Спілки письменників України.
Релігійні установи [ред.]
.jpg)
- 11 церков Української Православної Церкви Московського Патріархату.
- 3 церкви Української Православної Церкви Київського Патріархату.
- 52 різні релігійні громади.
Місто прикрашає Свято-Микольський собор (Жовтневий район, Новоселівка) — в 1989 році була закладена нова будівля церкви в традиційному стилі російських православних церков. Зводилася вона на кошти парафіян. Освячена в 1991 році. У храмі перебувають дві великих святині — копія чудотворної ікони Божої Матері «Маріупольської»; і моці святителя Ігнатія Маріупольського. Щопонеділка (крім свят) у храмі відбувається водосвятний молебень перед іконою Пресвятої Богородиці «Всецариця», що допомагає при онкологічних захворюваннях. При храмі також діє дитяча недільна школа. Престольний день — 19 грудня.
Інші храми міста:
- Свято-Миколаївський Портовський (Приморський район) — довгий час на місці храму стояв хрест. Як прихід він з'явився у 1999 році. Новий храм побудований в 2001 році. Освячення робив надстоятель УПЦ — блаженнійший Володимир, митрополит Київський і всея України. Щочетверга (крім періоду Великого поста) у храмі відбувається водосвятный молебень із читанням акафіста святителю Миколі Чудотворцю. Престольний день — 22 травня,
- Святого архістратигу Михайла (Орджонікідзевский район) — відкритий в 1997 році. У храмі перебуває копія чудотворної ікони Божої Матері «Життєдайне Джерело». На честь цієї ікони освячений нижній храм. Щоп'ятниці й воскресіння перед цією іконою відбувається водосвятний молебень. На території храму встановлений пам'ятник митрополиту Ігнатію Маріупольському. Престольні дні — 21 листопада і п'ятниця Світлої седмиці (перша п'ятниця після Великодня),
- Свято-Преображенський («Спаській»; Приморський район, Черемушки),
- Свято-Іллінський («Пророка Іллі» Іллічівський район),
- Свято-Успенський (Орджонікідзевський район),
- Святого князя Володимира (Орджонікідзевський район),
- Преподобного Амвросія Оптинського (Іллічівський район, Волонтерівка),
- Священомученіка Варлампія (Іллічівський район, Мирний),
- Великомученика Георгія (Іллічівський район, Сартана),
- Різдва Богородиці (Іллічівський район, Талаковка),
- Бориса та Глеба (Приморський район, селище Моряків, будується)
Засоби масової інформації [ред.]
Працює більш ніж 20 місцевих газет, у тому числі:
- «Приазовский рабочий»
- «Мариупольская жизнь»
- «Мариупольская неделя»
- «Ильичёвец» («Іллічівець»)
- «Азовсталец»
- «Азовский Моряк»
- «Азовский Машиностроитель»
- «Афиша»
- «Вестник Приазовья»
- «Вечерний Мариуполь» тощо
7 радіостанцій, 7 регіональних телевізійних компаній та каналів:
- Телекомпанія «Сигма»
- Телекомпанія «МТВ» («Маріупольське телебачення»)
- Телекомпанія «ТВ 7»
- Телекомпанія «Інтер-Маріуполь»
- Телекомпанія «Формат» тощо
Ретрансляція біля 15 загальноукраїнських каналів («Інтер», «1+1», «СТБ», «НТН», «5 Канал», «ICTV», «Перший Національний», «Новий», ТРК «Україна» тощо).
Туризм [ред.]
Туристичний інтерес має головним чином узбережжя Азовського моря. Навколо міста протянулася смуга курортних селищ: Мелекине, Урзуф, Ялта, Сєдове, Безіменне, Сопине тощо. Працюють туристичні фірми («Азов-Вояж», «Азовінтур» тощо).
Перші санаторії відчинені в місті у 1926 році. Вздовж моря тут на протязі 16 км протягнулася вузька смуга піщаних пляжів. Температура води улітку +22…+24°С. Тривалість купального сезону — 120 днів.
Спорт [ред.]
У вищій футбольній лізі України грає маріупольська команда «Іллічівець». Баскетбольний клуб «Азовмаш» — неодноразовий чемпіон України. Клуб водного поло «Іллічівець» — протягом багатьох років — постійний чемпіон України. Вагомих успіхів отримала школа маріупольського боксу, греко-римської боротьби, художньої гімнастики тощо.
Спортивні споруди міста (всього — 585):
- стадіон «Іллічівець» (в минулому — «Новатор»)
- спорткомплекс «Азовсталь» (стадіон, манеж)
- стадіон «Азовець» (в минулому «Локомотив»)
- спорткомплекс «Азовмаш» (спортивно-борцовий клуб «Гелікон»)
- спорткомплекс «Садко»
- спорткомплекс «Водник»
- плавбасейн «Нептун»
- шаховий клуб «Азовсталь»
- яхт-клуб «Азовсталь»
- водні станції «Маркохім», комбіната імені Ілліча, «Азовжелезобетон».
Освіта [ред.]
В місті 2 державних університети, 3 інститути, 2 академії, 6 технікумів, 4 коледжи. Працює 81 загальноосвітня установа, у тому числі 67 загальноосвітніх шкіл (вчаться 48 500 школярів), 2 гімназії, 3 ліцеї, 4 вечірні змінні школи, 3 інтернати, 2 приватні школи, 11 професійно-технічних установ (6 274 учнів), 94 дитячих дошкільних установ (12 700 дітей).
Громадські об'єднання [ред.]
Біля 300 громадських об'єднань, у тому числі 22 профспілкові організації, представництва біля 40 політичних партій, 16 молодіжних, 4 жіночих організацій, 37 об'єднань ветеранів та інвалідів, 134 національно-культурні громади.
- Генеральне консульство Республіки Греція у Маріуполі.
- Генеральне консульство Республіки Кіпр у Маріуполі.
Охорона здоров'я [ред.]
70 лікувальних, лікувально-оздоровчих та медичних установ — лікарні, поліклініки, санепідстанції, станція переливання крові, станція швидкої та невідкладної медичної допомоги, санаторії, санаторії-профілакторії, обласний центр соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, міські центри: гастроентерологічний, торакальної хірургії, кровотеч, панкреатичний, мікрохірургії ока. Центральна басейнова лікарня на водному транспорті тощо.
Відомі маріупольці [ред.]
- Айналов Дмитро Власович — мистецтвознавець;
- Сергій Балтача — український футболіст
- Нільсен Віктор Олександрович — архітектор доби сецесії.
- Віктор Бар'яхтар — український фізик, академік НАНУ
- Дмитро Бобишев — російський поет
- Володимир Бойко — герой України, голова правління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.
- Сергій Войченко — білоруський фотохудожник
- Горбань Г. Я. — герой Соц. Праці, сталевар «Азовсталі»;
- Михайло Степанович Гришко (1901–1973) - український співак (баритон), народний артист СРСР.
- Андрій Жданов — радянський партійний керівник, секретар ЦК ВКП(б) з ідеології у повоєнні роки;
- Максимович Володимир Олександрович - український науковець-медик, доктор медичних наук, професор
- Могилевський Олександр Павлович (1985–1980) - радянський художник графік, художник книги.
- Геннадій Іванов — кінорежисер
- Данчилишин Володимир Андрійович — український актор.
- Ігнатій (Хазадинов) — грецький митрополит, під його керівництвом греки переселились у Маріуполь.
- Анатолій Кіфішин — шумеролог, розшифрував надписи з Кам'яної могили
- Андрій Козлов — телевізійний продюсер, гравець «Що, де, коли»
- Людмила Коваленко — українська письменниця
- Фелікс Крівін — російський письменник
- Архип Куїнджі — художник-пейзажист, дійсний член Академії мистецтв;
- Макар Мазай — відомий сталевар заводу ім. Ілліча, що встановив світові рекорди з виробку сталі;
- Геннадій Мацука — український біолог, академік НАНУ
- В'ячеслав Олійник — борець, олімпійський чемпіон
- Пічул Василь Володимирович — кінорежисер, фільм «Маленькая Вера» (зйомки фільму " Маленька Віра " здійснювалися у Маріуполі)
- Гавриїл Попов — мер Москви (1990–1992)
- Олександр Сахаров (Alexander Sakharoff) — балетний танцівник, викладач та хореограф
- Петро Шелест — перший секретар ЦК КПУ, працював начальником цеху ММК
- Георгій Челпанов — вчений-філософ, професор Московського університету, який заснував у 1912 році у Москві інститут психології;
- Віктор Чукарін — український гімнаст, олімпійський чемпіон
- Юрій Хотлубей — мер Маріуполя
- Юхим Вікторович Харабет — медальєр світового рівня, скульптор.
- Коротков Георгій Йосипович — скульптор.
- Мазур Павло — краєзнавець
- Слабинський Петро Іванович — український художник.
- В'ячеслав Ворон — автор-виконавець пісень про Маріуполь («Мариуполь», «Любимый город», «Маріуполь»(укр.))
- Кривін Фелікс Давидович — український письменник.
- Мішурін Олексій Олександрович — український кінорежисер, кінооператор.
- Ткаченко Іван Семенович — доктор економічних наук, академік.
Герої Радянського Союзу [ред.]
В місті народилось шість Героїв Радянського Союзу[1]:
- Калабун Валентин Васильович;
- Моісеєнко Анатолій Степанович;
- Нестеренко Дмитро Якович;
- Пироженко Степан Матвійович
Див. також: Маріупольці Герої, Почесні громадяни Маріуполя.
Назви міста іншими мовами [ред.]
- Російською: Мариуполь
- Англійською та німецькою: Mariupol (Mariupol')
- Французькою: Marioupol
- Японською: マリウーポリ та マリウポリ
- Китайською: 马里乌波尔
- Білоруською: Марыупаль, Марыюпаль
- Грецька: Μαριούπολης
Неправильні назви українською: Мариуполь, Маріупіль, Мариупіль.
Альтернативна назва українською: Маріюпіль.
Статті про Маріуполь [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Вечірній Маріуполь(рос.)
Література і джерела [ред.]
- История городов и сел. Украинской ССР. Донецкая область. — К.: Укр. сов. энциклопедия, 1976.
- Дидова А. З. Памятные места Донбасса: Путеводитель. — Донецк: Донбас, 1979.
- Восстановление Донбасса (1946–1950): Док. и матер.. — К.: Политиздат Украины, 1986.
- Савченко А. П. Городу Марии — 225. — Мариуполь: «Світильник» ОРА Интернешил, 2003. ISBN 966-7262-22-5
- Яруцкий Л. Мариупольская старина. — 1991.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Маріуполь - Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Маріуполь |
- Влада
- Міська рада: www.marsovet.org.ua
- Підприємства
- Засоби масової інформації
- Суспільство
- Соціальна сфера
- Спорт
- Різне
Використовувалися матеріали Маріупольських міських сайтів, Маріупольської міської ради, Маріупольського краєзнавчого музею, Прес-центру ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Центрального виборчого комітету України, Верховної Ради України, результатів Всеукраїнського перепису населення (2001) тощо.
|
||||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||
|
||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||||
|
|
|||||
