Позивач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Позива́ч — фізична або юридична особа, учасник судового процесу, який пред'являє через суд до відповідача позов по спорах, що виникають з цивільних, господарських, адміністративних, сімейних, трудових правовідносин.

В господарському процесі позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.[1]

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.[2]

Цивільний позивач[ред.ред. код]

Цивільним позивачем (не плутати з позивачем у цивільній справі) визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому- особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя ви­носять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний позивач — це громадянин, підприємство, установа є, організація, що потерпіли матеріальний збиток від злочину та сунули вимогу про його відшкодування у порядку кримінального судочинства.

Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у су­довому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними по­зову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не прова­дилось,— після призначення справи до судового розгля­ду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом.[3]

Заява про цивільний позов подається тому органу, у провадженні якого перебуває справа. Органи розслідування, прокурор, суд повинні перевірити наявність підстав для одночасного розгляду позову і кримінальної справи. Про визнання цивільним позивачем або про відмову в такому визнанні особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суддя виносять мотивовану постанову, а суд — ухвалу.

Після того як дану особу визнано цивільним позивачем, вона стає учасником процесу та набуває прав, передбачених ст. 50 КПК України.

Якщо в результаті злочину громадянину заподіяно не тільки матеріальної, а й фізичної або моральної шкоди, він може виступи­ти в процесі одночасно і як цивільний позивач, і як потерпілий. Про визнання даного громадянина одночасно і позивачем, і потерпілим у справі слідчий, особа, яка провадить дізнання, або прокурор ви­носять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний позивач зобов'язаний за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора і суду надавати документи, які він має у своєму розпорядженні, пов'язані з заявленим позовом. У разі, коли цивільний позивач не з'явиться у судове засідання, позов не роз­глядається, якщо суд вважає за неможливе розглядати його за відсутності цивільного позивача. Якщо цивільний позов зали­шається без розгляду, за зацікавленими особами зберігається право заявити його в порядку цивільного судочинства.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Господарський процесуальний кодекс України (ст.21) м. Київ, 6 листопада 1991 року N 1798-XII (Назва Кодексу в редакції Закону N 2539-III від 21.06.2001)
  2. Кодекс адміністративного судочинства України (ст.3,50) м. Київ, 6 липня 2005 року N 2747-IV.
  3. Стаття 50 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законами № 1381-ХГ/(1381-14)від 13.01.2000, № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001

Обвинувач