Православне сповідання віри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Православне сповідання віри
Перша сторінка видання 1750 року у друкарні Києво-Печерської лаври
Жанр катехизм
Автор Петро Могила, Ісайя Козловський-Трофимович
Мова староцерковнослов'янська
Написано 1640

«Правосла́вне сповіда́ння ві́ри» (церк.-слов. Православноє исповѣданїє вѣры) — староцерковнослов'янський православний катехизис київського митрополита Петра Могили та Ісаї Козловського-Трофимовича. Написаний 1640 року в Києві. Систематизував та уніфікував віросповідні догмати та їх тлумачення, що поширювалися на українських землях та в православ'ї загалом.[1]. Розглянутий на Київському соборі (ІХ.1640) та на помісному соборі в Яссах (ІХ-Х.1642). Затверджений тогочасними патріархами Сходу[2]. Справив великий вплив на православну богословську освіту[2][3]. Також — Великий катехізис Петра Могили.

Назви[ред. | ред. код]

  • «Православне сповідання віри католицької та апостольської церкви східної» (церк.-слов. Православноє исповѣданїє вѣры, Кафолічєскїѧ и Апостолскїѧ Црквє Восточныѧ) — повна назва.
  • «Православне сповідання віри» — коротка назва.
  • «Виклад віри церкви Малої Росії» — первісна назва.
  • «Великий катехізис» — скорочена назва.

Історія видання[ред. | ред. код]

1629 року у Женеві, одному з центрів Реформації, латинською мовою було опубліковано «Сповідання віри православної» Константинопольського патріарха Кирила Лукаріса, яке було написане під значним впливом кальвінізму. Поява цієї праці зчинила фурор у релігійних та політичних колах Європи. Невдовзі після загибелі Лукаріса у 1638 році, Константинопольський православний собор наклав анафему на Кирила та його «Сповідання». Засуджено Лукаріса було і на наступних соборах — Київському 1640 року та Яському 1642 року.[3]

На хвилі відстоювання недоторканності православних догматів і було написане «Православне сповідання віри», яке початково призначалося для використання в межах Малоросії. На меті Петра Могили було дати недвозначене і чітке визначення православ'я за найвищими взірцями римо-католицької вченості й за методологією латинських викладів віри.[3]

«Православне сповідання віри» було прийняте на соборі у Києві (1640), а згодом, в дещо підправленому за низкою важливих питань вигляді, знову було прийняте на соборі у румунських Яссах (1642). Там само воно було перекладене грецькою богословом Мелетієм Сірігосом (або Сірігом), який написав власну критику твору («Противоглаголание»[4]). У перекладі було усунуто деякий вплив латинства (відновлено початкову візантійську позицію щодо чистилища та засновничих слів Євхаристії). В такому оновленому вигляді працю було схвалено Константинопольським собором 1643 року.[3]

Оскільки греки не поспішали з виданням «Православного сповідування віри» (яке згодом стало також відомим як «Великий Катехизис» Петра Могили), київський митрополит видрукував його скорочений варіант українською і польською мовами, відомий як «Малий Катехизис», що мав заголовок «Събраніе короткой науки о артикулах веры православно-кафолической христианской ведлуг вызнаннія и науки церкве» (Київ, 1645).[2]

Згодом, вже після смерті Могили, «Великий Катехизис» був видрукуваний у Амстердамі (1667) грецькою мовою, а також у багатьох інших європейських країнах грецькою, латинською, церковно-слов'янською, румунською, російською та іншими мовами.[2] В 1695 році його було опубліковано в Лейпцигу. Наступного року, за патріарха Андріана, у Москві вийшов слов'янський переклад «Сповідання», а у 1837 році синод російської православної церкви виніс рішення перекласти «Сповідання» російською мовою.[5][6]

Зміст книги[ред. | ред. код]

Книга сприятливо для релігійного навчання укладена в формі питань та відповідей.[7]

Принципами структурної побудови книги є три богословські цноти: віра, надія, любов. Серед них найважливіше місце посідає любов, яку автори розглядають як принцип Бога, світу і людини. Значну увагу приділено проблемі внутрішньої людини і її серцю як центру духовного життя, переображення і єднання з Богом.[2]

Твір не має полемічного характеру, але викладаючи катехизичне вчення, автори відзначають розходження православних і католицьких догматів (зверхність влади Папи Римського над християнським світом, походження Святого Духа «і від Сина», чистилище). Ці догмати вони не приймають і критикують. Так само протестантському розумінню свободи волі, передвизначення, добрих справ, значення віри для спасіння вони протиставляють православне тлумачення. Але в процесі доведення автори широко послуговуються раціоналістичними доказами, використовують праці вчених різних сповідань.[2]

Оцінки[ред. | ред. код]

  • Перша з трьох символічних книг у православ'ї (дві інші — «Послання патріархів православної католицької церкви» 1723 року та катехизис Філарета Московського[ru][5])[1]. У середині ХІХ століття Російська православна церква переоцінила значення символічних книг як зайвий західний вплив, і їх богословське значення поступово почалося зменшуватися[3][5].
  • За оцінкою україністки та дослідниці життя і творчості Петра Могили Валерії Нічик, книга впродовж трьох століть не втратила значення кращого викладу символу віри і зберігає його й понині.[2]
  • Відомий історик церкви Макарій (Булгаков) у 1848 році дав таку оцінку «Православного сповідання віри»:[8]

Православне Сповідання воістину становить епоху у… історії (православного богослів'я). Досі сини Церкви Східної не мали осібної символічної книги, у якій би могли знаходити для себе найдетальніше керівництво, дане від імені самої Церкви, керівництво у ділі віри. Православне Сповідання Петра Могили… стало першою символічною книгою Східної Церкви. Тут вперше викладені всі догмати від її імені з можливою точністю… Отже тут дано якомога детальніше і разом з тим надійніше керівництво у ділі віри, як усім православним, так, зокрема, і православним богословам при ґрунтовному розкритті догматів.

Оригінальний текст (рос.)
Православное Исповедание поистине составляет эпоху в... истории (православного богословия). Доселе сыны Церкви Восточной не имели особой символической книги, в которой бы могли находить для себя подробнейшее руководство, данное от имени самой Церкви, руководство в деле веры. Православное Исповедание Петра Могилы... явилось первою символическою книгою Восточной Церкви. Здесь в первый раз изложены все догматы от ее имени в возможной точности... Здесь, следовательно, дано подробнейшее и вместе надежнейшее руководство в деле веры, как всем православным, так, в частности, и православным богословам при обстоятельном раскрытии догматов.

Натомість сучасний російський дослідник Олександр Дворкін називає книгу «фатальним документом», негативно розцінюючи вплив католицизму, що відчувається у книзі. На його думку «Православне сповідання віри» є найбільш «латинським за духом та формою» документом, який коли-небудь офіційно був схваленим православними ієрархами за всю історію православної церкви. Він також вважає, що праця була написана під значним впливом католицького катехизису Петра Канізія.

Видання[ред. | ред. код]

  • Ортодокс омологія сирѣчь Православное исповѣданіе католіческія и апостолскія церкве восточныя новопереведеся c елліногреческого языка. — М., 1696 (у співавт. з Ісаєю Трофимовичем).
  • Катихисис сирѣчь исповѣданіе православныя вѣры католіческія и апостолскія церкве восточныя… — К., 1712.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Валерія Нічик. Петро Могила в духовній історії України. — К., 1997. — С. 12-35.
  2. ↑ а б в г д е ж Нічик Валерія. Православне сповідування віри.
  3. ↑ а б в г д Эпилог. После Империи. II. Церковь и инославие // Дворкин А.П. Очерки по истории Вселенской Православной Церкви: Курс лекций. Нижний Новгород: Издательство Братства во имя св. князя Александра Невского, 2005. (рос.)
  4. ↑ Мелетий Сириг // Брокгауз и Ефрон. Энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 2012.
  5. ↑ а б в 2.3.5. «Символические книги» Православия. // Давыденков О. В., прот. Догматическое богословие. — М.: Изд-во ПСТГУ, 2007. — 415 с.
  6. ↑ V. Оценка "исповеданий веры". Катехизис Митрополита Филарета (Дроздова) // Архиепископ Василий (Кривошеин). Обзор Существующих Символических Документов и Вопрос Составления Нового.
  7. ↑ В 1640 году в Киеве начался церковный собор, утвердивший православный катехизис [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] — UBR.ua.
  8. ↑ Христианское чтение на 1848 год

Джерела[ред. | ред. код]

  • Andre Partykevich. Metropolitan Petro Mohyla and the Orthodox Confession of Faith. — Little Litany Press, 2014. — ISBN 978-0692272077

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Православне сповідання віри

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Православне_сповідання_віри&oldid=38683041