Приз Сікорського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проект Da vinci III розроблений командою з Кал.теху у 1989 році.

Приз Сікорського (англ. Sikorsky Prize) — нагорода, заснована в 1980 році Американською гелікоптерною спілкою (англ. AHS). [1] Нагорода мала бути сплачена за умови здійснення контрольованого вертикального польоту з використанням винятково людської мускульної сили. Премія названа на честь американського авіаконструктора українського походження Ігоря Сікорського.  [2] Канадська команда Atlas 11 липня 2013 року здобула приз.

В 1980 році, коли премія була назначена Американською гелікоптерною спілкою її сума становила 20 000 $. У 2009 році сума винагороди завдяки компанії Sikorsky Aircraft була збільшена до 250 000 $. [3]

Умови[ред.ред. код]

Основі вимоги, щодо виплати премії зазначені Американською гелікоптерною спілкою [1]:

  • Конструкція повинна бути тяжчою за повітря. Заборонено використання газів легших за повітря.
  • Швидкість руху повітряних мас (вітру) не може перевищувати на момент спроби 3 км/год.
  • Машина має бути вертикального злету та посадки (VTOL) із конфігурацією на основі крил, що обертаються.
  • Механізм має бути контрольований лише екіпажем під час запуску і польоту.
  • Заборонено використання пристроїв для збереження енергії.
  • Під час лету членам екіпажу заборонено полишати чи підсаджуватися в апарат. Також заборонено позбуватися якихось речовин.
  • Пілотам заборонено використовувати допінг-речовини здатні підсилити якісь здатності людини.
  • Машинп повинна пробути щонайменше 60 секунд у повітрі і найнижча частина її частина має бути на висоті понад 3 метри відносно поверхні.
  • Апарат не повинен відхилитися більше ніж на 10 метрів від стартової позиції.
  • При зльоті-посадці допускається поміч двох людей на поверхні, але лише з метою стабілізації машини.
  • Для зарахування спроби, її повинен засвідчити комісар з Міжнародної авіаційної федерації (англ. FAI).

Спроби здобуття[ред.ред. код]

На відміну від літаків на основі мускульної сили людини, які вже навіть перелітали Ла-Манш, апаратам вертикального злету ледь вдається припіднятися над поверхнею. Лише трьом командам здобувачів вдавалося піднятися над поверхнею. [3][4]
Зокрема:

  • 1989 апарат створений студентами Каліфорнійського Політеху зміг піднятися в повітря на 7.1 секунди. Керівник проекту Луїс Обіспо.
  • 07.03.1994 апарат Yuri I, створений студентами з університету Ніхон під керівництвом Акіро Наїто, завис у повітрі на висоті 20 см впродовж 19.46 секунд.
  • 12.05.2011 апарат Gamera, від команди на чолі з Брендоном Бушем, зміг лише відірватися від поверхні в Мериленді.

Виконання умов[ред.ред. код]

11 липня 2013 року команда двох канадців на гелікоптері Atlas успішно виконала умови конкурсу[5].

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б «Регламент премії» (pdf) ((англ.)). на сайті Спільноти вертикальних польотів VTOL.org. Процитовано 2011-05-14. 
  2. Джінна Джонсон (2011-05-12). «Maryland’s human-powered helicopter takes off» ((англ.)). на сайті Washington Post. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-05-14. 
  3. а б Леонід Попов (2011-05-12). «Американцы испытали сложнейший педальный вертолёт» ((рос.)). на сайті Membara.ru. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-05-14. 
  4. Константін Болотов (2002-06-12). «Human Powered Helicopter: изобретайте и летайте своими силами» ((рос.)). на сайті Membara.ru. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-05-14. 
  5. AeroVelo Officially Awarded AHS Sikorsky Prize!.