Природні ресурси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Природні ресурси — це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства. Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання — на вичерпні (поновлювані й непоновлювані) і невичерпні та ін. До природних ресурсів входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Основний напрям освоєння природних ресурсів — їх комплексне використання.

Класифікація[ред.ред. код]

Природні ресурси поділяються на ресурси неживої природи і ресурси живої природи. Речовина природи, яка залучена до суспільного виробництва і складає його сировинну й енергетичну базу.

Ресурси поділяються на: первинні, вторинні, невичерпні, вичерпні, відновні та невідновні.

Природними ресурсами є:

  • землі, земельні ресурси
  • надра
  • води
  • повітряний простір
  • атмосферне повітря
  • клімат[1][2]
  • радіочастотний ресурс
  • фауна|тваринний світ
  • флора|рослинний світ
  • альтернативні джерела енергії.

Природні ресурси є компонентами навколишнього середовища, серед якого виділяють

  • водне середовище
  • повітряне середовище
  • ґрунт
  • флора|рослинний і фауна|тваринний світ
  • техногенне середовище
  • соціальне середовище.

Поновлювані і непоновлювані природні ресурси[ред.ред. код]

Розрізняють відновні і невідновні природні ресурси.

Невідновні природні ресурси (рос. невозобновимые природные ресурсы, англ. nonrenewable natural resources, нім. nichtergänzende Naturschätze m pl) — ресурси природи, що зовсім не відновлюють свій кількісний і якісний стан після використання їх або відновлюють його протягом тривалого часу. Належать до вичерпних природних ресурсів, куди включають більшість корисних копалин (руди, вугілля, нафта, горючі сланці, мінеральні будівельні матеріали тощо).

Відновні природні ресурси — ресурси рік, озер, морів, океану, рослинний і тваринний світ тощо.

Оцінка природних ресурсів[ред.ред. код]

Оцінка природних ресурсів — це значення екологічної, гігієнічної, соціально-психологічної та інших цінностей природного об'єкта. Оцінка виражається переважно в екологічних показниках.

Регулювання використання природних ресурсів[ред.ред. код]

Юридичне значення природних ресурсів[ред.ред. код]

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:
а) територіальні та внутрішні морські води;
б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
в) атмосферне повітря;
г) підземні води;
ґ) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;
д) лісові ресурси державного значення;
е) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
є) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони тощо.

Відтворення природних ресурсів[ред.ред. код]

Відтворення природних ресурсів відбувається протягом великого проміжку часу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кліматичні ресурси — невичерпні природні ресурси, що включають сонячну енергію, вологу та енергію вітру. Вони не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людства, не знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись (забруднюватись) або покращуватись (за умов цілеспрямованої діяльності).
  2. Поєднання тепла, вологи, водного режиму, ґрунтів певної території, що використовуються в сільському господарстві, називають агрокліматичними ресурсами.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К.: Либідь, 1996.
  2. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астропринт, 2001.
  3. Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методика. — Одеса: Астропринт, 2005.
  4. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. — Львів, Видавництво ЛНУ, 2003.
  1. (рос.) Минц А. А. Экономическая оценка естественных ресурсов. — М.: Мысль, 1982.