Земельні ресурси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Земе́льні ресу́рси (у ранішній географічній літературі — поземе́лля) — частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства, основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з чисельним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія)[1]. Див. також: намивні території, антропогенний ландшафт.

Землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Структура земельних ресурсів природних регіонів планети[ред.ред. код]

Земельний фонд планети[2]
Категорія земель Площа, млн км2 % площі суші:
Льодовики 16,3 11
Полярні і високогірні пустелі 5 3,3
Тундри та лісотундри 7 4,7
Болота поза тундр 4 2,7
Озера, річки, водосховища 3,2 2,1
Незрошуваних пустелі, скельні ґрунти і прибережні піски 18,2 12,2
Ліси 40,3 27
Трав'янисто-чагарникові пасовиська та природні луки 28,5 19
Землеробська площа 19 13
Землі промислового і міського призначення 3 2
Землі, схильні до ерозії, засолення, заболочування, латеритні та гіпсова кори та ін 4,5 3
Суша в цілому 149 100

Якщо весь земельний фонд (13 400 млн га) прийняти за 100%, то найбільша частка (25%) припадатиме на Азію, а найменша (6%) — на Австралію та Океанію. Найбільша частка пасовищ припадає на Африку (24%). Орні землі (11% земельного фонду) дають 88% продуктів харчування. Пасовища та луки, що займають 26% земельного фонду, дають ще 10% продуктів[1].

Країни та регіони неоднаково забезпечені земельними ресурсами, особливо це стосується сільськогосподарських земель. На Євразію припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку — 15%, на Африку — 15%, на Південну Америку — 8%, на Австралію — 3%. Більша частина (80%) світової ріллі розміщена в посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24%) та Азії (18%)[1].

Світовий показник забезпеченості сільськогосподарськими землями на душу населення становить — 0,23 га. В різних країнах цей показник суттєво відрізняється. В Австралії він становить — 2,45 га, Канаді — 1,48 га, Україні - 1,07 га, Росії — 0,9 га. У Китаї, Бангладеш та Бельгії на кожного мешканця припадає 0,07 га, у Єгипті — 0,05 га, у Японії — 0,03 га[1].

Одна з головних екологічних проблем пов'язана з погіршенням стану земельних ресурсів. За історичний час внаслідок прискореної ерозії, дефляції і інших негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель. До утворення пустель схильна площа в 4,5 млрд га, на якій проживає близько 850 млн чол. Пустелі швидко розвиваються (до 5 — 7 млн га на рік) у тропічних районах Африки, Азії і Америки, а також в субтропіках Мексики. Швидкість зникнення лісів становить 6 — 20 млн га на рік.


Земельні ресурси України[ред.ред. код]

Структура земельних ресурсів природних регіонів України[3]
Природні зони Загальна площа, тис. га Орні землі Багаторічні насадження Сіножаті Пасовища Ліси Інші угіддя
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
тис. га  % від загальної
площі
Зона мішаних лісів 11 231.3 4 042.0 36.0 88.5 0.8 1 044.8 9.3 779.6 6.9 3 455.0 30.8 1 821.4 16.2
Лісостепова зона 20 643.6 13 668.4 66.4 350.0 1.6 766.8 3.7 939.9 4.5 2 980.0 14.9 1 938.5 9.3
Степова зона 24 386.3 15 837.3 64.9 577.6 2.4 185.5 0.8 2632.4 10.8 1 029.3 4.2 4 124.4 16.9
Карпати і Закарпатська низовина 3 314.2 641.5 19.4 73.6 2.2 230.3 6.9 335.5 10.1 1 871.7 56.5 161.6 1.9
Гірський Крим 779.6 167.8 21.6 68.1 8.7 121.9 15.6 309.0 39.6 112.8 14.5
Земельні ресурси та їх структура
Частка земель сільгосппризначення у структурі земельного фонду)

Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше в Закарпатській областях.

Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводиться 5—6 тисяч га земель, значну частину яких становлять орні землі.

Земельні ресурси та їх структура[3]
Види земельних ресурсів млн. га % до загальної площі
Орні землі 34.4 57
Сади, виноградники та інші багаторічні насадежння 1.1 1.9
Сіножаті, пасовища й перелоги 7 11.7
Разом сільськогосподарських угідь 42.4 70.5
Ліси, захисні лісонасадження і чагарники 10.2 16.6
Болота 0.8 1.3
Водойми 2.4 3.9
Піски і яри 0.5 0.8
Шляхи 1 1.6
Інші землі 3.3 5.3
Усього 60.4 100
Розподіл земельного фонду України
Розподіл земельного фонду України[4]
Категорія  % Площа, тис. га
від загалу
Припадає
на одну особу, га
Орні землі 55,3 33384 0,642
Лісові площі 15,4 9297 0,179
Пасовища і сіножаті 12,4 7486 0,144
Під водою наших штучних «морів» 4 2410 0,0464
Багаторічні насадження 1,8 1080 0,0209
Деревно-чагарники (насадження) 1,5 905,5 0,0174
Болота 1,5 905 0,0174
Інші землі 8,6 5191,8 0,0998

Див. також[ред.ред. код]

Види ресурсів
Проблеми

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV.
  • Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-тє вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. [ISBN 5-330-01950-8]

Література[ред.ред. код]