Водні ресурси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Во́дні ресу́рси (рос. водные ресурсы, англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) — в широкому розумінні - це всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.

Складові гідросфери (водних ресурсів)[ред.ред. код]

Відомо, що 2/3 поверхні Землі вкрито водами Світового океану.

Загальна площа водних об'єктів суші (льодовиків, озер, водосховищ, річок) становить 15 % суші. Але якщо не враховувати льодовики, то на інші водні об'єкти суші залишається лише 4%.

Загальний об'єм води у водних об'єктах Землі становить близько 1390 млн км3, причому частка Світового океану - 96,4 %.

З водних об'єктів суші найбільшу кількість води містять льодовики - 25,8 млн км3 (1,86 % усіх вод Землі). З цієї кількості води на льодовики Антарктиди, Гренландії, Арктики припадає відповідно - 89,8 %, 9,7 % і 0,3 %. На гірські льодовики залишається всього - 0,2 %.

До гідросфери відносять і частину підземних вод, які беруть участь у кругообігу води в природі (до глибини 2000 м від поверхні суші). Оцінки цієї складової різняться між собою - від 23,4 млн км3 до 60 і 86 млн км3.

Важливе значення мають прісні води - найбільш цінний для людини природний ресурс. Усього на планеті 36,7 млн км3 прісних вод (3,7 % від загального об'єму).

На тверду фазу (льодовики) припадає 26,1 млн км3 (71 % від загальної кількості прісних вод на Землі).

На рідку фазу - найбільш доступну для використання людиною (вода річок, водосховищ, озер) - 26,1 млн км3 (29 % від загальної кількості прісних вод на Землі), або близько 1 % від загального об'єму вод на Землі.


Екологія водних ресурсів[ред.ред. код]

Ресурси прісних вод складаються з так званих статичних (або вікових) запасів води і безперервно відновлюваних водних ресурсів.

Статичні (вікові) запаси прісних вод предсталені частинами водних об'ємів озер, льодовиків, підземних вод, які не підлягають щорічним змінам (поновлюються надзвичайно повільно, протягом сотень і тисяч років).

Статичні запаси вод не можна вилучати на господарські потреби без завдання шкоди даним водним об'єктам або пов'язаним з ними річкам.

Відновлювані запаси прісних вод - материковий стік у Світовий океан (річковий та підземний стік). Відновлювані водні ресурси оцінюють за допомогою рівняння водного балансу.

У середньому для суші з усього об'єму атмосферних опадів - 61 % витрачається на випаровування, а 39 % - з материковим стоком (річковим і підземним) надходить у Світовий океан.

Частіше за все під відновлюваними водними ресурсами розуміють лише частину материкового стоку, яка представлена стоком річок (41,7 тис. км3 води на рік, або 35 % атмосферних опадів на планеті). Тому з практичних позицій під водними ресурсами окремих держав чи регіонів розуміють лише величину середньорічного стоку річок[1].

В природних умовах вода в руслах річок оновлюється за період близько 20 днів. Але відомо, що поверхневі води в наш час під впливом господарської діяльності забруднюються і виснажуються, тому треба приділяти увагу їх охороні.

До певної міри більш захищеними є підземні води, які є цінним ресурсом господарсько-питного водопостачання.

Відновлення водних ресурсів[ред.ред. код]

Тривалість зміни маси[2]
Полярні льодовики, постійний сніговий покрив, підземні льоди Близько 10 000 років
Світовий океан 2500 років
Гірські льодовики 1600 років
Підземні води (глибокі) 1400 років
Озера у середньому 17 років
Болота 5 років
Волога в ґрунті 1 рік
Вода в руслах річок 16 днів
Вода в атмосфері 8 днів
Біологічна водаживих організмах) Кілька годин

Розподіл водних ресурсів у світі[ред.ред. код]

Розподілено водні ресурси між контирентами нерівномірно.

Статичних (вікових) ресурсів прісних вод (підземні води, великі озера і льодовики) найбільше мають Північна Америка та Азія, дещо менші - Південна Америка та Африка, найменші - Європа та Австралія.

Відновлювані водні ресурси (річковий стік) також розподілено по земній кулі нерівномірно. Найбільшу величину річкового стоку має Азія (30 % стоку всіх річок планети) і Південна Америка (26 %), найменшу - Європа (7 %) та Австралія з Океанією (5 %). Найбільш забезпечено річковою водою (з розрахунку на одного жителя) населення Південної Америки та островів Океанії, найменше - населення Європи та Азії (тут зосереджено 77 % населення планети і лише 37 % світових запасів щорічно відновлюваних прісних вод).[1].

Серед країн світу найбільші річкові водні ресурси мають Бразилія - 9230, Росія - 4270, США - 2850, Китай - 2600 3 води на рік.

Структура водного балансу[ред.ред. код]

Водні ресурси оцінюються обсягом середньорічного стоку річок. Потенційні експлуатаційні запаси підземних вод можуть бути оцінені за величиною мінімального стоку річок території, коли вони живляться виключно підземними водами.

Кількість водних ресурсів тій чи іншій території визначається структурою водного балансу. Для середньобагаторічного періоду, коли акумуляція вод в різних ємностях (підземних горизонтах, озерах, болотах, ґрунтові води тощо) може бути прийнята незмінною, водний баланс складається з прибуткової частини і видаткової. У прибутковій - атмосферні опади, а у видатковій — сумарне випаровування і річковий стік.

Господарське значення[ред.ред. код]

Використання водних ресурсів може здійснюватися як з вилученням їх з природного джерела (для потреб промисловості, зрошення, господарсько-питного та ін. видів водопостачання), так і без вилучення (водовідведення, водний транспорт, рекреація та ін.) У першому випадку експлуатаційними є тільки частина водних ресурсів. Вони відповідають мінімальній середньомісячній витраті річок з ймовірністю появи один раз на 20 років. У другому випадку експлуатаційними є весь обсяг водних ресурсів.

Водні ресурси використовують у різних галузях промисловості та сільського господарства, в енергетиці, для потреб судноплавства, в побуті. Широко використовують водні ресурси при переробці корисних копалин, зокрема їх збагаченні т. зв. мокрими способами. Водні ресурси належать до відновлюваних у процесі кругообігу.

Екологічні проблеми[ред.ред. код]

Виснаження водних ресурсів в результаті втрати їх якості є більшою загрозою ніж їх кількісне виснаження (1 м3 неочищених стічних вод забруднює і робить непридатними 40-50 м3 природної річкової води).

Забруднення багатьох водних об'єктів суші і вод Світового океану досягло небезпечного рівня. Щорічно в океан потрапляє (млн т): 0,2 — 0,5 отрутохімікатів; 0,1 — хлорорганічних пестицидів; 5 — 11 — нафти і інших вуглеводнів; 10 — мінеральних добрив; 6 — фосфорних сполук; 0,004 — ртуті; 0,2 — свинцю; 0,0005 — кадмію; 0,38 — міді; 0,44 — марганцю; 0,37 — цинку; 1000 — твердих відходів; 6,5 — 50 — твердого сміття; 6,4 — пластмас. У Північній Атлантиці нафтова плівка займає 2 — 3% площі. Найбільш забруднені нафтою Північне і Карибське моря, Перська затока, а також прилеглі до Африки і Америки ділянки, де здійснюється її перевезення танкерним флотом.

Стратегічність водних ресурсів[ред.ред. код]

У Словаччині воду було проголошено стратегічним ресурсом у 2012.

Регулювання та управління водними ресурсами[ред.ред. код]

Цілеспрямоване комплексне управління водними ресурсами можливе на основі системи екологічних, водогосподарських, правових та організаційних заходів, відоме під назвою сталого водокористування, головним завданням якого є координація інтересів водокористувачів, які часто суперечливі, та охорона вод.

Водні ресурси України[ред.ред. код]

Стік річок України без Дунаю в середній за водністю рік становить 87,1 км3, з них на теритрії країни формується 52,4 км3. По Кілійському гирлу Дунаю проходить 123 км3 води на рік.

Запаси водних ресурсів (річкового стоку) в Україні на одну людину становлять близько 1,8 тис. м3 на рік, що є одним з найменших показників у Європі (для прикладу: Норвегія - 96,9; Швеція - 24,1; Фінляндія - 22,5; Франція - 4,6; Італія - 3,9; Англія - 2,7; Польща - 1,7; ФРН - 1,3; Угорщина - 0,8 тис. м3 на рік.

Прогнозні запаси підземних вод в Україні становлять 22,5 км3 , а експлуатаційні - 5,7 км3 на рік.

З усього річкового стоку, який формується на Україні, у 90-і роки ХХ ст. майже 80% використовувалося в народному господарстві[3]. У 2000-х роках водозабір значно зменшився.

Див. ще: Водні ресурси Херсонської області

Див. також[ред.ред. код]

Загальне
Водокористування
Формування

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення: гідроекологічні аспекти: Підручник. - К.: ВПЦ "Київський університет", 1999. - 319 с. ISBN 966-594-073-2
  2. [1]
  3. http://eco-factor.net/book/1/2.html

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.