Процес Паркса
Процес Паркса — пірометалургійний промисловий процес для відділення срібла зі свинцю під час виробництва злитків. Є прикладом рідинно-рідинної екстракції, переходу одного металу в інший у рідкій фазі.
Процес використовує дві властивості цинку в рідкому стані. Перший полягає в тому, що цинк не змішується зі свинцем, а інший полягає в тому, що срібло в 3000 разів більш розчинне в цинку, ніж у свинці. Коли цинк додається до рідкого свинцю, який містить срібло як домішку, срібло переважно мігрує в цинк. Оскільки цинк не змішується зі свинцем, він залишається в окремому шарі і легко видаляється. Розчин цинку та срібла потім нагрівають, поки цинк не випарується, залишаючи майже чисте срібло. Якщо золото присутнє в рідкому свинці, його також можна видалити та виділити за допомогою того самого процесу.[1]
Процес був запатентований Олександром Парксом у 1850 році.[2][3][4][5] У 1852 році Паркс отримав ще два патенти.[6]
Процес Паркса не був прийнятий у Сполучених Штатах через низьке місцеве виробництво свинцю.[7]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Pauling, Linus General Chemistry W.H.Freeman 1947 ed.
- ↑ Tylecote, R. F (1992). A history of metallurgy. с. 158. ISBN 978-0-901462-88-6.
- ↑ Percy, John (1870). The metallurgy of lead: Including desilverisation and cupellation. J.Murray. с. 148.
- ↑ Office, Patent (1861). Patents for inventions. Abridgments of specifications. Patent Office. с. 177.
- ↑ Patent Office, Great Britain (1867). Patents for inventions: Abridgments of specifications : Class.
- ↑ Patent Office, Great Britain (1861). Patents for inventions: Abridgments of specifications : Class. Patent Office. с. 197.
- ↑ Eurich, Ernst (December 1912). The Development of the Parkes Process in the United States. Bulletin of the American Institute of Mining Engineers. The American Institute of Mining Engineers (72): 1531—1540.