Підземна газифікація горючих сланців

Підземна газифікація горючих сланців аналогічна підземній газифікації вугілля.

Загальна інформація

Відмінності цих процесів, зумовлені відмінністю хімічного складу вугілля і сланців. Сланці характеризуються, на відміну від вугілля, набагато більш високою зольністю, а беззольна органічна частина сланців (кероген) на 2/3 складається з летких вуглеводневих фракцій. Крім того, сланці містять багато пов'язаної (пірогенічної) вологи, що додатково знижує можливу температуру вогнища горіння.

Технологічний ланцюжок підземної газифікації горючого сланцю в місцях його залягання за аналогією з вугіллям складається з таких процесів:

• підготовки пласта, призначеного для газифікації;
• розпалювання пласта;
• газифікації пласта;
• уловлювання генерованого газу;
• доведення генераторного газу до необхідних кондицій.

Основні параметри газифікації горючих сланців:

• 68 % ОР переходить в газоподібний стан при температурі до 120^оС;

• Решта 32 % ОР переходять в газоподібний стан при температурі від 120 до 600^оС.

Історія

Можливість застосування підземної газифікації горючих сланців ґрунтується на наукових і практичних досягненнях в галузі підземної газифікації вугілля, які мають місце з 1938 по 2008 рр.

Дослідження методу підземної газифікації горючих сланців проводились в 50-і роки ИГИ на комбінаті «Ківіилі» в Естонії. Крім того, дослідження можливості підземної газифікації на моделях, виконані ТОВ «BVIKO» (Республіка Узбекистан).

Див. також

• Підземна газифікація вугілля
• Підземна газифікація корисних копалин

Джерела

• Подземная газификация горючих сланцев-1^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Подземная газификация горючих сланцев-2
• Смирнов В. О., Білецький В. С., Шолда Р. О. Переробка корисних копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2013. — 600 с.