Радіокерування
Радіокерування — способи та засоби дистанційного керування об'єктами з використанням радіосигналів. Апаратура радіокерування складається із передавача, котрий знаходиться у оператора та розміщених на керованому об'єкті приймача і виконавчих механізмів. Для передавання команд керування як правило застосовують їх кодування, модуляцію носійної т. і. з метою захисту сигналів керування від дій природних, штучних, в тому числі організованих завад. Відповідно в радіоприймачі керованого об'єкта здійснюється селекція, підсилення, демодуляція та декодування сигналів керування з подальшим розподілом до виконавчих (привідних) механізмів. Радіокеровані пристрої використовуються в наукових дослідженнях, промисловості, збройних силах, іграшках т.і.[1][2]
Історія[ред. | ред. код]
25 березня 1898 року в Одесі прочитав лекцію з радіокерування та вперше у світі продемонстрував радіокеровані об'єкти видатний український вчений Микола Дмитрович Пильчиков. У вересні 1898 році на електричній виставці у Медісон-сквер-гарден американський винахідник Нікола Тесла вперше в Америці продемонстрував невеликий електричний човен, що був керований радіом[3]. Тесла назвав цей човен телеавтомат та отримав патент США на свій винахід 8 листопада 1898 року.
Деякі автори[4]:276—278 вважають Джона Гейса Геммонда молодшого[en] засновником галузі радіокерування, який виконував експерименти будучи учнем Томаса Едісона у віці двадцяти років (1908 р.). Геммонд був близьким другом Тесли і вони проводили експерименти разом в його лабораторії, що знаходилась в його помісті. Він багато чому навчився в Тесли. 1903, іспанський інженер Леонардо Торрес і Кеведо[en] у французькій академії наук представив свій пристрій «Телекіно (Telekino)», і отримав патент у Франції, Іспанії, Великій Британії і Сполучених Штатах.[4]:97 У 1904 році паровий катер Кажан, який розробив винахідник Джек Кітчен і який проходив випробування на озері Віндермір, контролювався експериментальною системою радіокерування.
Радіокеровані моделі[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Військове застосування[ред. | ред. код]
| Цей розділ статті ще не написано. |
У промисловості[ред. | ред. код]
| Цей розділ статті ще не написано. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Пильчиков Микола Дмитрович
- Керування
- Дистанційне керування
- Пристрій дистанційного керування
- Апаратура радіокерування моделями
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ В.О. Бичковський, Ю.Ю. Реутська. Ентропійний аналіз процесу радіокерування рухомими об’єктами. Вісник НТУУ «КПІ». Серія Радіотехніка. Радіоапаратобудування. – 2017. – № 68. – с. 38-42. Архів оригіналу за 12 серпня 2018.
- ↑ ДСТУ 2940—94 Системи оброблення інформації. Керування процесами оброблення даних. Терміни та визначення.
- ↑ Терлак З. (2012). До відмінювання запозичених іменників на -о в сучасній українській мові (PDF). Вісник Львівського університету: журнал. Серія філологічна. № 57. с. 6. ISSN 2078-5534.
- ↑ а б Tapan K. Sarkar (2006). History of wireless. John Wiley and Sons. ISBN 0-471-71814-9.