Літак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема керування типового літака

Літа́к (аероплан) — літальний апарат важчий за повітря для польотів в атмосфері за допомогою двигуна і нерухомих крил (крила). Літак здатний переміщатися з високою швидкістю, використовуючи підйомну силу крила. Нерухоме крило відрізняє літак від махольота, а наявність двигуна — від планера.

Історія літаків[ред.ред. код]

Літак конструкції Сікорського типу "Ілля Муромець" (бл. 1910)

Перші спроби побудувати літак робилися ще в дев’ятнадцятому столітті, зокрема літак з паровим двигуном був побудований російським інженером Можайським. Проте жодна з цих конструкцій не змогла піднятися в повітря. Причинами цього служили: дуже висока маса і непристосованість тодішніх двигунів (парових машин) до умов авіації, відсутність теорії польоту, у зв'язку з чим літаки будувалися «навмання», відсутність інженерного досвіду у багатьох піонерів авіації.

Першим літаком, що зміг самостійно відірватися від землі і зробити горизонтальний політ, став «Флаєр», побудований братами Орвіллом і Вілбером Райт в США. Перший політ літака в історії був здійснений 17 грудня 1903-го року. «Флаєр» протримався в повітрі 59 секунд і пролетів 260 метрів. Винахід Райтів було офіційно визнано першим у світі апаратом важчим за повітря, який здійснив пілотований політ з використанням двигуна.[1]

Їх апарат був біпланом типу «качка» — пілот розміщувався на нижньому крилі, кермо напряму ззаду, кермо висоти спереду. Дволонжеронні крила були обшиті тонким небіленим мусліном. Двигун «Флаєра» був чотиритактний, із стартовою потужністю 16 кінських сил і важив всього 80 кілограм.

Апарат мав два дерев'яні гвинти. Замість колісного шасі Райти використовували стартову катапульту, що складається з пірамідальної башти і дерев'яної направляючої рейки. Привід катапульти здійснювався за допомогою масивного вантажу що падав, пов'язаного з літаком тросом через систему спеціальних блоків.

У Росії практичний розвиток авіації затрималося через орієнтацію уряду на створення повітроплавних літальних апаратів. Ґрунтуючись на прикладі Німеччини, російське військове керівництво робило ставку на розвиток дирижаблів і аеростатів для армії і не оцінило своєчасно потенційні можливості нового винаходу — літака.

Свою негативну роль щодо літальних апаратів важчих за повітря зіграла й історія з «Аеромобілем» В. У. Татарінова. У 1909 р. винахідник одержав 50 тисяч рублів від Військового міністерства для споруди вертольота. Крім того, було багато пожертвувань від приватних осіб. Ті, хто не міг допомогти грошима, пропонували безкоштовно свою працю для втілення задуму винахідника. Росія покладала великі надії на цей вітчизняний винахід. Але затія закінчилася повним провалом. Досвід і знання Татарінова не відповідали труднощам поставленого завдання, і великі гроші було викинуто на вітер. Цей випадок негативно вплинув на долі багатьох цікавих авіаційних проектів — російські винахідники не могли більше добитися державних субсидій.

У 1909 році російський уряд нарешті виявив цікавість до літаків. Було вирішено відхилити пропозицію братів Райт про покупку їх винаходу і будувати літаки своїми силами. Конструювати літаки доручили офіцерам-повітроплавцям М. А. Агапову, Би. У. Голубеву, Би. Ф. Гебауєру і А. І. Шабському. Вирішили будувати тримісні літаки різних типів, щоб потім вибрати найбільш вдалий. Ніхто з проектувальників не тільки не літав на літаках, але навіть не бачив їх в натурі. Тому не доводиться дивуватися, що літаки терпіли аварію ще під час пробіжок по землі.

Перші успіхи російської авіації датуються 1910 р. 4 червня професор Київського політехнічного інституту князь Олександр Кудашев пролетів декілька десятків метрів на літаку-біплані власної конструкції.

16 червня молодий київський авіаконструктор Ігор Сікорській вперше підняв свій літак в повітря, а ще через три дні відбувся політ літака інженера Якова Гаккеля незвичайної для того часу схеми біплан з фюзеляжем (бімоноплан).

Класифікація літаків[ред.ред. код]

Класифікація літаків може бути дана за різними ознаками.

Ан-124 Руслан

За призначенням:

  • Військові:
    • винищувачі
    • винищувачі-бомбардувальники
    • фронтові бомбардувальники
    • ракетоносії
    • штурмовики
    • розвідники
    • коректувальники
    • багатоцільові і спеціальні
    • транспортні
    • десантні
  • Цивільні:
    • пасажирські — перевезення пасажирів
    • транспортні — транспортування вантажів
    • поштові — доставка пошти
    • сільськогосподарські — обробка сільськогосподарських угідь
    • навчальні — навчання льотного складу
    • спортивні — заняття авіаційним спортом
    • спеціальні:
      • експериментальні — проведення льотних експериментів
      • санітарні — надання термінової медичної допомоги
      • геологорозвідувальні — повітряна розвідка надр
      • та ін.
F-4 фантом

За злітною масою:

  • 1-го класу (75 т і більше)
  • 2-го класу (від 30 до 75 т)
  • 3-го класу (від 10 до 30 т)
  • 4-го класу (до 10 т).

За типом і числом двигунів:

Зіркоподібний двигун в розрізі
Компресор турбореактивного двигуна (ТРД)
  • За типом двигунів:
    • поршневі (ПД)
    • турбогвинтові (ТГД)
    • реактивні (РД)
    • електричні (ЕД)
  • За числом двигунів:
    • однодвигунні
    • дводвигунні
    • тридвигунні
    • чотиридвигунні.
    • шестидвигунні
    • восьмидвигунні
Одноґвинтовий спортивний літак

За компонувальною схемою. Класифікація за даною ознакою є найбільш багатоваріантною. Пропонується частина основних варіантів:

  • за числом крил:
  • За розташуванням крила (для монопланів):
  • За розташуванням хвостового оперення:
    • нормальної схеми (оперення ззаду)
    • безхвістка
    • типу «качка» (оперення спереду);
  • За типом і розмірами фюзеляжу:
    • однофюзеляжні (вузько- і широкофюзеляжні);
    • двухбалкової схеми («рама»);
    • безфюзеляжні («літаюче крило»).

За швидкістю польоту:

  • дозвукові
  • надзвукові
  • гіперзвукові

За типом посадочних органів :

  • сухопутні
  • корабельні
  • гідролітаки

За типом зльоту і посадки:

  • вертикального
  • короткого
  • звичайного зльоту і посадки
Гумористична листівка Василя Гулака

За родом джерел тяги:

  • гвинтові
  • реактивні

За надійністю:

  • експериментальні
  • дослідні
  • серійні

За інтенсивністю турбулентності в сліді (залежить від максимальної злітної маси):

  • важкі (136 т і більше)
  • середні (від 7 до 136 т)
  • легкі (до 7 т).

За дальністю польотів:

  • магістральні дальні (6000 км і більше)
  • магістральні середні (від 2500 до 6000 км)
  • магістральні ближні (від 1000 до 2500 км)
  • місцевого призначення (до 1000 км).


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]