Сеїр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сеїр (івр. שֵׂעִיר‎, Seïr) — стародавня гориста місцевість на півдні Палестини між Червоним і Мертвим морями на південно-східній околиці Моава (Втор 2:8). Місцевість згадана у списку храму Солеба часів Аменхотепа III, датованого 1380 р. до н. е. та названою «країна Шасу Сеїр» разом з іншими місцевостями Едому[1]. Сеїр неодноразово згадано в Біблії. Її першими мешканцями були Хурити (Бут. 14:6) — печерні люди (Троглодити), що мешкали до приходу семітів. Незважаючи на примітивний уклад, вони розводили ослів (Бут. 14:24). Згодом їх змінили сини Ісава — ідумеї (Бут. 36:9). Ізраїльтяни під проводом Мойсея, повертаючись з Єгипту в землю обітовану, проходили гору Сеїр (Втор  2:1).

Сама назва Сеїр в перекладі з єврейського означає «зарослий» і мабуть походить від імені вождя хореїв, які колись тут мешкали (Бут. 36:20). Сучасні коментатори вважають, що Сеїр в давнину називали гори, що ообмежували зі сходу пустелю Негев, яку можна ототожнити з пустелею Фаран (Бут.  14:6).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Сеїр у bibelwissenschaft.de (нім.)