Сиром'ятникова Зинаїда Василівна
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (листопад 2018) |
Сиром'ятникова Зинаїда Василівна (1 жовтня 1917 — 10 жовтня 1992) — партизанка-розвідниця у роки Другої Світової війни на території Харківської, Дніпропетровської і Київської областей. Почесний громадянин міста Чугуєва (2005)[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 1 жовтня 1917 року в слободі Зарожне Зміївского повіту Харківської губернії (нині село Зарожне Чугуївського району Харківської області) в сім'ї селянина Василя Івановича Сиром'ятникова і його дружини Ксенії Онуфріївни. Дитячі роки Зінаїда провела в слободі Зарожне, а підліткові і юнацькі роки пройшли в м. Чугуїв. Закінчивши 9 класів Чугуївської середньої школи № 1, працювала в райкомі комсомолу одним з секретарів, бухгалтером в Чугуївському Міськжилуправлінні, була депутатом Чугуївської міської ради. У 1939 році закінчує Харківське педагогічне училище за фахом учитель початкових класів. У 1940 р. направлена на роботу в Західну Україну в с. Крукеничі Самборского району Львівської області. З початком війни повертається в м. Чугуїв і працює начальником Чугуївського Міськжилуправління, потім стає членом Чугуївського партизанського загону.[2] З листопада 1941 р. по жовтень 1943 р. була зв'язною ЦК КП (б) У: виконувала спеціальне завдання по встановленню зв'язку з підпільними партійними організаціями Харківської, Дніпропетровської і Київської областей. Справжній героїзм проявила партизанка-розвідниця З. В. Сиром'ятникова, яка кілька разів побувала у ворожому тилу. За відмінне виконання завдань вона відзначена нагородами.[3]
У 1956 р. стала жителем міста Києва. Мешкала у Святошинському районі міста.
Працювала заступником голови правління по оргроботі і кадрам в артілі «25 років Жовтня», змінним майстром швацької фабрики «Жовтень» Горместпрома, завідувачкою дитячого садка № 181. Народила п'ять дітей. У 1974 р. вийшла на пенсію. Пенсіонер республіканського значення.[4]
Померла 10 жовтня 1992 р. Похована в Києві на одному з міських кладовищ.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Червоного Прапора
- орден Червоної Зірки
- Вітчизняної війни II ступеня
- медаль «За бойові заслуги»
- медаль «Партизану Вітчизняної війни» I ступеня
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр»
- медаль «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр»
- медаль Материнства II ступеню
У 2005 році Зінаїді Василівні Сиром'ятниковій присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чугуєва»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Почесні громадяни міста Чугуєва. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 10 листопада 2018.
- ↑ Все так и было… / О. А. Береговская, В. А. Бурик, Ю. В. Коломиец — Харьков: ФЛП Панов А. Н., 2018. — С.6
- ↑ Книга Пам'яті України. Харківська область / Харків: Обласна пошуково-видавнича наукова редакція Книги Пам'яті України, 1997 ; Т. 13. — С.22
- ↑ Подвиг нашої землячки / О. Марченко, І.Гуд // Вечірній Харків, № 283 (1596). — 1973. — 4.12. — С. 3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Все так и было… / О. А. Береговская, В. А. Бурик, Ю. В. Коломиец — Харьков: ФЛП Панов А. Н., 2018 г. — 248с.
- Книга Пам'яті України. Харківська область Т. 13 / Харків: Обласна пошуково-видавнича наукова редакція Книги Пам'яті України, 1997. — 687 с.
- Подвиг нашої землячки / О. Марченко, І.Гуд // Вечірній Харків, № 283 (1596). — 1973. — 4.12. — С. 3.
Рекомендована література[ред. | ред. код]
- Черняк София. Луч во тьме / Москва: Издательство политической литературы, 1965 г.- 160с.
- В. Сиром'ятникова Я йду в тил ворога / Київ: Видавництво політичної літератури України, 1973 р.- 137с.
- Бистров В. Є. Герої підпілля/ Москва: Видавництво політичної літератури, 1965 р. — 559с.
- Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр. Т. 1/ . Київ: Видавництво політичної літератури України, 1975. — 559с.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |